Ян Вишатич

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Ян (Іван) Вишатич - (бл. 1016 — 24 червня 1106) — київський тисяцький, син Вишати, воєводи великого князя Ярослава I Володимировича.

В 1071 році Ян збирав в Ростовській землі данину для Святослава Ярославича. Тоді ж подавив в Білоозері повстання, спричинене неврожаєм і голодом. Керівники повстанців два волхви "обманювали населення, стверджуючи, що жінки в голодний рік приховують в собі жито, мед, рибу і т. п.; вони розрізали шкіру на спинах жінок і робили вигляд, що виймають звідти то жито, то рибу і т. ін." (опис, ймовірно, навмисне неправдивий через упередження літописця-християнина). Ян мав розмову з волхвами, потім пішов на них війною і вони після сутички втекли до лісу. Пізніше вони були видані і страчені.

В 1093 Ян ходив у похід на половців з Мономахом, а в 1106, з братом Путятою, розбив їх біля Заречеська і «отнял у них полон». Літописи і Києво-Печерський патерик вихваляють чесноти Яна і його дружини Марії, яких любив преподобний Феодосій, який мав з ними розмови "про милостиню, царство небесне і смерний час".

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

Використано матеріали Енциклопедичного словника Брокгауза і Єфрона (1890—1907).