Чебану Павло Гаврилович
 | |||||
| Особисті дані | |||||
|---|---|---|---|---|---|
| Повне ім'я | Павло Гаврилович Чебану молд./рум. Pavel Cebanu | ||||
| Народження | 28 березня 1955 (69 років) | ||||
| Рені, УРСР | |||||
| Зріст | 181 см | ||||
| Вага | 76 кг | ||||
| Громадянство |  Молдова
| ||||
| Позиція | Президент Футбольної асоціації Молдови | ||||
| Професіональні клуби* | |||||
| Роки | Клуб | І (г) | |||
| 1972—1986 |  «Ністру» (Кишинів) |
341 (45) | |||
| Тренерська діяльність** | |||||
| Сезони | Команда | Місце | |||
| 1990—1991 | «Зімбру» (Кишинів)
|
||||
| Звання, нагороди | |||||
| Нагороди |
| ||||
|
* Ігри та голи за професіональні клуби | |||||
|
** Тільки на посаді головного тренера. | |||||
Павло́ Гаври́лович Чеба́ну (молд./рум. Pavel Cebanu, *28 березня 1955, Рені, УРСР) — молдовський футбольний функціонер, з 1997 року — президент Футбольної асоціації Молдови.
В минулому — відомий радянський футболіст, півзахисник, багаторічний капітан кишинівського «Ністру», майстер спорту СРСР. Лауреат Ювілейної нагороди УЄФА як найвидатніший молдовський футболіст 50-річчя (1954—2003).
Кар'єра гравця[ред. | ред. код]
Протягом усієї ігрової кар'єри захищав кольори кишинівського «Ністру» — найсильнішого представника Молдавської РСР у футбольних чемпіонатах СРСР. Провів 341 матч, відзначився 45 забитими голами. Здебільшого виступав у першій лізі союзної першості, за винятком сезонів 1974 та 1983 років, у яких кишинівська команда змагалася у вищій футбольній лізі СРСР. В радянському елітному дивізіоні усього провів 34 гри, забив 9 м'ячів. Був багаторічним капітаном команди.
Тренерська діяльність[ред. | ред. код]
Після завершення активної ігрової кар'єри закінчив тренерську академію в Кишиневі. Протягом 1990—1991 років очолював як головний тренер свій колишній клуб «Ністру» (який на той час вже змінив назву на «Зімбру»). Згодом тренував низку менш відомих молдовських клубів, а також румунську команду «Олімпія» з Сату-Маре[1].
Кар'єра функціонера[ред. | ред. код]
1996 року почав роботу у Футбольній асоціації Молдови як генеральний секретар[2], а 1 лютого 1997 року приступив до виконання обов'язків президента цієї асоціації. Згодом тричі переобирався на цю посаду (востаннє — у липні 2010 року).
Протягом тривалого часу є віце-головою Комітету футболу в структурі УЄФА.
Особисте життя[ред. | ред. код]
Син Павла Чебану, Іліє також став футболістом, воротарем. Вихованець футбольної школи кишинівського «Зімбру» захищав кольори низки австрійських клубів, краковської «Вісли», казанського «Рубіна», викликався до національної збірної Молдови.
Нагороди і звання[ред. | ред. код]
- Найвидатніший молдовський футболіст 50-річчя (1954—2003).
- Майстер спорту СРСР (1983).
- Кавалер ордена «Трудова слава» (Молдова)[1].
- Кавалер ордена Пошани (2011)
- Кавалер ордена Республіки (2015)
- Почесне звання «Om Emerit» («За заслуги»)[1].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в Павел Чебану: «На футбольному полі було легше» [Архівовано 2 квітня 2015 у Wayback Machine.], інтерв'ю газеті «Комсомольская правда», 3 лютого 2009 року. (рос.)
- ↑ Чебану продовжує вказувати дорогу.[недоступне посилання з травня 2019], uefa.com, 23 серпня 2004 року. (англ.)
Джерела[ред. | ред. код]
- Досьє Павла Чебану [Архівовано 2 липня 2011 у Wayback Machine.] на порталі sports.md. (англ.)
- Статистика виступів в чемпіонатах СРСР на klisf.info (рос.)
|
| |||||
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
| |||||