Шабран
| Шабран Şabran | |
|---|---|
|
| |
| 41°17′44″ пн. ш. 48°52′53″ сх. д. / 41.29555556002777195° пн. ш. 48.88138889002777177° сх. д.Координати: 41°17′44″ пн. ш. 48°52′53″ сх. д. / 41.29555556002777195° пн. ш. 48.88138889002777177° сх. д. | |
| Країна |
 Азербайджан |
| Тип | населений пункт |
| Перша згадка | 2 століття |
  Шабран Шабран (Азербайджан) | |
 | |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Шабран (Шабаран, Шаваран, Сабаран) (азерб. Şabran) — історична область і однойменне середньовічне місто, що існували у V—XVIII ст. у північно-східній частині сучасного Азербайджану, були розташовані в межах Великого Кавказького проходу.
Локалізація області[ред. | ред. код]
В історичній географії область Шабран можна розглядати самостійно або як південна частина області Маскут (до початку VI ст.).
У своєму коментарі до «Історії Ширвана та ал-Баба» В. Ф. Мінорський пише: «На північно-східному схилі південно-східного відрога Кавказького хребта і вздовж узбережжя моря лежать дуже родючі області, зрошувані річками району сучасної Куби та великою річкою Самур (Саммур). Спочатку вони належали лезгінським (лакз) князівствам, але поступово були анексовані Ширваншахами і стали яблуком розбрату між ними, емірами ал-Баба і навіть правителями Аррану. Після тюркської навали й у період своєї боротьби з дербендським Муфарріджем Фарібурз б. Саллар явно прагнув перенести головний центр своїх володінь до цієї місцевості, де згадуються дві території — Шабаран і Маскат. Перший вважався частиною Ширвану, а останній [Мюнеджжим-баші] описує особливо як частину ал-Баба. Переважно, однак, слід розглядати їх спільно, і не тільки тому, що вони відносяться до однієї і тієї ж географічної зони, але і тому, що дуже часто Маскат був захоплений Ширваном»[1]. Як пише В. Ф. Мінорський, «загалом можна сказати, що Шабаран і Маскат відповідають південній та північній частині Кубинського району[2], де у XVIII ст. виникла династія кубинських ханів, вплив якої відчувався не тільки в Дагестані, але навіть на південному узбережжі Каспію та в Ардебілі».
З кінця IV століття прикаспійські області від гирла Кури на півдні до Дербенту на півночі були під керівництвом намісника Сасанідської держави[3]. Після 488 р. область маскутів відійшла до Кавказької Албанії[4], а прибл. 510 р. Албанське царство остаточно ліквідовано. Після скасування царської влади в Албанії на території між річками Шабаранчай та Гільгільчай з'явилося невелике політичне утворення — держава Ширваншахів[5].
Походження назви[ред. | ред. код]
Є кілька версій походження назви цього міста та області Шабран. За однією з них місто було нібито засноване сасанідським шахом Шапуром I, а назва міста походить від його імені в пехлевійській формі Шапуран. Ця версія приймається далеко ще не всіма, оскільки заснування міста належить до V—VII ст. н. е. , у той час, як сам Шапур I жив трьома століттями раніше. «Енциклопедичний словник топоніміки Азербайджану» пов'язує назву міста з племенем савірів (сабірів), яких джерело вважає тюрками[6].
Історія[ред. | ред. код]
Шабран виник у V—VII ст. як місто-фортеця, а до IX—X ст. перетворився на великий політико-адміністративний, торгово-ремісничий та культурний центр держави Ширваншахів. У середині XI ст. сімейна усипальниця Ширваншахів була саме в Шабрані. Назва міста згодом була перенесена на навколишню область.
У середині XIII століття місто зазнало нашестя монголів і було частково зруйноване. Пожвавлення життя в місті відбулося до кінця XIII — початку XIV століття і тривало остаточно до кінця XV століття.
Однак у результаті сефевідо-османських воєн першої чверті XVIII ст. місто зазнало значних руйнувань і втратило своє значення[7][8]. Остаточний занепад міста пов'язаний із землетрусом, що повністю стер його з лиця землі. Населення міста поступово переселилося в одне з далеких передмість, караван-сараїв, що належали Шабрану, навколо якого згодом виникло місто Дивічі, яке у 2010 році було перейменоване на Шабран.
