Центральні держави
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Центральні держави — держави в Європі під час Першої світової війни: Німеччина, Австро-Угорщина, Османська імперія і Болгарія.
Ці держави боролася проти держав Антанти (Франції, Росії, Великобританії, Італії та Сполучених Штатів). Ці держави називають центральними, тому що вони всі були розміщені між Росією на сході та Францією і Великобританією на заході.
Німеччина і Австро-Угорщина стали союзниками 7 жовтня 1879 р., згодом (20 травня 1882 р.) Італією, яка намагалася обмежити альянс захисними цілями (Троїстий союз). На початку війни, Італія відмовилася приєднатися до союзу на тій підставі, що Австрія, а не Сербія оголосили війну, отже війна на думку уряду Італії не була захисною. Пізніше Італія приєдналася до Першої Світової Війни 23 травня 1915, на стороні Антанти.
Після спалаху Європейської війни в серпні 1914 р. Оттоманська Імперія приєдналася до союзу почавши в кінці жовтня військові дії проти Росії. Це спровокувало проголошення війни Антантою — Росією, Францією і Великобританією. Болгарія, намагаючись змінити ситуацію після поразки в липні 1913 в війні проти Сербії, Греції, Румунії та Оттоманської Імперії була останньою країною, що вступила в війну проти Антанти, окупуючи Сербію разом із Німеччиною і Австро-Угорщиною в жовтні 1915 року.
Розділені поміж різними військовими блоками, українці брали участь в цій війні, часто воюючи один проти одного. В складі Центральних держав (зокрема, Австро-Угорщини) було декілька українських загонів (див. УСС), які воювали на східному фронті проти Росії.
[ред.] Дивись також
[ред.] Джерела
- Майкл Говард. «Перша світова війна». [1]
