Володимир Мономах
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
| Володимир Мономах | |
 |
|
| Ім'я при народженні | Володимир Всеволодович |
|---|---|
| Народився | 1053 |
| Помер | 19 квітня 1125 |
| Титул | великий князь київський |
| Попередник | Святополк Ізяславич |
| Наступник | Мстислав Володимирович |
| Дружина | Ґіта, дочка англійського короля Гарольда N N (†1107) |
| Діти | Мстислав, Ізяслав, Святослав, Роман, Ярополк, Вячеслав, Марія (Марина), Євдоксия, Євфимія, Агаф'я, Юрій |
| Батьки | Всеволод I Ярославич |
Володимир II Всеволодович (1053 — 19 квітня 1125) — великий князь київський (1113—1125), державний і політичний діяч, письменник. Син князя Всеволода Ярославовича і візантійської княжни з сім'ї Мономаха. Прозваний Володимиром Мономахом. Хрещене ім'я Василь.
Зміст |
[ред.] Біографія
Володимир був за життя батька князем у Смоленську й Чернігові, часто заступав його у боротьбі з половцями, виконував дипломатичні місії. Наприкінці 11 ст. укріпився на князюванні в Переяславі. Переяславське князівство найбільше потерпало від нападів половців, і тому Володимир Мономах особливо прагнув припинення князівських міжусобиць та об'єднання сил для боротьби проти нападників. Здобув популярність організацією спільних успішних походів князів 1103 і 1111 рр. проти половців. Під час київського повстання 1113 р. боярська верхівка запросила Володимира Мономаха на князювання до Києва. Придушивши повстання, Володимир Мономах, проте, змушений був піти на поступки народним масам, видавши закон, за яким зменшив рези (відсотки) за позички і тимчасово трохи полегшив становище закупів, скасував холопство за борги (у розширеній редакції «Руської правди» ці постанови відомі під назвою Статут Володимира Мономаха). Ініціатор Любецького з'їзду 1097 р., де була проведена радикальна реформа порядку спадкоємства (прийнято засаду прямого родового успадкування замість складної системи сеньйорату та зміни уділів) та Витечівського з'їзду 1100 р. Відновив великокнязівську владу на більшій частині давньоруських земель і тимчасово затримав процес остаточного роздроблення Давньоруської держави. За межами його володінь залишилися тільки Галицька і Чернігово-Сіверська землі та Полоцьк. Володимир Мономах мав своїх посадників і в містах по Дунаю.
Близько 1070 р. одружився з Ґітою, дочкою англійського короля Гарольда, який загинув у битві з норманами при Гастінґсі (14.X.1066 р.). Ґіта була вивезена близькими у Швецію, а звідти потрапила на Русь. Вона померла 7 травня 1107 р. у Смоленську. У 1107 р. одружився з дочкою половецького хана Аепи.
Володимир Мономах — автор вміщеного в Лаврентіївському літопису «Повчання» своїм дітям — видатного давньоруського літературного світського твору, в якому засуджувалися князівські міжусобиці і закликалося до об'єднання давньоруських земель. У літопису наведено легенду, нібито Володимир Мономах одержав від свого діда по матері, візантійського імператора Константина Мономаха (звідси походить і його прізвисько) барми і корону, які були символом влади царів спочатку Московської, а потім Російської держави.
Полководець, політик, письменник, «. ..був красивий лицем, очі у нього були великі, волосся рудувате й курчаве, чоло високе, борода широка. Зростом він не був особливо високий, але міцний тілом і дуже сильний». На схилі своїх років Володимир Мономах із задоволенням згадував: «От коли я жив у Чернігові, я своїми руками стриножив у лісових пущах десятки три диких коней, та ще й доводилося їздити по степу, то також власноручно ловив їх. Два рази тури піднімали мене разом з конем на роги, олень бив мене рогами, лось ногами топтав, а другий колов, дикий вепр зірвав у мене із стегна меч, ведмідь укусив коліно, а рись один раз, скочивши мені на стегна, звалила разом із конем…». Ніби на підтвердження правдивості цих спогадів, у 1821 р. у лісах під Черніговом було знайдено важкий змійовик вартістю у 100 гривень кун, загублений князем під час однієї з мисливських пригод або шаленої скачки до Києва («А з Чернігова я сотні разів скакав до батька у Київ за один день до вечірні»).
