Alstom APS

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Бордоський трамвай з використанням APS на маршруті B біля трамвайної зупинки Roustaing
Секція колії APS, що показує нейтральні секції на кінці сегментів із живленням, а також одну з ізоляційних з’єднувальних коробок, які механічно та електрично з’єднують сегменти рейки APS

Alstom APS, також відомий як Alimentation par Sol або Alimentation Par le Sol (що буквально означає «живлення через землю») — тип наземного електроживлення[en] для вуличних електричних трамваїв і, потенційно, інших транспортних засобів. APS був розроблений Innorail, дочірньою компанією Spie Enertrans, але був проданий Alstom, коли Spie був придбаний Amec Foster Wheeler[en].

Спочатку вона була створена для Бордоського трамвая, який будували з 2000 року та відкрили у 2003 році. З 2011 року технологія використовується у деяких інших міст світу.[1]

APS використовується, в першу чергу, з естетичних міркувань, як альтернатива повітряній контактній мережі. Таким чином, він конкурує з іншими наземними системами електропостачання, а також з системами зберігання енергії, такими як батареї.

У 2015 році Alstom розробив похідну від APS, Alstom SRS (Système de Recharge statique par le sol або наземну систему заряджання на основі статичної зарядки), яку можна використовувати для підзарядки трамваїв і автобусів, що живляться від акумуляторів, коли вони стоять на зупинках.[2]

Компанія Alstom розробила цю систему для використання дорожніми транспортними засобами, такими як вантажівки з напівпричепами та легкові автомобілі. Електрична дорожня система була перевірена на сумісність зі снігоочисними машинами та на безпеку під час впливу снігу, льоду, солі та насиченого розсолу.[3] Франція випробує електричну дорожню систему на дорозі загального користування в регіоні Рона-Альпи у 2024 — 2027 роках.[4]

Технології[ред. | ред. код]

APS використовує третю рейку, розміщену між ходовими рейками, електрично розділену на 11-метрові сегменти, які автоматично вмикаються та вимикаються залежно від того, чи трамвай проїжджає над ними, тим самим усуваючи ризик для інших учасників дорожнього руху.[5] Кожен трамвай має два рейкових струмоприймачі, поруч з якими розташовані антени, які надсилають радіосигнали для живлення сегментів енергетичних рейок, коли трамвай проїжджає над ними.У будь-який час два послідовних сегменти під трамваєм будуть під напругою.

APS відрізняється від системи кондуїтного струмоприймача[en], яка була одним із перших способів постачання електроенергії до трамвайної системи, оскільки остання передбачає закладення третьої та четвертої рейок у підземний канал або траншею між ходовими рейками. Кондуїтний струмоприймач використовувався в історичних трамвайних системах у Вашингтоні[en], Мангеттені, Парижі, Берліні, Марселі, Відні, Будапешті та Лондоні[en].Кондуїтний струмоприймач вийшов з ужитку, оскільки повітряні дроти виявилися набагато дешевшими та проблемними для вуличних залізниць.[6]

Безпека[ред. | ред. код]

На відміну від колійної третьої рейки, яка використовується в більшості мереж метро та деяких магістральних залізницях, APS не становить небезпеки для людей і тварин, тому її можна використовувати в пішохідних зонах і на міських вулицях. [5] Уряд Франції не має інформації про випадки ураження електричним струмом або аварій на будь-якому трамваї у Франції з 2003 року[7] до 31 грудня 2020 року[7] [8]

Використання[ред. | ред. код]

Бордо[ред. | ред. код]

Траса з APS, що будується на площі Поля Думера, Бордо

Станом на 2008 рік існує 12 км колій типу APS у мережі з трьох ліній завдовжки 43,3 км. Трамваї Bordeaux Alstom Citadis використовують пантографи та електричні повітряні лінії у віддалених районах.

Перед використанням у Бордо APS було випробувано та доведено працеспроможність на короткій дистанції зарезервованої траси у французькому місті Марсель.

