Хосе Уфарте

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Хосе Уфарте
Особисті дані
Народження 17 травня 1941(1941-05-17) (82 роки)
  Понтеведра, Іспанія
Зріст 171 см
Громадянство  Іспанія
Позиція півзахисник
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1958–1960 Бразилія «Фламенго» 5 (0)
1961–1962 Бразилія «Корінтіанс» 38 (9)
1962–1964 Бразилія «Фламенго» 101 (15)
1964–1974 Іспанія «Атлетіко» 246 (25)
1974–1976 Іспанія «Расінг» 55 (10)
Національна збірна
Роки Збірна І (г)
1965–1972 Іспанія Іспанія 16 (2)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
1985–1986 Іспанія «Атлетіко Мадрид Б»
1988 Іспанія «Атлетіко»
1988–1990 Іспанія «Расінг»
1992–1993 Іспанія «Мерида»
1997–2004 Іспанія Іспанія (юн.)
2004–2008 Іспанія Іспанія (помічник)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Хосе Уфарте (ісп. José Ufarte, нар. 17 травня 1941, Понтеведра) — іспанський галісійський футболіст, що грав на позиції півзахисника. По завершенні ігрової кар'єри — тренер.

Виступав, зокрема, за клуб «Атлетіко», з яким став триразовим чемпіоном Іспанії та дворазовим володарем Кубка Іспанії, а також національну збірну Іспанії, у складі якої був учасником чемпіонату світу 1966 року.

Клубна кар'єра[ред. | ред. код]

Хосе Армандо Уфарте почав грати у футбол у молодіжній команді рідного міста, а у віці 13 років він разом з родиною переїхав до Бразилії[1], де продовжив займатися футболом вже в школі «Фламенго». До основного складу клубу з Ріо-де-Жанейро Уфарте став залучатися в 1958 році, а в 1961 став регулярно грати за «Фла» в головних на той момент внутрішніх турнірах. У тому ж році він виграв свій перший трофей — турнір Ріо-Сан-Паулу, після чого перейшов в «Корінтіанс»[2]. У команді з Сан-Паулу іспанець провів рік, а потім повернувся в Ріо.

1963 рік став найуспішнішим у бразильському етапі кар'єри Уфарте — він провів за «червоно-чорних» 54 матчі за сезон і відзначився дев'ятьма забитими голами. Цього року він став переможцем Ліги Каріоки[3][4]. У 1964 році «Фламенго» виграв міжнародний турнір в Валенсії, «апельсиновий кубок». Уфарте привернув до себе увагу мадридського «Атлетіко», який запропонував контракт нападнику[5]. Таким чином у 23-річному віці «іспанець» дебютував у чемпіонаті рідної країни — 13 вересня 1964 року в Мадриді проти «Реала Бетіс»[6].

Уфарте виступав за «Атлетіко» протягом десятиліття, практично завжди будучи твердим гравцем основи. Разом з «матрацниками» він тричі ставав чемпіоном Іспанії, двічі завойовував Кубок країни (на той момент він називався «Кубок генералісимуса»)[7], а в 1974 році вийшов зі своєю командою в фінал Кубка європейських чемпіонів, де «Атлетіко» лише в переграванні поступився мюнхенській «Баварії»[8].

Всього за «Атлетіко» Хосе Армандо Уфарте зіграв у 323 офіційних матчах і забив 36 голів[5][3]. Після товариського матчу з «Палмейрасом», зіграного 4 вересня 1974 року. Завершив ігрову кар'єру у команді «Расінг», за яку виступав протягом 1974—1976 років.[5].

Виступи за збірну[ред. | ред. код]

5 травня 1965 року дебютував в офіційних іграх у складі національної збірної Іспанії в матчі відбору на чемпіонат світу 1966 року проти Ірландії (0:1)[9]. Загалом ві рамках відбору Хосе зіграв у трьох матчах і забив один гол, допомігши команді кваліфікуватись до фінальної стадії. На самому чемпіонаті світу 1966 року в Англії Уфарте зіграв в одному матчі проти Аргентини (1:2)[10], а іспанці не подолали груповий етап.

Загалом протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 8 років, провів у її формі 16 матчів, забивши 2 голи.

Кар'єра тренера[ред. | ред. код]

Уфарте довгий час працював тренером молодіжних складів «Атлетіко», у 1985—1986 роках працював з резервною командою, а в 1988 році у трьох матчах очолював основний клуб[11]. Згодом протягом 1988—1990 років очолював тренерський штаб клубу «Расінг», після чого тренував «Мериду».

