Шпакові

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Шпакові
Звичайний шпак (Sturnus vulgaris)
Звичайний шпак (Sturnus vulgaris)
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Euraryota)
Царство: Тварини (Metazoa)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Горобцеподібні (Passeriformes)
Родина: Шпакові (Sturnidae)
Роди
Посилання
ITIS logo.jpg ITIS: 179635
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 9170
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Sturnidae

Шпакові (Sturnidae) — родина невеликих співочих горобцеподібних птахів, що складається з 104–118 видів, розбитих на 25-32 роди. Вважають, що їх найближчими родичами є представники родин дронгових (Dicruridae), воронових (Corvidae), вивільгових (Oriolidae) і пересмішникових (Mimidae).

Опис[ред.ред. код]

Шпакові — невеликі або середнього розміру птахи завдовжки 16,5-42 см[1]. Як правило, злегка приземисті, щільної статури, з відносно коротким, прямокутної форми хвостом. Крила довгі, такі, звужуються на кінцях. Дзьоб майже такої ж довжини, як і голова; злегка заломлений на кінчику, без зубців у кінця надклювья. Дзьоб може значно розрізнятися у різних видів: наприклад, у звичайного шпака він тонкий і гострий, тоді як у Aplonis brunneicapilla — могутній і затуплений. У деяких видів на голові є чубок, як наприклад у рожевого шпака. Ноги сильні, адаптовані як для сидіння на вітці дерев, так і пересування по землі. Оперення густе, в більшості випадків темного кольору, часто з металевим блиском. У багатьох видів на шиї є подовжене пір'я, яке особливо добре помітне у самців.

Розповсюдження[ред.ред. код]

Ці птахи переважно поширені у Євразії і Африці (виняток — блискучий шпак (Aplonis metallica), природний ареал якого знаходиться в Новій Гвінеї і на північному сході Австралії). Деякі види, зокрема звичайний шпак, були свідомо інтродуковані до Північної Америки, Австралії і Нової Зеландії, де розповсюдилися на обширній території. Найбільше видове біорізноманіття шпакових спостерігається в тропічному поясі Старого Світу, особливо в Африці.

Характерні біотопи для різних видів варіюють. Значна кількість птахів мешкає в лісистій місцевості: від лісів помірного поясу до вологих тропічних лісів, що пов'язане з їх потребою використовувати як гнізда дупла старих дерев. Інші види, особливо пов'язані з сезонною міграцією, мешкають на відкритих просторах: степах, напівпустелях або африканських саванах. Крім перелітних, зустрічаються як осілі, так і кочівні птахи.

Соціальна поведінка[ред.ред. код]

У соціальному плані майже все шпакові зазвичай триматися зграями і часто селяться невеликими колоніями. У окремих видів розмір зграї може досягати гігантських розмірів: наприклад, багатотисячні зграї звичайного шпака в небі можуть виглядати як чорна хмара, що синхронно пересувається у різних напрямках. Серед виключень можна назвати види Lamprotornis shelleyi і Aplonis grandis, які ведуть в основному одиночний спосіб життя.

Деякі види поводяться досить агресивно по відношенню до інших видів птахів, витісняючи їх з традиційних ареалів. Наприклад, інтродукований з Європи до Північної Америки звичайний шпак успішно конкурує з деякими видами дятлів за право зайняти дупло, придатне для будівництво гнізда.

Розмноження[ред.ред. код]

Більшість шпакових гніздиться у всіляких природних нішах: дуплах дерев, тріщинах скель, поглибленнях під обривами тощо. Не нехтують і шпаківнями. Багато лісових видів безпосередньо залежать від дятлів або бородастиків (Megalaima), які сприяють збільшенню місць, придатних для гніздів'я. Часто не здатні побудувати своє власне гніздо, але компенсують це агресивним характером по відношенню до інших птахів. Трістрамов довгохвостий шпак (Onychognathus tristramii) з Ізраїлю і Йорданії селиться в міжгір'ях скель. Небагато видів самих будують собі гнізда, як це робить африканський прекрасний шпак (Spreo superbus), чиє гніздо являє собою недбалий кулястий витвір у кущах акації. Природне або побудоване гніздо зсередини укладається різною рослинністю, пір'ям інших птахів або різноманітним побутовим сміттям. У облаштуванні гнізда беруть участь як самець, так і самка.

Зазвичай кладка складається з 4-7 яєць, монотонних або з цятками. Частіше за все яйце блідо блакитного кольору, але іноді зустрічаються білі або кремові яйця.

Посилання[ред.ред. код]

  1. Sturnidae Encyclopaedia Britannica
  • Feare, C. The Starling. Oxford, England: Oxford University Press, 1984.
  • Cramp, S., and C.M. Perrins, eds. The Birds of the Western Palearctic, Vol. 8. Oxford, England: Oxford University Press, 1994.