HD10783

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з HIP8210)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
HD10783
Дані дослідження
Епоха J2000,0
Сузір'я
Пряме піднесення 1г 45х 42,53с
Схилення + 8° 33′ 33,3″
Видима величина (V) 6,55[1]
Характеристики
Спектральний клас A2
показник кольору U−B -0,16
яскравість B 6,513±0,004[2]
показник кольору B−V -0,026±0,005[2]
яскравість V 6,544±0,004[2]
Тип змінності
Дані фотометрії Стрьомґрена
колір b−y -0,06
індекс m1 0,20
індекс c1 0,86
індекс Hβ 2,82[1]
Дані фотометрії Гіппаркос
Максимальна яскравість 6,530[2]
Мінімальна яскравість 6,560[2]
Період фотометричної
змінності зорі
4,13[2] доби
Астрометрія
Власний рух (μ) за пр. піднес.: 5,22± 0,84[2] мас/рік

за схиленням: -24,39± 0,40[2] мас/рік

Паралакс (π) 5,37 ± 0,74[2] мас
Відстань 607,37 світлових років
186,22 парсек
Подробиці
Маса 2,79 M
Радіус 3,6[3] R
Світність 1,98 L
Ефективна температура 10000[3]  K
Обертання 4,13281[3]
Інші позначення
HD 10783, HIP 8210, BD+7 275
Посилання
SIMBADдані для HD10783

HD10783 — хімічно пекулярна зоря спектрального класу A2, що має видиму зоряну величину в смузі V приблизно 6,6.[1] Вона розташована на відстані близько 607,4 світлових років від Сонця.[2]

Фізичні характеристики[ред. | ред. код]

Телескоп Гіппаркос зареєстрував фотометричну змінність даної зорі з періодом 4,13 доби в межах від Hmin= 6,56 до Hmax= 6,53.[2]


Пекулярний хімічний вміст[ред. | ред. код]

Зоряна атмосфера HD10783 має підвищений вміст Si .[1]


Магнітне поле[ред. | ред. код]

Спектр даної зорі вказує на наявність магнітного поля у її зоряній атмосфері. Напруженість повздовжної компоненти поля оціненої з аналізу наявних ліній металів становить 1269,1± 259,7 Гаус.[4]

Див. також[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  1. а б в г Renson P., Manfroid J., General catalogue of Ap, HgMn and Am stars, 2009, A&A...498..961
  2. а б в г д е ж и к л м ESA, 1997, The Hipparcos Catalogue, ESA SP-1200
  3. а б в г Balega, Yu. Yu.; Dyachenko, V. V.; Maksimov, A. F.; Malogolovets, E. V.; Rastegaev, D. A.; Romanyuk, I. I. " Speckle interferometry of magnetic stars with the BTA. I. First results", 2012 Astrophysical Bulletin, Volume 67, Issue 1, pp.44-56
  4. Bychkov V.D., Bychkova L.V., Madej J., 2003, 'Catalogue of averaged stellar effective magnetic fields', Astron. Astrophys. 407, 631