Айва

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Айва
Квітки айви
Квітки айви
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Streptophyta
- Судинні (Tracheophyta)
- Насінні (Spermatophyta)
- Покритонасінні (Magnoliophyta)
- Еудікоти (Eudicots)
Підклас: Розиди (Rosids)
Порядок: Розоцвіті (Rosales)
Родина: Розові (Rosaceae)
Підродина: Яблуневі (Maloideae)
Рід: Айва (Cydonia)
Mill., 1754
Вид: Айва
Біноміальна назва
Cydonia oblonga
Mill., 1768
Мапа культивування айви у 2005 році
Мапа культивування айви у 2005 році
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Cydonia oblonga
EOL: 245489
ITIS logo.jpg ITIS: 25159
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 36610
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Cydonia oblonga

Айва́ (Cydonia oblonga) — єдиний представник роду Cydonia родини розових (трояндових) підродини яблуневих.

Опис[ред.ред. код]

Квітка, плід, зерня айви. Ілюстрація з книги Доктора Отто Вільгельма Томе, Флора Німеччини, Австрії та Швейцарії, 1885 року.

Айва росте як багатостовбурний чагарник або невелике дерево до 7 м у висоту, з опушеними бруньками, черешками листя, листям і плодами. Кора молодих гілок фіолетова і волосата - пізніше коричнево-фіолетова і гладка. Листя від яйцеподібних до довгастих, бл. 5 см упоперек і 10 см у довжину. І квіткове і плодове стебла волохаті й завдовжки близько 5 мм. Поодинокі рожеві й білі квіти ростуть на кінцях коротких молодих пагонів навесні; вони від 4 до 5 сантиметрів діаметром і мають 5 пелюсток, 20 і більше тичинок. Плоди ароматні, багатосім'яні зерняткові близько 8 сантиметрів у діаметрі. Форма коливається від округлої до грушоподібної, м'якоть жовта, розмір фруктів і розмір листя культивованих сортів може бути в багато разів більшими, ніж у диких рослин, описаного вище. Плоди зріють у кінці осені. Всі сорти самозапильні. 2n = 34. Насіння червоно-коричневе, оберненояйцевидне, 1000 насінин мають вагу 24-45 гр. Насіння містить слиз, токсичні ціаногенні глікозиди і масло. Фрукт містить багато вітаміну С, калію, натрію, цинку, заліза, міді, марганцю і фтору, дубильні речовини, танін, органічні кислоти, пектин і багато слизу.

Поширення[ред.ред. код]

Батьківщиною вважаються Кавказ і Середня Азія. У стародавні часи, айва поширилася від свого центру походження в країни, що межують з Гімалаями на сході і по всій Європі на захід, але цілком імовірно, що айва досягла Середземноморського регіону тільки в класичні часи (використовувалася римлянами). Айва має безліч застосувань і традицій, пов'язаних з нею у всьому цьому широкому діапазоні поширення.

Нині культивується в Північній та Південній Америці, Іспанії, на Балканах, Кавказі, в Нижньому Поволжі, Середній Азії, Молдавії. В Україні — головним чином на півдні, а також в Закарпатті і Чернівецькій області. Поширені сорти: Анжерська, Бередького, Міча врожайна, Португальська, Берегівська, Алуштинська, Бахчисарайська та інші. Квітуча айва з родини Chaenomeles культивується через її гарні червоні квіти як декоративна рослина.

Використання[ред.ред. код]

Має гіркі, жовті, грушоподібні плоди, які використовуються для приготування консервів. Плодоносить на 3—4-й рік. Плоди тверді, кислосолодкі, терпкі, ароматні, містять 5—12% цукрів і близько 1% кислот. Споживають плоди здебільшого переробленими (варення, желе, компоти, цукати та інше). Урожайність — до 10—14 т/га. Айву використовують як підщепу для груші.

Галерея[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  1. Українська радянська енциклопедія. В 12-ти томах / За ред. М. Бажана. — 2-ге вид. — К.: Гол. редакція УРЕ, 1974-1985.
  2. Горин Т. И., Айва, 2 изд., М., 1961. (рос.)
  3. Mansfeld's World Database of Agricultural and Horticultural Crops (англ.)