Diablo

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Diablo

The CD insert for Diablo

Розробник Blizzard North
Видавець Blizzard Entertainment
Частина серії Diablo
Дата випуску 30 листопада 1996
Жанр Action RPG (Hack'n'Slash)
Вікові
рейтинги
ESRB: M — Mature
Носії CD
Платформи Windows, Mac OS (X), PlayStation
Режими гри Синглплеєр, Мультиплеєр (через Battle.net)
Системні
вимоги
Керування Клавіатура, Миша
Сайт http://www.blizzard.com/diablo/

Diablo (від ісп. diablo — диявол) — перша частина популярної серії відеоігор Diablo від компанії Blizzard Entertainment. Реліз гри відбувся 30 листопада 1996. Попри застарілу на даний час графіку, гра залишається популярною.

До гри існує доповнення Diablo: Hellfire, розроблене Sierra Entertainment Воно додає нову сюжетну лінію, локації та класи персонажів.

Події гри відбуваються у місті Трістрам, королівства Хандарас, де прокинувся ув'язнений демон Д'ябло, якому протистоїть гравець.

Геймплей[ред.ред. код]

На початку гри пропонується вибрати персонажа, яким керуватиме гравець. У грі всього три класи: Воїн (Warrior) — сильний і добре захищений персонаж, Лучниця (Rogue) — спритна і швидка, яка бореться озброєна луком та арбалетом і Маг (Sorcerer) — слабкий у ближньому бою, але здатний керувати стихіями. Після цього надається вибір рівня складності.

Персонаж має чотири параметри, які певним чином впливають на нього:

  • Сила (Strength) — визначає ушкодження, що завдає герой, та можливість носити зброю чи обладунки.
  • Спритність (Dexterity) — визначає точність ударів героя.
  • Витривалість (Vitality) — визначає запас здоров'я героя.
  • Магія (Magic) — визначає можливість використання заклинань і кількість мани у героя.

Також у розпоряженні гравця є різноманітні здатності героя, серед яких по одному унікальному для кожного класу (у Воїна — можливість ремонтувати спорядження, у Лучниці — знешкоджувати пастки і у Мага — перезаряджати посохи).

Під час гри гравець розвиває («прокачує») свого персонажа виконуючи різні завдання та перемагаючи монстрів. За вбивства ворогів герой накопичує досвід і, при певній кількості досвіду, переходить на наступний рівень та може збільшити свої параметри. Крім того параметри збільшуються в храмах, де до того ж можна відновити здоров'я та ману. Храми є різних типів, спеціалізовані на якійсь певній функції.

В грі присутня система випадковості — при кожному новому проходженні гри гравцю випадають інші артефакти, даються інші завдання, формується інше підземелля, а проти нього ідуть інші вороги. Таким чином щоразу перед гравцем постає дещо нова гра, що забезпечує високу реграбельність.

В місті Трістрам персонаж гравця може лікувати рани, отримувати нові завдання, продавати знайдені предмети і купляти зброю, обладунки, магічні предмет. В місті не можна атакувати чи користуватися магією.

Сюжет[ред.ред. код]

Передісторія[ред.ред. код]

Історія гри починається задовго до самих подій сюжету. Колись сім демонів — повелителів Пекла — не поділили владу і перенесли свої суперечки на Землю. В результаті постраждали прості смертні, яким довелося взяти на свої плечі боротьбу з темними силами. Шляхом титанічних зусиль вони перемогли, і три головних демона — Мефісто (Mefisto), Баал (Baal) і Діабло (Diablo) — були ув'язнені Орденом магів в особливі магічні кристали і поміщені в різних частинах світу. Кристал з Діабло зберігався в древньому монастирі Ордена магів, розташованого біля міста Трістрам (Tristram). Але ішов час, і від монастиря магів залишились одні руїни. За якийсь час в ті місця прибули проповідники церкви та збудували на місці руїн кафедральний собор, розсудивши, що святе місце не повинне бути порожнім.

