HD35298

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з HIP25235)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
HD35298
Дані дослідження
Епоха J2000,0
Сузір'я
Пряме піднесення 5г 23х 50,36с
Схилення + 2°  4′ 55,8″
Видима величина (V) 7,91[1]
Характеристики
Спектральний клас B6
показник кольору U−B -0,61
яскравість B 7,744±0,009[2]
показник кольору B−V -0,121±0,004[2]
яскравість V 7,893±0,009[2]
Тип змінності
Дані фотометрії Стрьомґрена
колір b−y -0,05
індекс m1 0,09
індекс c1 0,37
індекс Hβ 2,71[1]
Дані фотометрії Гіппаркос
Максимальна яскравість 7,840[2]
Мінімальна яскравість 7,910[2]
Період фотометричної
змінності зорі
1,85[2] доби
Астрометрія
Власний рух (μ) за пр. піднес.: 0,22± 1,12[2] мас/рік

за схиленням: 0,83± 0,57[2] мас/рік

Паралакс (π) 1,84 ± 1,23[2] мас
Відстань 1772,59 світлових років
543,48 парсек
Подробиці
Маса M
Інші позначення
HD 35298,

HIP 25235,

BD+1 996
Посилання
SIMBADдані для HD35298

HD35298 — хімічно пекулярна зоря спектрального класу B6, що має видиму зоряну величину в смузі V приблизно 7,9.[1] Вона розташована на відстані близько 1772,6 світлових років від Сонця.[2]

Фізичні характеристики[ред. | ред. код]

Телескоп Гіппаркос зареєстрував фотометричну змінність даної зорі з періодом 1,85 доби в межах від Hmin= 7,91 до Hmax= 7,84.[2]


Пекулярний хімічний вміст[ред. | ред. код]

HD35298 належить до Хімічно пекулярних зір з пониженим вмістом гелію й в її зоряній атмосфері спостерігається нестача He у порівнянні з його вмістом в атмосфері Сонця.


Магнітне поле[ред. | ред. код]

Спектр даної зорі вказує на наявність магнітного поля у її зоряній атмосфері. Напруженість повздовжної компоненти поля оціненої з аналізу крил ліній Бальмера становить 2275,9± 443,3 Гаус.[3]

Див. також[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  1. а б в Renson P., Manfroid J., General catalogue of Ap, HgMn and Am stars, 2009, A&A…498..961
  2. а б в г д е ж и к л м ESA, 1997, The Hipparcos Catalogue, ESA SP-1200
  3. Bychkov V.D., Bychkova L.V., Madej J., 2003, 'Catalogue of averaged stellar effective magnetic fields', Astron. Astrophys. 407, 631