Трубкокрут березовий
| Трубкокрут березовий | ||||||||||||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
.jpg) Бруньки – звичайна їжа березового трубкокрута ( Byctiscus betulae L.) навесні
| ||||||||||||||||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||||||||
| Byctiscus betulae Linnaeus, 1758 | ||||||||||||||||||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||||||||||||||||||
| Involvulus alni Schrank , 1798; Attelabus dauricus Fabricius; Curculio nitens Marsham, 1802; Rhynchites viridulus Westhoff, 1882[1] | ||||||||||||||||||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||||||||||||||||||
|
Трубкокру́т берéзовий (Byctíscus bétulae) — вид жуків родини Трубкокрути (Attelabidae). Інші назви — трубкокрут багатоїдний, трубкокрут грушевий, трубкокрут виноградний. Це комаха 4,5 — 6 мм завдовжки, із голим металево-блискучим верхом тіла. Забарвлення дуже мінливе і може бути зеленим, золотаво-зеленим, синьо-зеленим, синім. (Це добре ілюструють фотографії на цій сторінці). Часом завдає помітної шкоди груші, винограду та іншим культурним дерев'янистим рослинам[2].
Зовнішній вигляд[2][ред. | ред. код]
Основні ознаки:
- вусики чорні;
- кігтики розщеплені, із зубцем, внутрішній край передніх гомілок ;
- скроні позаду очей паралельнобічні, без шиєподібної перетяжки, на лобі глибоке вдавлення, ширина лоба й діаметр очей однакові;
- головотрубка у 1,5 рази довша від голови, від основи вусиків і до вершини трохи роширена, облямована тонкими килями;
- передньоспинки завширшки і завдовжки однакова, із широкою перетяжкою біля переднього краю і тонкою серединною лінією;
- надкрила блискучі, голі, з повздовжніми (не завжди правильними) рядами крапочок;
- черевце знизу вкрите короткими світлими волосками.
Личинка мутно-біла, С-подібно вигнута, з обрідними жовтими щетинками на тілі. олова брунатна. Лялечка також яскраво оранжева, 6–8 мм завдовжки[3].
Географічне поширення[ред. | ред. код]
Вид поширений майже по всій Палерктиці, за винятком Північної Африки[1]. В Україні не реєструвався лише в Кіровоградській та Запорізькій областях[4].
Спосіб життя[ред. | ред. код]
Вид є мешканцем листяних лісів, парків та садів. Імаго зимують у поверхневому (1-1,5 см) шарі ґрунту або під опалим листям. Активні жуки з'являються у природі з другої декади квітня –у травні, коли розкриваються бруньки. Комахи гризуть їх, згодом переходять на молоді листочки. Коли листки стають великим, трубкокрути паруються і починають відкладати яйця. Зазвичай це трапляється протягом травня. Жуки є поліфагами на деревах і кущах різних родин — на сливі, винограді, яблуні, груші, горобині, айві; інколи — на осиці, березі, Клені, Буку, ольсі, ліщині, горобині, липі, ільмі, тополі, вишні, троянді, малині[3].
Для відкладання яєць самиця підгризає пагін із групою листків у затінку крони, на нижньому та середньому її ярусах. Листки втрачають звичайну пружність, і комаха скручує їх поздовжньо. Якщо вони маленькі (груша), то декілька сусідніх листків скручуються разом, з великого листка (виноград) виходить одна трубка. У трубку жук відкладає 5–8 яєць[5].
Через 8–10 днів з них виходять личинки. Вони гризуть внутрішні листки трубочки, зовнішні тим часом чорніють. Завершуючи розвиток, личинки вилазять з свого сховища і заглиблюються у ґрунт (до 10 см). Тут вони риють невеличкі камери, в яких і заляльковуються. Приблизно за 10 днів з лялечок виходять жуки нового покоління. Вони лишаються зимувати у ґрунті до весни. Деякі з них у другій половині серпня виходять на поверхню, харчуються зеленим листям і активні до жовтня[5]. На личинках паразитує декілька виді перетинчастокрилих: іхневмоніди Pimpla brunnea Bris., Omorgus mutabilis Hlgr. і браконід Microbracon discoides Wesm.[3].
Значення у природі та житті людини[ред. | ред. код]
Подібно до інших видів, березовий трубкокрут є невід'ємною ланкою природних екосистем, споживаючи рослинні тканини і стаючи здобиччю тварин — хижаків та паразитів. Звичайно, чисельність цього виду незначна, і втрати від його діяльності економічно невідчутні. Шкода від нього може виявитись помітною у агроценозах — плодових садах, парках та декоративних насадженнях, виноградниках. У таких випадках застосовують інсектициди. Це роблять на фазі виокремлення бутонів, а у разі потреби повторюють відразу після цвітіння[3].
Gallery[ред. | ред. код]
-
Самиця березового трубкокрута -
На відміну від самиці, у самців Byctiscus betulae кожен бік передньогрудей має шип, спрямований уперед -
Яскравий переливчастий блиск тіла жука обумовлений не дією якихось пігментів, а особливою структурою поверхні
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Alonso-Zarazaga, M.A.: Attelabidae, p. 134. — In: I. Löbl & A. Smetana (eds): Catalogue of Palaearctic Coleoptera. Vol. 8. — Leiden: Brill, 2013. — 700 pp.
- ↑ а б Тер-Мнасян, М. Є.. 81. Сем. Attelabidae — Трубковёрты, с. 485. Определитель насекомых европейской части СССР в пяти томах (под общ. ред. Г. Я. Бей-Бієнко). Том 2. Жесткокрылые и веерокрылые. Ред. тома: Е. Л. Гурьева и О. Л. Крыжановский. (Определители по фауне СССР, издаваемые Зоологическим институтом АН СССР", вып. 89). М.-Л.: Наука, 1965. 668 с.
- ↑ а б в г Вредители сельскохозяйственных и лесных культур. Под ред. В. П. Васильева. 2-е изд. К.: Урожай, 1988. — 576 с.
- ↑ Yunakov, N., Nazarenko, V., Filimonov, R., Volovnik, S. A survey of the weevils of Ukraine (Coleoptera: Curculionoidea) (excluding Platypodinae and Scolytinae) (Zootaxa, 4404) — Magnolia Press. 2018. — 494 pp.
- ↑ а б Urban J. Occurrence, Biology and Harmfulness of Byctiscus betulae (L.) (Coleoptera, Rhynchitidae) // Acta Universitatis Agriculturae et Silviculturae Mendelianae Brunensis, 2015, 63(5):1601-1624