Життя на Землі продовжувалось, а дух Діабло накопичував сили для звільнення. Залишалося невідомим чи кристал дав тріщину, чи маги не врахували всю могутність демона, але з часом він навчився впливати на розум людей, що перебували поблизу. Своє жертвою демон вибрав архієпископа Лазаруса (Lazarus). Вибір був визначений тим, що саме Лазарус був найближчим радником короля Леоріка (Leoric). Сам Леорік народився в північному королівстві Вестмарч (Westmarch) і прославився там як вірний син церкви і святий воїн, що сповідував релігію Закарум (Zakarum) — культ Світла. Прийшовши в королівство Хандарас (Khandaras) Леорік оголосив себе королем. Володіючи доброю славою, він отримав згоду народу на своє правління. Як личило святому воїну, свій замок Леорік побудував біля місцевого релігійного центру — того самого собору, під яким ув'язнений Діабло. Поступово характер Леоріка змінився. Він запевнив себе, що всі навколо — вороги, які думають тільки про те, як захопити трон, а єдиний справжній друг короля — архієпископ Лазарус.

Леорік поступово повірив у те, що королівство Вестмарч хоче напасти на Хандарас. Король вирішив перехитрити своїх ворогів і відібрати у них ініціативу. Для цього він послав свою армію на північ, щоб вона напала на Вестмарч першою.

Між тим Лазарус твердо зібрався звільнити Діабло. Для цього потрібно було встромити кристал з демоном в голову подходящій жертві. Жертвою архієпископ вибрав сина короля, принца Альбрехта (Prince Albrecht). Коли до батька дойшла новина про зникнення його єдиного сина, він залютував і, вирішивши, що винні у всьому жителі міста Трістрам, вилив на них весь свій гнів, вимагаючи повернути сина. Багатьох жителів Трістрама стратив Леорік, але Альбрехта так і не знайшли. В цей час вернувся начальник його гвардії Лакданан (Lachdanan) і розказав про повний розгром армій короля на півночі. Від цієї новини Леорік остаточно збожеволів. Бачачи його стан, Лакданан почав просити короля зректися престолу. Леорік навідріз відмовився, а Лакданана оголосив зрадником і наказав убити. Між вірними королю слугами і друзями Лакданана почався бій. Лакданан переміг і убив божевільного короля. Помираючи, Леорік прокляв своїх слуг, пообіцявши, що вони будуть служити йому вічно і після своєї смерті. Прокляття збулось — скоро після похоронів короля його загиблі стали воскресати, жахаючи жителів Трістрама.

Тоді архієпископ Лазарус запропунував знайти зниклого сина короля і посадити його на трон, після чого все повинно було повернутися на свої місця. Жителі міста пішли за архієпископом в подземелля під кафедральним собором і там попали в руки демона М'ясника. Сам Лазарус зник, в Трістрамі залишилось тільки декілька жителів.

Саме в цей час в Трістрам прийшов мандрівник в пошуках пригод. Зіграти роль цієї людини і пропонується гравцеві.

Події гри[ред.ред. код]

Жителі Трістрама, зраділі тому, що прийшов хтось, здатний їх захистити, розповідають мандрівникові обстановку в місті. Вони розказують про чорних вершників, які повбивали багатьох жителів, а місцеву церкву перетворили в місце проведення своїх ритуалів.

Гравець вирушає на північний захід міста до церкви. В темних підземеллях церкви йому зустрічаються перші противники. За бажання тут можна перемогти чудовисько М'ясника (Butcher) і Короля Леоріка (Skeleton King) у вигляді скелета, або повернутися пізніше, будучи більш прокачаним. В підземеллях доступні квести очистити отруєне джерело води міста і повернути вкрадену вивіску таверни.

Підземелля переходять в катакомби. Спустившись в катакомби, мандрівник знищує чудовисько Хазра і Владик демонів, які контролюють сили зла в цьому місці. Гравець опиняється в печерах, залитих лавою — локації, що передує світу демонів.

Опинившись в самому пеклі, мандрівник сходиться в поєдинку з Д'ябло і врешті перемагає його. Він виймає кристал, в якому демон був заточений, з голови жертви, і впевнений, що досить сильний духом аби не допустити вивільнення Д'ябло знову, поміщає кристал в свою голову. Однак, його самонадіяність виливається в кошмари, які мучать мандрівника. В Трістрамі його зустрічають як героя, та переможець демона покидає місто в пошуках способу позбутися впливу Д'ябло на нього, ставши Темним Мандрівником. В Diablo II подальший вплив демона на нього стає зав'язкою сюжету.

Джерела[ред.ред. код]