У 2019 році територія «Чираггала» та місто Шабран були оголошені Державним історико-культурним заповідником[9].
Згадки про місто[ред. | ред. код]
Назва міста у формі «Шаберан» трапляється в рукописі XVI століття, що зберігається в Дрездені, огузького героїчного епосу «Китабі Деде Коркут»[10].
Турецький мандрівник Евлія Челебі, побувавши в 1647 році в Шабрані, писав: «…він вважається в Персії другим містом після Тебриза. У ньому сімдесят кварталів, соборні мечеті Узун-Хасана. Стіни мечеті прикрашені найтоншим орнаментом, що переливається, як шкіра хамелеона, а різьблення по мармуру дивувало знавців архітектурного мистецтва».[11] Населення Шабрана складалося з мусульманської, юдейської та християнської громад, переважала серед них мусульманська.
Архітектура[ред. | ред. код]
А. А. Бакіханов першим висловив думку про те, що руїни поблизу села Шахназарлі Дивічинського району належать середньовічному місту Шабран (до нього їх вважали руїнами міста Гюлістані-Ірем).
В результаті археологічних розкопок на території міста у 1979—1989 рр. було відкрито площу понад 4500 м². Товщина напластування залишків матеріальної культури сягала 5 метрів. Була розкопана фортеця, що відноситься до Х ст. Вчені встановили, що вона була побудована в оборонних цілях. Стіни фортеці укріплені напівкруглими вежами. Під час будівництва використовували вапняк, камінь і обпалену цеглу. Фортеця існувала до середини XIII ст. У XIV ст. на захід від зруйнованої фортеці був споруджений невеликий замок-вежа. Він мав чотирикутну форму і нагадував абшеронські фортеці. Зодчі в їхньому будівництві застосовували змішану кладку. Розкопки свідчать про квартальне планування міста. Будинки тут зводилися з обпаленої цегли на бруківці. У місті існувала водопровідна мережа. Економіка міста базувалася на ремісничому виробництві. В результаті археологічних розкопок було знайдено керамічний набір із десяти предметів. Під руїнами міста виявили керамічну майстерню. Тут також були ковальське, ливарне, мідне, ювелірне, зброярське виробництво, гутництво.
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ В. Минорский. «История Ширвана и Дербенда X—XI веков». М. Издательство восточной литературы. 1963
- ↑ Encyclopaedia of Islam, Second Edition // art. Ḳubba
- ↑ Hewsen, 1992, с. 143.
- ↑ Ф. Мамедова. Политическая история и историческая география Кавказской Албании. Баку, 1986, стр. 89
- ↑ Ашурбейли, 1983, с. 16.
- ↑ Энциклопедический словарь топонимики Азербайджана = Azərbaycan toponimlərinin ensiklopedik lüğəti : у 2 т. / под ред. Р. Алиевой. — Баку : Шарк-Гарб, 2007. — С. 203.
- ↑ NaVoprosOtveta.Net
- ↑ Средневековый город ШАБРАН. Архів оригіналу за 7 листопада 2019. Процитовано 21 вересня 2008.
- ↑ В Азербайджане создаются историко-культурные заповедники (рос.). Trend.Az. 22 жовтня 2019. Процитовано 22 жовтня 2019.
- ↑ пер. В. В. Бартольда. ПЕСНЬ О ТОМ, КАК БЫЛ РАЗГРАБЛЕН ДОМ САЛОР-КАЗАНА // КНИГА ДЕДА КОРКУТА = КИТАБ-И ДЕДЕМ КОРКУТ. — М-Л. АН СССР, 1962.
- ↑ IRS — Международный журнал
Література[ред. | ред. код]
- Шабран // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
- Ашурбейли С. Б. Государство Ширваншахов. — Б. : Азернешр, 1983. — 294 с.
- Robert H. Hewsen. The geography of Ananias of Sirak = (Ашхарацуйц). — Wiesbaden : Reichert Verlag, 1992. — ISBN 978-3-88226-485-2.