Цвятко Радойнов
| Цвятко Радойнов | |||
|---|---|---|---|
 Цвятко Радойнов, знімок із поліцейської справи № 503, 1942 рік. | |||
| Народження |
10 лютого 1895 с. Крин, Старозагорська область, Князівство Болгарія | ||
| Смерть |
26 червня 1942 (47 років) Софія, Болгарське царство | ||
| Приналежність |
 Болгарія СРСР | ||
| Рід військ |
 РККА Інтербригади | ||
| Освіта | Військова академія імені М. В. Фрунзе | ||
| Роки служби | 1926—1942 (РККА) | ||
| Звання |
Полковник (СРСР) Генерал-майор (НРБ) | ||
| Війни / битви |
Перша світова війна Громадянська війна в Іспанії Оборона Мадрида Бій при Гвадалахарі Друга світова війна | ||
| Нагороди |
| ||
 Цвятко Радойнов у Вікісховищі | |||
Цвятко Колєв Радойнов (болг. Цвятко Колев Радойнов, в СРСР — Андрій Костянтинович Родіонов або Радіонов) — радянський розвідник, один з керівників Руху Опору в Болгарії під час Другої світової війни, полковник Робітничо-селянської Червоної армії та генерал-майор Болгарської народної армії (посмертно).
Біографія[ред. | ред. код]
Цвятко Радойнов народився 10 лютого 1895 року в селі Крін Старозагорського округу князівства Болгарія. У 1914 році, після закінчення Казанлицького педагогічного училища, Цвятко був призваний до армії, де вів антивоєнну пропаганду і вже перебував у Болгарській робітничій соціал-демократичній партії (тісних соціалістів). Після вступу Болгарії на стороні Центральних держав брав участь у Першій світовій війні, в 1918 був поранений і демобілізований. Після війни Цвятко працював сільським учителем, але у 1921 році за комуністичну діяльність був звільнений. Після військового перевороту 9 червня 1923 Радойнов був заарештований. За деякими джерелами Радойнов брав участь у Вересневому повстанні в Бургасі, після розгрому якого був заочно засуджений до страти та був змушений тікати з країни, спочатку до Туреччини, а потім до СРСР.[1]
На службі СРСР[ред. | ред. код]
У період з 1924 до 1926 року Радойнов займався організацією болгарської сільськогосподарської комуни імені Димитра Благоєва у селі Степанівка Полтавського району Полтавської області, був її першим головою.
У 1926 році Цвятко вступив до Військової академії ім. М. В. Фрунзе, яку закінчив у 1929 році, був зарахований до лав Робітничо-селянської Червоної армії і став викладачем академії. Під час Громадянської війни в Іспанії полковник Радойнов обіймав посаду військового радника при республіканській армії. У складі інтербригади брав участь в обороні Мадрида та битві при Гвадалахарі.
Болгарський Рух Опору[ред. | ред. код]
За рішенням Закордонного бюро ЦК БКП Цвятко був направлений до Болгарії для організації партизанського руху опору, перед цим він був зарахований до Спеціального загону військ НКВС.[2] 5 серпня 1941 року радянський дизель-електричний торпедний підводний човен Щ-211 вийшов із Севастополя з 14 болгарськими комуністами на борту. Старшим групи був Цвятко Радойнов. Завдання «підводників» було очолити комуністичний опір у різних областях Болгарії. Підводний човен досяг болгарського узбережжя 8 серпня, але через ризик бути виявленим, група десантувалася на три дні пізніше — 11 серпня, в гирлі річки Камчія, північніше мису Карабурун.[3]
У тому ж році Радойнов був введений до складу ЦК БКП та очолив Центральну військову комісію при ЦК Болгарської робітничої партії (БРП, легальне крило БКП). У квітні 1942 року Цвятка Радойнова було заарештовано. Закритий процес над групою з 27 болгарських комуністів, закинутих у Болгарію за допомогою радянської розвідки, розпочався 9 червня 1942 року у Софійському військово-польовому суді. 25 червня Радойнову серед 18 підсудних з 27 було винесено смертний вирок, наступного дня на стрільбищі Школи офіцерів запасу в Софії засуджених було розстріляно.[1]
У парку Музею соціалістичного мистецтва в Софії встановлено погруддя генерал-майора Цвятко Радойнова. У Казанлику ім'ям Радойнова було названо футбольний стадіон (пізніше перейменований на «Севтополіс»).
Література[ред. | ред. код]
- Алексеев М., Колпакиди А., Кочик В. Энциклопедия военной разведки, 1918—1945 годы. — М : Кучково поле, 2012. — 974 с. — ISBN 5995002198.
- Винаров И. Бойцы тихого фронта / Пер. с болг. И. Сабурова, Е. Громушкин. — София : София-пресс, 1974. — 383 с.
- Драголюбовь П. Генерал Цвятко Радойнов. — М : Воениздат, 1963. — 94 с.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Цвятко Радойнов. Полицейски досиета на известни личности от периода преди 1944 года (болг.). Архивите говорят…. Архів оригіналу за 26 жовтня 2014. Процитовано 12 серпня 2014.
- ↑ Валева Е. Герой Болгарского сопротивления Цвятко Радойнов // Новая и новейшая история. — Академия наук СССР, 1990. — Вып. 1—3 (30 апреля).
- ↑ Томово Л. Българин съм, но Русия също ми е родина // Дума : газета. — 2010. — Бр. 209 (30 април). Архівовано з джерела 23 вересня 2015.
Див. також[ред. | ред. код]
- Рух Опору (Болгарія)
- Соболівська акція
- Процес парашутистів
- Процес над ЦК БРП