[ред.] Шлюби та діти
- (с 1074) Ґіта, дочка англійського короля Гарольда II
- Мстислав I Володимирович (Великий) (1076—1132), великий князь київський з 1125
- Ізяслав Володимирович (князь курський) (†1096), князь курський
- Святослав Володимирович (1079—1114), князь смоленський и переяславський
- Роман Володимирович (1081—1119)
- Ярополк Володимирович (1082—1139), великий князь київський з 1132
- Вячеслав Володимирович (1083—1154), князь туровський, великий князь київський в 1139, 1150, 1151-54
- Марія (Марина) Володимирівна (†1146/1147)
- Євдоксия Володимирівна
- Євфимия Володимирівна (†1139), вийшла заміж за короля Угорщини
- Агаф'я Володимирівна
- Юрій Володимирович Довгорукий (1091—1157), князь суздальський, великий князь київський в 1149-50 и с 1155
- N N (†1107)
- Андрій Володимирович Добрий (1102—1142), князь волинський
- Єфімія (†1126), княжна половецька
[ред.] Див. також
- Статут Володимира Мономаха
- Любецький з'їзд 1097 р.
- Витечівський з'їзд 1100 р.
- Київське повстання 1113 р.
- Шапка Мономаха
[ред.] Джерела
 |
Володимир Мономах в Вікіцитатах? |
|---|---|
 |
Володимир Мономах на Вікісховищі? |
 |
Володимир Мономах на Родоводі? |
- Гайдай Л. Історія України в особах, термінах, назвах і поняттях.- Луцьк: Вежа, 2000.
- Довідник з історії України.За ред. І.Підкови та Р.Шуста.- К.: Генеза, 1993.
- www.monomah.vladimir.ru
- Малий словник історії України / Відповідальний редактор Валерій Смолій. — К.: Либідь, 1997.
[ред.] Бібліографія
[ред.] Видання творів
- Владимир Мономах. Духовная великого князя Владимира Всеволодовича Мономаха детям своим, названная в летописи Суздальской поученье. СПб., 1793. Х + 61 стор. Видання здійснив О. Мусін-Пушкін; подано текст творів Володимира Мономаха з перекладом їх російською мовою.
- Буслаев Ф. Историческая хрестоматия... На стовп. 464—478 — уривок з Поученія Володимира Мономаха (з І тома літоп., виданого Археограф, ком.); з коментарем.
- Памятники древнерусской церковно-учительной литературы. Вып. 3:1. Поучения о разных истинах веры, жизни и благочестия. 2. Слова на св. Четыредесятницу. 3. Поучения против язычества и народных суеверий. Под ред. А. И. Пономарева. СПб., изд. журн. «Странник», 1897. XVIII+330 стор. На стор. 134—140—текст Поученія Володимира Мономаха (із Лаврент. літопису, вид. Археограф, комис, СПб., 1872).
- Білецький О. І. Хрестоматія давньої української літератури... На стор. 66—70—текст (із скороченнями) Поученія Володимира Мономаха (за вид. Археограф, комис: Повъсть временных літ по Лаврентьевскому списку, СПб., 1910); з короткою характеристикою твору.
- Гудзий Н. К. Хрестоматия по древней русской литературе... На стор. 35—40 —уривки тексту Поученія Володимира Мономаха (за Лаврентіївським списком літопису, вид. Археограф, комис, СПб., 1897); коротка характеристика твору.
