Шаповаленко Володимир Павлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Шаповаленко Володимир Павлович
Зображення
Зображення
Основна інформація
Дата народження 9 липня 1932(1932-07-09)
Місце народження Полтава, УРСР
Дата смерті 1996(1996)
Місце смерті Київ, Україна
Громадянство Україна
Професія композитор
Освіта Національна музична академія України імені П. І. Чайковського

Володи́мир Па́влович Шапова́ленко (9 липня 1932, Полтава — 1996, Київ) — український композитор, автор музики для дітей та юнацтва.


Біографічні відомості[ред. | ред. код]

Шаповаленко Володимир Павлович народився 9 липня 1932 р. в Полтаві, в сім'ї вчителів.

Мати — Шаповаленко (Савченко) Олександра Максимівна, донька потомственого почесного громадянина, працювала вчителькою початкових класів, батько — Шаповаленко Павло Петрович, з сім'ї духовенства — вчителем співів, керівником хорових гуртків, що вигравали численні конкурси. Ще дошкільником створив свою першу пісню «Про нашу маму», що дістала схвальні відгуки музичних кіл.

У 1941 р. закінчив 1-й клас. Протягом німецько-радянської війни перебував на території, окупованій німецьккими загарбниками — м. Полтаві, вчився в музичній школі, за класом фортепіано у Н. Козиненко та О. Шкляр. У загальноосвітній школі не вчився, навчався за програмою 2-го та 3-го класу з матір'ю. Після визволення Полтави, був прийнятий до 4-го класу 20-ї залізничної школи, у якій і вчився до 1947 року. До цього ж часу скінчив дитячу музичну школу, де музично-теоретичні дисципліни опановував у вихованця Петербурзької консерваторії О. Важеніна. Грав і на скрипці, співав у хорі в загальноосвітній школі, захоплювався театром, ходив на різноманітні вистави і навіть брав у них участь. За допомогою батька Володимир Шаповаленко опановував диригування, і по закінченні школи працював хормейстером у гуртках художньої самодіяльності, а потім — у хорі Полтавського паровозоремонтного заводу. З 1948 р. по 1951-й вчився у 7-й, 1-й та 2-й школах робітничої молоді, працював позаштатним кореспондентом полтавського обласного радіокомітету та концертмейстером хорового гуртка Полтавського технікуму м'ясо-молочної промисловості.

Його пісні друкуються в збірці «Золотий наш урожаю», в газеті «Зоря Полтавщини», а згодом уже й звучать по радіо.

Участь у республіканському огляді молодих талантів у 1951 році остаточно вирішила долю юнака. Лев Миколайович Ревуцький, класик української музики, який очолював журі, схвально поставився до молодого музиканта і порадив продовжити навчання. Сталося так, що саме цей славетний композитор приймав у Володі вступні іспити до Київської консерваторії імені П.Чайковського.

У 1951 році вступив на 1-й курс композиторського факультету Київської Державної консерваторії імені П. І. Чайковського, потім перевівся до композиторського факультету Львівської консерваторії імені М. В. Лисенка, проте повернувся до Києва і відновив навчання у Київській Державній консерваторії, яку згодом і скінчив. В цей час з'являються хорові твори а cappella «Конвалія», «Елегія» на вірші О. Олеся, пісні та ін. Популярності набув «Вальс кохання», який народився у співпраці з полтавським поетом А. Пашком.

З 1960 по 1967 рр. працював музичним керівником літературних передач Державного Радіокомітету України. У 1967 р. перейшов на посаду начальника музичного відділу Українського гастрольно-концертного об'єднання. Після творчої відпустки знов повернувся до Редакції мовлення для дітей та юнацтва Держтелерадіокомітету України, де пропрацював до самої передчасної смерті.

Творчість[ред. | ред. код]

Багато часу Володимир проводив в апаратній, де монтувалися передачі для дітей та юнацтва. Кожну казку, кожне оповідання чи радіовиставу він наповнював найпоетичнішими музичними барвами. Композитор написав багато творів для дітей у різних жанрах: пісні, оперети, мюзикли, музика для телевистав, мультфільмів та вистав театру ляльок. Відходячи від панівного в ті часи академізму, вносить у музику елементи естрадних жанрів. Найголовнішим засобом музичної виразності для нього є мелодія — яскрава, з чіткою структурою, така, що добре запам'ятовується. Свій мелодійний дар В. Шаповаленко розкривав і в симфонічних творах — «Увертюра», «Образ».

Популярності здобула його оперета «Шлюб з пригодами», яка з успіхом йшла в театрах Чернігова, Ужгорода, Івано-Франківська, Сімферополя, Луганська, Києва. В. Шаповаленку належить понад 180 творів різних жанрів. Керівництво Національної Радіокомпанії України, за внесок у розвиток української музики порушило клопотання перед Київською організацією Спілки Композиторів України про присвоєння Володимиру Павловичу звання «Заслуженого працівника культури України».

Кінематографічні роботи[ред. | ред. код]

Автор музики до мультфільму «Вій» (1996, у співавторстві), мультфільму «Курча в клітиночку», кінофільму «Перший шторм» (1972), ряду телевізійних стрічок («Якось у Києві», 1966) тощо.

Література[ред. | ред. код]

  • Союз композиторов Украины. К., 1984. — С.247-248.
  • Спогади та нотатки Л.Я. Івахненко

Посилання[ред. | ред. код]