Acrophoca
| Acrophoca | |
|---|---|
| |
| Виставка в Смітсонівському національному музеї природної історії | |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клада: | Синапсиди (Synapsida) |
| Клас: | Ссавці (Mammalia) |
| Ряд: | Хижі (Carnivora) |
| Клада: | Pinnipediformes |
| Клада: | Ластоногі (Pinnipedia) |
| Родина: | Тюленеві (Phocidae) |
| Підродина: | Monachinae |
| Триба: | Lobodontini |
| Рід: | †Acrophoca Muizon, 1981 |
| Вид: | †A. longirostris
|
| Біноміальна назва | |
| †Acrophoca longirostris Muizon, 1981
| |
Acrophoca longirostris — вимерлий рід і вид ластоногих пізнього міоцену.
Опис[ред. | ред. код]
Акрофока була ≈ 1.5 метра в довжину і була не так добре пристосована до плавання, як її нащадки, володіючи менш розвиненими ластами і менш обтічної шиєю. Це може свідчити про те, що він провів багато часу біля узбережжя. Його зуби були створені для проколювання, що означало, що дієта в основному складалася з риби. Проте, він також мав перемішані горбки зубів, через що зуби на верхній щелепі збігалися з зубами нижньої щелепи, що узгоджується з фільтраторами. На відміну від інших тюленів, акрофока мала довгу і гнучку шию з подовженим тілом. Орієнтація тазу, яка порівняно з сучасними тюленями вивернута, а також пристосування до задніх кінцівок свідчать про те, що плавання здійснювалося в основному за допомогою задніх ласт[1][2].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Berta, A. (2012). Return to the Sea: The Life and Evolutionary Times of Marine Mammals. University of California Press. с. 58—59. ISBN 978-0-520-27057-2.
- ↑ Palmer, D., ред. (1999). The Marshall Illustrated Encyclopedia of Dinosaurs and Prehistoric Animals. London: Marshall Editions. с. 226. ISBN 1-84028-152-9.
|