Цвінґер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Цвінґер з висоти пташиного польоту. На задньому плані — річка Ельба і опера Земпера, на передньому — драматичний театр

Дрезденський Цвінґер (нім. Zwinger) — історичне місце в Дрездені, комплекс з чотирьох будов. Назва походить від його розташування — у середні віки «цвінґером» називали частину фортеці між зовнішньою і внутрішньою кріпосними стінами. Перша будова Дрезденського цвінґера була побудована саме між кріпосними стінами міста. Сьогодні тут розташовані різні музеї, серед яких найзнаменитіша Дрезденська картинна галерея.

Історія[ред.ред. код]

Збіг вдалих обставин[ред.ред. код]

Худ. Луї де Сільвестр, курфюрст Август ІІ Сильний, близько 1720 року.

В кінці 17 — на початку 18 ст. Саксонія переживала економічний розквіт. В Рудних горах збільшили видобуток срібла та олова. Саксонський курфюрст вдало перехопив авантюрного алхіміка на ім'я Йоганн Фрідріх Беттгер. І той разом з фахівцями та науковцями курфюрста винайшов першу європейську порцеляну, яку поціновували дорожче за золото. Торгівля тільки мейсенською порцеляною приносила курфюрсту значні прибутки.

Також вдало курфюрст перехопив корону Польщі, що підняло його статус і спонукало до значного будівництва резиденцій. В Дрездені на цей час скупчився значний осередок видатних майстрів, що давало змогу втілювати в реальність розкішні проекти.

Попередник — дерев'яний амфітеатр[ред.ред. код]

У 1709 р. в Дрездені пишно вітали короля Данії. Задля палацових свят і побудували дерев'яний амфітеатр з триумфальними арками на честь вельможного гостя. Роботи виконав архітектор курфюрста — Матеус Пьопельман . Ідея сподобалась. І багатий курфюрст наважився перебудувати дерев'яний амфітеатр на кам'яний, але розкішніший.

Курфюрст-замовник відрядив Пьопельмана в Австрію та Італію, видатні центри архітектури бароко, де Матеус Пьопельман вивчав устрій античних арен, цирків та палаців.

Проект[ред.ред. код]

Цвінгер за їдеєю і надалі планували використовувати для свят, турнірів. Звідси відкриті пласкі покрівлі, що поєднували усі будівлі комплексу та багато прозорих галерей, які призначалися для вельможних гостей та придворних. Лише в деяких містах над пласкими покрівлями галерей височили павільйони. Особливістю комплексу була відсутність палацу, який планували побудувати в майбутньому. Поступово проект насичували новими ідеями. Так, виникла ідея створити декілька карильйонів в павільйонах, створити фонтани на подвір'ї, зробити каскад (сад).

З їх появою Цвінґер все більше втрачав характер арени для турнірів і перетворювався на регулярний сад бароко з партерами, фонтанами, стримано введеними квітниками.

Будівництво[ред.ред. код]

Підковоподібний дворик оранжереї та Вальпавільйон після відновлення

Будівництво тривало 20 років і не було доведено до кінця. Створення парадного облямування двору почали з побудови оранжереї та її цетральної частини — Вальпавільйону. Аркади оранжереї і задали той трохи монотонний ритм галерей, притаманний першому поверху комплексу. Його збагачують барокові сходи, балюстради, вази, скульптури.

Цвінгер — це парадний, майже квадратний двір 106 на 107 метрів, збагачений підковоподібними двориками з павільйонами в центрах дугоподібних галерей навпроти один одного. Другу вісь ансамблю починала вежа Кронентор, що виходила на розімкнену частину комплексу, відкриту на річку Ельба. Ця частина палацового комплексу так і не була забудована за часів курфюрста та Пьопельмана. Лише в 19 столітті її заповнили будівлею в стилі неоренесанс, де розмістили картинну галерею (архітектор Готфрід Земпер). Лише після цього комплекс набув замкненого, відокремленого від середовища характеру.

Складові частини комплексу[ред.ред. код]

  • Вежа Кронентор
  • Павільйон Глокеншпильпавільйон з карильйоном, єдиним, який створили.
  • Вальпавільйон оранжереї
  • Німецький павільйон
  • Природничо-науковий павільйон
  • Фізико-математичний павільйон (Фізико-математичний салон)
  • Французький павільйон.

Музеї Цвінґера[ред.ред. код]

Панорамний вигляд

Джерела[ред.ред. код]

  • Hubert Georg Ermisch: Der Dresdner Zwinger. (Schriften des Instituts für Theorie und Geschichte der Baukunst der Deutschen Bauakademie) Dresden (Sachsenverlag) 1953
  • Краткая художественная энциклопедия, Искусство стран и народов мира, т 1. М. 1962
  • Richard Borek (Hrsg.): Borek Briefmarken-Katalog Deutschland. Braunschweig (Verl. Richard Borek)1981 ISBN 3-87091-102-6
  • Adolph Canzler / Alfred Hauschild / Ludwig Neumann: Die Bauten, technischen und industriellen Anlagen von Dresden. Dresden (Meinhold & Söhne) 1878
  • Walter Dänhardt (Hrsg.): Festschrift aus Anlaß des hundertjährigen Bestehens der Flora, Sächsische Gesellschaft für Botanik und Gartenbau. Dresden (Selbstverlag) [1926]
  • Georg Dehio: Handbuch der Deutschen Kunstdenkmäler. Bd. Dresden. München, Berlin (Deutscher Kunstverlag) 2005 ISBN 3-422-03110-3
  • Hubert Georg Ermisch: Der Dresdner Zwinger. (Schriften des Instituts für Theorie und Geschichte der Baukunst der Deutschen Bauakademie) Dresden (Sachsenverlag) 1953
  • Hermann Heckmann: Matthäus Daniel Pöppelmann und die Barockbaukunst in Dresden. Berlin (Verlag für Bauwesen) 1986 ISBN 3-345-00018-0
  • LIPSIA Farbkatalog DDR 1983. Berlin (transpress) 1983
  • Harald Marx (Hrsg.): Matthäus Daniel Pöppelmann. Der Architekt des Dresdner Zwingers. Leipzig (E.A. Seemann) 1990 ISBN 3-363-00414-1
  • Arno Naumann: Dresdens Gartenbau bis zur Gründungszeit der «Flora» Gesellschaft für Botanik und Gartenbau in Dresden. Dresden 1896

Посилання[ред.ред. код]

Координати: 51°03′11″ пн. ш. 13°44′02″ сх. д. / 51.05306° пн. ш. 13.73389° сх. д. / 51.05306; 13.73389