З 1997 по 2004 рік тренував різні юнацькі збірні Іспанії — його підопічними, зокрема, були майбутні чемпіони світу Ікер Касільяс, Андрес Іньєста і Хаві. У 2003 році очолювана Уфарте збірна Іспанії U20 стала віце-чемпіоном світу[12], а наступного року зі збірною до 19 років він виграв юнацький чемпіонат Європи 2004 року[13].

З 2004 по 2008 рік Уфарте працював у тренерському штабі Луїса Арагонеса (вони разом грали в «Атлетіко» всі 10 років — з 1964 по 1974 роки) в основній збірній Іспанії, що стала в 2008 році чемпіоном Європи[5].

Титули і досягнення[ред. | ред. код]

Гравець
«Атлетіко»: 1965–66, 1969–70, 1972–73
«Атлетіко»: 1964–65, 1971–72
«Фламенго»: 1963
Тренер

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ El País, 14/07/2008. Архів оригіналу за 6 травня 2021. Процитовано 11 грудня 2020.
  2. ↑ Unzelte, Celso (2005). Almanaque do Timão (Portuguese) . Ed. Abril.
  3. ↑ а б José Armando Ufarte, un genial extremo derecho (José Armando Ufarte, right winger extraordinaire) [Архівовано 5 січня 2012 у Wayback Machine.]; La Vida en Rojiblanco, 4 February 2009 (англ.)
  4. ↑ Fran Mérida, primer goleador español en Brasil en 50 años [Fran Mérida, first Spanish goalscorer in Brazil for 50 years] (ісп.). El Periódico de Catalunya. 20 вересня 2013. Архів оригіналу за 6 березня 2016. Процитовано 8 лютого 2017.
  5. ↑ а б в г Fernando Sánchez (4 февраля 2009). José Armando Ufarte, un genial extremo derecho (ісп.). lavidaenrojiblanco.com. Архів оригіналу за 5 січня 2012. Процитовано 15 грудня 2014.
  6. ↑ Biografía de Ufarte en la Atletipedia
  7. ↑ Ficha de Ufarte como futbolista en BDFutbol. Архів оригіналу за 7 червня 2021. Процитовано 11 грудня 2020.
  8. ↑ Antonio Zea, Marcel Haisma (9 січня 2008). European Champions' Cup 1973-74 - Details (англ.). Rec.Sport.Soccer Statistics Foundation. Архів оригіналу за 30 вересня 2018. Процитовано 15 грудня 2014.
  9. ↑ Eire, 1 – España, 0 (Éire, 1 – Spain, 0) [Архівовано 16 грудня 2019 у Wayback Machine.]; Mundo Deportivo, 6 May 1965 (англ.)
  10. ↑ España, 1 – Argentina, 2 (Spain, 1 – Argentina, 2) [Архівовано 16 грудня 2019 у Wayback Machine.]; Mundo Deportivo, 14 July 1966 (англ.)
  11. ↑ Gil echa a Ufarte del Atlético de Madrid por no aceptar las decisiones de Maguregui (Gil sacks Ufarte from Atlético de Madrid for not complying with Maguregui's decisions) [Архівовано 23 жовтня 2021 у Wayback Machine.]; El País, 13 April 1988 (англ.)
  12. ↑ Spain denied at final hurdle; UEFA, 20 December 2003
  13. ↑ Ramírez Orsikowsky, Jorge (24 липня 2004). Valero da a España el Europeo sub-19 [Valero gives under-19 Euro to Spain] (Spanish) . El Mundo. Архів оригіналу за 19 січня 2019. Процитовано 17 січня 2019.

Посилання[ред. | ред. код]

1 Ірібар (в) • 2 Санчіс • 3 Еладіо • 4 Дель Соль • 5 Соко • 6 Гларія • 7 Уфарте • 8 Амансіо • 9 Марселіно • 10 Суарес • 11 Хенто • 12 Бетанкорт (в) • 13 Рейна (в) • 14 Рівілья • 15 Рейха • 16 Олівелья • 17 Гальєго • 18 Піррі • 19 Фусте • 20 Пейро • 21 Аделардо • 22 Лапетра • Тренер: Хосе Вільялонга
Іспанія