- Еремин И. П. и Лихачев Д. С. Художественная проза Киевской Руси XI—XIII веков... На стор. Ill—XII — стаття Д. С. Ляхачова: Литературные памятники Киевской Руси (загальний огляд); на стор. 117—126—текст Поученія Володимира Мономаха; на стор. 126—128 — текст листа Володимира Мономаха до Олега Святославича; на стор. 128—129 — текст Молитви Володимира Мономаха (всі тексти в російському перекладі Д. Лихачова за Лаврентіївським літописом).
[ред.] Публікації про Володимира Мономаха
- Евгений [Болховитинов]. Словарь русских светских писателей, соотечественников и чужестранцев, писавших в России, сочинение митрополита Евгения. Т. I. М., изд. Москвитянина, 1845. VI+328 стор., стор. 84
- Погодин М. П. О Поучении Мономаховом.— Изв. АН по отд. рус. яз. и слов., т. X, 1861—1863, стовп. 234—244.
- Лашнюков И. Владимир Мономах и его время.— Унив. изв., 1873, ноябрь, стор. 1—44.
- Протопопов С. Поучение Владимира Мономаха как памятник религиозно-нравственных воззрений и жизни на Руси в дотатарскую эпоху.— ЖМНП, ч. CLXXI, 1874, февраль, стор. 231— 292.
- Галахов А. История русской словесности..., стор. 292—294
- Филарет. Обзор русской духовной литературы..., стор. 27—28
- Огоновський О. Історія літератури руської..., стор. 39—42
- А. Э. Владимир-Василий Всеволодович.— Энцикл. словарь Брокгауза и Ефрона. 12 півтом. СПб., 1892, стор. 647—650.
- Рогозинников И. Начала воспитания на основании «Поучения Великого кн. Владимира Всеволодовича Мономаха детям».— Филолог, зап., 1892, вып. VI, стор. 1—6.
- Шляков Н. О поучении Владимира Мономаха.— ЖМНП, ч. СССХХІХ, 1900, май, стор. 96—138; ч. СССХХІХ, 1900, июнь, стор. 209—258; ч. СССХХХ, 1900, июль, стор. 1—21.
- Владимиров П. В. Древняя русская литература..., стор. 244—247 і 1—4 (6 пагін.)
- Владимир Мономах.— Правосл. богосл. энцикл. Т. III. Пг., 1902, стовп. 567—569.
- Франко Ів. Нарис історії українсько-руської літератури..., стор. 12
- Петухов Е. В. Русская литература..., стор. 13—15
- Келтуяла В. А. Курс истории русской литературы. Ч. І..., стор. 645—661
- Возняк М. Історія української літератури. Т. І..., стор. 147—1.52
- Сперанский М. Н. История древней русской литературы..., стор. 314—316
- Истрин В. М. Очерк истории древнерусской литературы..., стор. 162—170
- Алексеев М. П. Англо-саксонская параллель к Поучению Владимира Мономаха.— Труды отд. др.-рус. лит. Инст. рус. лит. АН СССР, т. II, 1935, стор. 39—80.
- История русской литературы. Т. I.., стор. 289—297
- Історія української літератури. Т. І, ч. 1..., стор. 129—133
- Данилов В. В. «Октавий» Минуция Феликса и «Поучение» Владимира Мономаха.— Труды отд. др.-рус. лит. Инст. рус. лит. АН СССР, т. V, 1947, стор. 97—107.
- Владимир Мономах.—БСЭ. Т. 8, 2-е изд., 1951, стор: 231.
- Будовниц И. У. «Изборник» Святослава 1076 года и «Поучение» Владимира Мономаха и их место в истории русской, обще-, ственной мысли.— Труды отд. др.-рус. лит. Инст. рус. лит. АН СССР, т. X, 1954, стор. 44—75.
- Історія української літератури. Т. І..., стор. 36—37
- Гудзий Н. К. История древней русской литературы..., стор. 93—95
| Попередник: |  Великий князь Київський 1113 — 1125 |
Наступник: |
| Святополк Ізяславич | Мстислав Володимирович |