Інші міста[ред. | ред. код]

Alstom APS на лініях 2 і 3 Сіднейського легкорейкового транспорту
Мережа Місто Держава Відкриття Коментарії
Трамвай у Анже Анже Франція 2011 [9][10]
Реймський трамвай Реймс Франція 2011 [9]
Орлеанський трамвай Орлеан Франція 2012 [11]
Турський трамвай Тур Франція 2013 [12]
Дубайський трамвай Дубай ОАЕ 2014 Мережа повністю оснащена APS по всій довжині пасажирського маршруту, тому трамваї не використовують свої пантографи, якщо вони не рухаються в межах зони депо. [13]
VLT Carioca Ріо-де-Жанейро Бразилія 2016 Мережа в основному використовує APS, але там, де це вважалося недоцільним, трамваї використовують власну систему зберігання енергії на основі суперконденсаторів Alstom [14]
лініях 2 і 3 Сіднейського легкорейкового транспорту Сідней Австралія 2019 Мережа використовує APS у центральному діловому районі Сіднея та звичайні повітряні дроти в інших місцях.[15]
Трамвай у Куенка Куенка Еквадор 2020 Мережа використовує APS лише на певних дистанціях і звичайні повітряні дроти в інших місцях[16]
T5 (Стамбульський трамвай) Стамбул Туреччина 2021 [17]
Штадтбан Лусаїла Лусаїл Катар 2022 Мережа використовує APS на наземних дистанціях, приблизно 19 км APS[18]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Third-rail trams across the Garonne. Railway Gazette International. 1 лютого 2004. Архів оригіналу за 26 квітня 2010. Процитовано 2 травня 2008.
  2. ↑ Alstom transfers tram power supply technology to buses. Rail Insider. 26 вересня 2019. Архів оригіналу за 29 November 2020. Процитовано 29 листопада 2020.
  3. ↑ Patrick Dupart (11 лютого 2022), Compatibility of an in-road Electric Road System with winter service operations (PDF), Alstom, PIARC
  4. ↑ Jean-Philippe Pastre (30 червня 2023), L’APS d’Alstom bientôt testé sur les routes, TRM24
  5. ↑ а б APS: Service-proven catenary-free tramway operations. Alstom. Архів оригіналу за 29 листопада 2020. Процитовано 29 листопада 2020.
  6. ↑ Post, Robert C. (2007). Urban Mass Transit: The Life Story of a Technology. Greenwood Press. с. 45–47. ISBN 978-0-313-33916-5.
  7. ↑ а б Service Technique des Remontées Mécaniques et des Transports Guidés - Division TramWays (November 2011), ACCIDENTOLOGIE DES TRAMWAYS - Analyse des évènements déclarés année 2010 - évolution 2003-2010 (PDF)
  8. ↑ Service Technique des Remontées Mécaniques et des Transports Guidés - Division TramWays (19 жовтня 2021), Accidentologie « tramways » – Données 2020 (PDF)
  9. ↑ а б Reims and Angers choose APS. Railway Gazette International. 1 серпня 2006.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  10. ↑ Angers tram opens. Railway Gazette International. 29 червня 2011. Архів оригіналу за 13 жовтня 2011. Процитовано 22 вересня 2023.
  11. ↑ Guerrieri, Marco (23 листопада 2019). Catenary-Free Tramway Systems: Functional and Cost–Benefit Analysis for a Metropolitan Area. Urban Rail Transit. Springer Nature Switzerland AG. 5 (4): 289—309. doi:10.1007/s40864-019-00118-y. hdl:11572/246245. S2CID 208953068.
  12. ↑ Tours selects Citadis and APS. Railway Gazette International. 14 вересня 2010. Архів оригіналу за 25 вересня 2012. Процитовано 29 листопада 2020.
  13. ↑ Al Safouh tram project consortium selected. Railway Gazette International. 29 квітня 2008. Архів оригіналу за 29 квітня 2010. Процитовано 2 травня 2008.
  14. ↑ Wright, Sarah. Alstom opens Rio's tramway ready for the 2016 Olympic Games (англ.). Процитовано 4 листопада 2017.
  15. ↑ CBD and South East Light Rail improvements to deliver a better service for customers | Transport for NSW. Архів оригіналу за 14 грудня 2014. Процитовано 2 грудня 2014.
  16. ↑ UK, DVV Media. First Cuenca tram on its way. Railway Gazette (англ.). Архів оригіналу за 7 листопада 2017. Процитовано 4 листопада 2017.
  17. ↑ 2021-01-05T15:25:00. Istanbul opens first section of Golden Horn tramway. Railway Gazette International (англ.). Процитовано 9 серпня 2021.
  18. ↑ Lusail Tramway enters commercial service. Alstom (англ.). 10 січня 2022. Процитовано 3 грудня 2022. 19 km of APS in at grade sections (ground power supply)

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Alstom APS

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Alstom_APS&oldid=41958007