Юнус-паша

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Юнус-паша
тур. Devşirme Yunus Paşa
 
Народження: 15 століття
Смерть: 23 вересня 1517
Токат
Причина смерті: обезголовлення
Країна: Османська імперія
Релігія: іслам

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Юнус-паша (тур. Yunus Pasha) (помер 13 вересня 1517 р.) — османський державний діяч, великий візир Османської імперії у 1517 році, прослуживши з 30 січня до смерті 13 вересня.[1]

Біографія[ред. | ред. код]

Юнус був албанського чи болгарського походження.[2] Він був прийнятий в систему девшірме (відібраний у сім'ї та навернений в іслам) в молодому віці. Юнус виховувався, щоб стати яничарем, зрештою став агою (верховним командиром) яничарського корпусу. У 1511 р. він став візиром у дивані (османський уряд) та бейлербеєм еялету Анатолія.

Юнус-паша відіграв велику роль у Османсько-мамлюцькій війні (1516–17). Після перемоги в битві при Мардж Дабіку в 1516 році Юнус-паша з османськими військами вторгся до міста Алеппо, звідти у міста Хаму, Хомс і Дамаск. Після битви при Райданіє 1517 року він підійшов до єгипетського міста Каїр зі своїми яничарськими силами, а після триденної облоги захопив його[3].

30 січня 1517 року, через вісім днів після загибелі попереднього великого візира Хадима Сінана-паші в бою під час битви при Райданіє, Юнус-пашу було призначено великим візиром. Пізніше його призначили ще й губернатором Єгипту. На цій подвійній посаді Юнус-паша нібито займався хабарництвом. Після того, як звістка про корупцію дійшла до султана Селіма I, губернаторство Юнус-паші було скасовано та передано Хайиру Бею, залишивши Юнус-пашу лише посаду великого візира.[2]

Вважають, що султан Селім I стратив Юнус-пашу за те, що він образив черкеську етнічну приналежність свого наступника губернатора Хайир Бея. Той був призначений на пост, незважаючи на те, що саме Юнус-паша завоював Єгипет для Османської імперієї. Якою б не була причина, Юнус-паша був обезголовленний 13 вересня 1517 року[3].

Особисте життя[ред. | ред. код]

Він був одружений з Аслихан Султан, дочкою Сельчук Хатун, онукою султана Баєзида II.[4][5]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Turkish State Archives
  2. а б Alper, Omer Mahir, «Yunus Paşa», (1999) Yaşamları ve Yapıtlarıyla Osmanlılar Ansiklopedisi, İstanbul: Yapı Kredi Kültür Sanat Yayıncılık A.Ş. C.2 s.678 ISBN 975-08-0072-9
  3. а б Osmanlı Tarihi, II. Cilt, 10. baskı, sf: 286,291,543,544, Türk Tarih Kurumu Yayınları-2011, Ord. Prof. İsmail Hakkı Uzunçarşılı
  4. Göyünç, Nejat (1990). The Journal of Ottoman Studies: Ta'rih Başlıklı Mihasebe Defteri. с. 33.
  5. Leslie P. Peirce (1993). The Imperial Harem: Women and Sovereignty in the Ottoman Empire. Oxford University Press. с. 304 n. 55. ISBN 978-0-195-08677-5.