Ансолеага (1921–22) · Ітурбе (1922–23) · Гейз (1923–24) · Олалькіага (1924–25) · Пентланд (1925–26) · де Мігель (1926–27) · Руете (1927) · Пентланд (1927–29) · Ромо (1929–30) · Єні (1930–32) · Барросо (1932) · Гарріс (1932–33) · Анатоль (1933) · Артеага (1933) · Пентланд (1933–35) · Маркулета (1935) · Самітьєр (1935–36) · Наварро (1938) · Самора (1939–40) · Лафуенте (1940) · Самора (1940–46) · Відаль (1946–47) · Тайолі (1948–49) · Еррера (1949–53) · Колон (1953) · Діас (1953–54) · Кінкосес (1954–55) · Барріос (1955–57) · Даучик (1957–59) · Вільялонга (1959–61) · Тінте (1961–63) · Ескудеро (1963) · Барінага (1963–64) · Бумбель (1964–65) · Балманья (1965–66) · Глорія (1966–68) · Гонсалес Перес (1968–69) · Домінго (1969–72) · Меркель (1972–73) · Лоренсо (1973–74) · Арагонес (1974–78) · Нуньєс (1978) · Арагонес (1978) · Суса (1978–79) · Арагонес (1979–80) · Хайо (1980) · Домінго (1980) · Гарсія Траїд (1980–81) · Сід (1981) · Гарсія Траїд (1981–82) · Арагонес (1982–86) · М'єра (1986) · Хайо (1986–87) · Арагонес (1987) · Менотті (1987–88) · Уфарте (1988) · Бріонес (1988) · Магурегі (1988) · Бріонес (1988) · Аткінсон (1988–89) · Еддісон (1989) · Бріонес (1989) · Клементе (1989–90) · Бріонес (1990) · Пейро (1990) · Сантос Овехеро (1990) · Івич (1990–91) · Арагонес (1991–93) · Сантос Овехеро (1992) · Пасторіса (1992–93) · Ередія (1993) · Жаїр Перейра (1993) · Ередія (1993) · Крус (1993) · Ромеро (1994) · Сантос Овехеро (1994) · Д'Алессандро (1994) · Матурана (1994) · Д'Алессандро (1994–95) · Басіле (1995) · Санчес Агіяр (1995) · Антич (1995–98) · Саккі (1998–99) · Санчес Агіяр (1999) · Антич (1999) · Раньєрі (1999–00) · Антич (2000) · Самбрано (2000) · Алонсо (2000–01) · Кантареро (2001) · Арагонес (2001–03) · Мансано (2003–04) · Феррандо (2004–05) · Б'янкі (2005) · Мурсія (2006) · Агірре (2006–09) · Ресіно (2009) · Санті (2009) · Флорес (2009–11) · Мансано (2011) · Сімеоне (2011–)

Пентланд (1920–21) · О'Коннелл (1922–29) · Пагаса (1929–30) · Ферт (1930–32) · Пагаса (1932–33) · Галловей (1933–35) · Гоналес (1935–36) · Родрігес (1939–40) · Марті (1940–41) · Відаль (1941) · Пагаса (1941–43) · Травіесо (1943–44) · Андонегі (1944–46) · Аресо (1946–47) · О'Коннелл (1947–49) · Тайолі (1949–50) · Барріос (1950–51) · Діас (1951–52) · Паскаль (1952) · Нандо (1952) · Очоантесана (1952–55) · Уркірі (1955) · Нандо (1955–56) · Орісаола (1956–58) · Х.  Руїс (1958–59) · Он (1959–60) · Бумбель (1960–62) · Вільялаїн (1962) · Гуаль (1962–63) · Аргіла (1963) · Он (1963–64) · Юсте (1964–65) · Альсуа (1965) · Сьєрра (1965–66) · Кобо (1966–67) · Дієстро (1967) · Л. Руїс (1967–68) · Ібарра (1968) · Понс (1968–69) · Морука (1969–72) · Бермудес (1972) · Магурегі (1972–77) · Йосу (1977–79) · Санті (1979) · Л. Руїс (1979–80) · Морука (1980–83) · Магурегі (1983–87) · Альварес (1987–88) · Санті (1988) · Штессль (1988) · Уфарте (1988–90) · Пачін (1990) · Фелінес (1990–92) · Пакіто (1992–93) · Ірурета (1993–94) · М'єра (1994–96) · Йосу (1996) · Алонсо (1996–98) · Йосу (1998–99) · Санчес (1999) · Бенітес (1999–00) · Гойкоечеа (2000) · Мансано (2000–01) · Бенітес (2001) · Сетьєн (2001–02) · Пресіадо (2002–03) · Кос (2003) · Алькарас (2003–05) · Йосу (2005) · Пресіадо (2005–06) · Йосу (2006) · Лопес Каро (2006) · Португаль (2006–07) · Марселіно (2007–08) · Муньїс (2008–09) · Мандія (2009) · Португаль (2009–11) · Марселіно (2011) · Купер (2011) · Хуанхо (2011–12) · Сервера (2012) · Унсуе (2012) · Фабрі (2012) · Гай (2012–13) · Менендес (2013) · Пако (2013–15) · Пінільйос (2015) · Мунітіс (2015–16) · Віадеро (2016–18) · Поусо (2018) · Аня (2018–19) · Крістобаль (2019–20) · Ольтра (2020) · Росада (2020) · Солабарр'єта (2020–)

Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Хосе_Уфарте&oldid=40234617