2-нітротолуен

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Структурна формула
Загальна інформація
Преференційна назва ІЮПАК 1-метил-2-нітробензен
Систематична назва ІЮПАК 1-метил-2-нітробензен
Інші назви

2-нітротолуен, орто-нітротолуен

Хімічна формула C7H7NO2
3D Структура (JSmol) Інтерактивне зображення

Інтерактивне зображення

Зовнішні ідентифікатори / Бази даних
CAS [1] 88-72-2 [1]
ECHA-ID 100.001.685
PubChem 6944
ChemSpider 21106144
ChEBI 33098
EINECS 201-853-3 [1]
InChI 1S/C7H7NO2/c1-6-4-2-3-5-7(6)8(9)10/h2-5H,1H3
SMILES CC1=CC=CC=C1[N+](=O)[O-]


Властивості
Молярна маса 137,14 г/моль [2][1]
Агрегатний стан

Рідина [2][1]

Густина

1,16 г/см3 (20 °C) [1]

Температура плавлення

-9,27 °C (α-форма) [2] -3,17 °C(β-форма) [2]

Температура кипіння

222,3 °C [2]

Температура самозаймання

420 °C [1]

Тиск насиченої пари

0,195 hPa (20 °C) [1]

Розчинність

0,65 г/л (H2O, 20 °C) [1]

Безпека
Маркування згідно системі УГС

Небезпека

H-фрази H: H302, H340, H350, H361f, H411
P-фрази P: P201, P202, P264, P273, P301+P312, P308+P313
EUH-фрази EUH: Заходи безпеки відсутні
LD50

891 мг/кг (орально, пацюк) [1]

Вибухонебезпечність
Наскільки це можливо, значення величин подані в одиницях системи SI. Якщо не вказано іншого, усі дані відносяться до стандартного стану.


2-нітротолцен (орто-нітротолуен) — нітросполука з формулою , один з трьох ізомерів нітротолуену.[2]

Фізичні властивості[ред. | ред. код]

За стандарних умов і кімнатної температури 2-нітролуен є жовтою рідиною з ароматичним запахом. Погано розчинний у воді, проте розчинний у більшості органічних розчинників. У твердому стані має дві форми.[2][1]

Отримання[ред. | ред. код]

2-нітротолуен отримують нітруванням толуену в присутності сульфатної кислоти за температури 25—40°С. При цьому утворюється суміш 2-, 3-, та 4-нітротолуену, яку розділяють дистиляцією:[2]

Хімічні властивості[ред. | ред. код]

Окиснення[ред. | ред. код]

При окисненні утворюється 2-нітробензальегід (при реакції з манган діоксидом у розведеній сульфатній кислоті) або 2-нітробензойна кислота (при реакції з манган діоксидом у концентрованій сульфатній кислоті, з перманганатом калію, з дихроматом калію або з нітратною кислотою).[2] Реакція з перманганатом калію:

Відновлення[ред. | ред. код]

При відновлненні залізним порошком у розчині гідроксиду натрію утворюється 2-азокситолуен і 2-азотолуен:[2]

Відновлення цинковим порошком в алкогольному розчині гідроксду натрію дає 2-гідразитолуен:[2]

Якщо застосовувати цинковий порошок і аміак у розчині етанолу та води, утворюється 2-толілгідроксиламін:[2]

Повне відновлення до 2-толуїдину відбувається при реакції з гідрогеном у присутності каталізатора або з залізом у кислоті:[2]

Утворення антранілової кислоти[ред. | ред. код]

У киплячому розчині гідроксиду натрію 2-нітроолуен ізомеризується, утворюючи антранілову кислоту:[2]

Але вихід реакції замалий, тому вона не використовується у промисловості.[2]

Реакції електрофільного заміщення[ред. | ред. код]

При хлоруванні в присутності заліза утворюється суміш 4-хлоро-2-нітротолуену та 6-хлоро-2-нітротолуену:[2]

Аналогічно відбувається нітрування, при якому утворюється суміш 2,4-динітротолуену та 2,6-динітротолуену.[2]

Реагує з формальдегідом, утворюючи динітродитолілметан:[2]

Використання[ред. | ред. код]

При відновленні 2-нітротолуену або його похідних (наприклад, 6-хлоро-2-нітротолуену чи 4-сульфо-2-нітротолуену) утворюється 2-толуїдин/його похідні (наприклад, 6-хлоро-2-амінонтолуен), які використовується для отримання азобарвників.[2]

Токсинчість[ред. | ред. код]

Можливо, викликає метгемоглобінемію (такі результати було показано лише у дослідженнях на котах). Є канцерогеном.[1]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г д е ж и к л м GESTIS Substance Database. gestis-database.dguv.de. Процитовано 20 квітня 2022.
  2. а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х Booth, Gerald (15 червня 2000). Wiley-VCH Verlag GmbH & Co. KGaA (ред.). Nitro Compounds, Aromatic. Ullmann's Encyclopedia of Industrial Chemistry (англ.). Weinheim, Germany: Wiley-VCH Verlag GmbH & Co. KGaA. с. a17_411. doi:10.1002/14356007.a17_411. ISBN 978-3-527-30673-2. Архів оригіналу за 19 листопада 2021. Процитовано 20 квітня 2022.