Hibiscus schizopetalus
| Hibiscus schizopetalus | |
|---|---|
| |
| Загальний вигляд кущів. | |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Рослини (Plantae) |
| Клада: | Судинні рослини (Tracheophyta) |
| Клада: | Покритонасінні (Angiosperms) |
| Клада: | Евдикоти (Eudicots) |
| Клада: | Розиди (Rosids) |
| Порядок: | Мальвоцвіті (Malvales) |
| Родина: | Мальвові (Malvaceae) |
| Рід: | Гібіск (Hibiscus) |
| Вид: | H. schizopetalus
|
| Біноміальна назва | |
| Hibiscus schizopetalus | |
| Синоніми | |
|
Hibiscus rosa-sinensis var. schizopetalus Dyer[1] | |
Hibiscus schizopetalus[1] — багаторічна рослина роду гібіск родини мальвових. Високий кущ із соковито-зеленим листям і великими червоними квітками, що вирізняються виїмчастими пелюстками. Поширений у Східній Африці. Належить до декоративних культур відкритого ґрунту (у теплих регіонах) або кімнатних рослин (в холодних країнах).
Етимологія[ред. | ред. код]
Родова назва hibiscus запозичена через латину з давньогрецької мови, де вона позначала мальву — близьку родичку усіх гібісків. Видова назва цієї рослини утворена поєднанням дав.-гр. σχίζω — «розщеплюю» і дав.-гр. πέταλον — «пелюстка», вона вказує на незвичну форму пелюсток. На цій особливості також акцентують увагу численні англійські назви: англ. fringed rosemallow — «зубчаста трояндова мальва», англ. spider hibiscus — «пауковий гібіск», англ. fringed hibiscus — «зубчастий гібіск» тощо. Ще одна поширена назва англ. japanese hibiscus — «японський гібіск» чи англ. japanese lantern — «японський ліхтарик». Вона не пов'язана із географічним розповсюдженням цього виду, оскільки в Японії Hibiscus schizopetalus не трапляється, а також вказує на химерну форму квітки. Інша назва, англ. coral hibiscus — «кораловий гібіск», повідомляє про їхній колір.
Опис[ред. | ред. код]
Багаторічна вічнозелена або напіввічнозелена рослина, що зростає у формі куща заввишки завширшки 1,5—1,8 м та заввишки 1,5—2,4 м[2] (за іншими відомостями до 3—4 м[3]). Гілки тонкі, ледь пониклі. Листки до 12 см завдовжки, черешкові, прості, яйцеподібні або яйцеподібно-овальні, зубчасті, загострені, насичено-зелені.
Квітки поодинокі, розташовані на кінцях минулорічних пагонів, звисають вниз на міцних, відносно довгих квітконіжках. Квітки цього виду актиноморфні, двостатеві, п'ятичленні. Чашечка трубчаста з яйцеподібними долями відгину. Пелюстки великі, глибоко виїмчасті, загнуті назад (вверх), рожевого, коралово-червоного або ясно-червоного кольору. Тичинки і маточка зростаються разом, при цьому білуватий стовпчик сильно виступає над пелюстками, залишаючись спрямованим вниз. Кінець стовпчика загинається і в місці згину до нього кріпляться зо кілька десятків тичинок з жовтими пиляками. Приймочка п'ятилопатева, яскраво-червона. Верхівка кожної лопаті має вигляд крихітної пухнастої кульки.
Хімічний склад[ред. | ред. код]
Всебічного дослідження хімічного складу цього виду не проводили. Існують лише фрагментарні відомості. Наприклад, у листі Hibiscus schizopetalus знайдені тритерпенові естери[4], а основним антоціановим барвником пелюсток виступає ціанідин-3-самбусофорозід[5].
-
Листки. -
Пуп'янок. -
Розквітла квітка. -
Стовпчик і тичинки великим планом.
Поширення та екологія[ред. | ред. код]
Ареал Hibiscus schizopetalus охоплює Східну Африку, де цей вид поширений в межах трьох країн — Кенії, Танзанії й на півночі Мозамбіку.
Рослина світло- та вологолюбна, віддає перевагу добре освітленим місцям, родючим, дренованим, але добре зволоженим суглинкам із нейтральною або слаболужною реакцією[2]. Попри теплолюбність цей вид гібіска здатен витримати короткочасне зниження температури.
Розмножується насінням і вегетативно. Перший спосіб переважає у природі, а вегетативне розмноження живцюванням застосовують у культурі. Цвітіння відбувається влітку[3]. Квіти ентомофільні, запилюються метеликами. Hibiscus schizopetalus належить до рослин, що швидко ростуть, і вже за перший рік життя може досягти 1 м заввишки[2]. Повного розвитку кущі досягають у віці 5—10 років[3].
У культурі на ньому паразитують трипси і попелиці, крім того, Hibiscus schizopetalus може вражати борошниста роса. В культурі до поїдання оленями стійкий[2].
Використання[ред. | ред. код]
Hibiscus schizopetalus вирощують як декоративну рослину в тропічних країнах і країнах помірного поясу. В тропіках цей кущ висаджують у відкритому ґрунті, створюючи невеликі групи або живоплоти. В холодному кліматі Hibiscus schizopetalus висаджують у контейнери, які розташовують у великих добре освітлених приміщеннях, а з травня по вересень — у патіо. Рідше його висаджують як однорічну рослину. Культурні особини для ряснішого цвітіння потребують нерегулярної (раз на 3—4 роки) слабкої обрізки.
За високі декоративні якості цей вид нагороджений відзнакою Королівського садівничого товариства[2].
Таксономія[ред. | ред. код]
За відомостями сайту The Plant List для цього виду зареєстрований тільки один синонім — Hibiscus rosa-sinensis var. schizopetalus Dyer[1], тобто спочатку Hibiscus schizopetalus розглядали як підвид гібіску китайської рожі.
Джерела[ред. | ред. код]
- ↑ а б в Hibiscus schizopetalus (Dyer) Hook.f. The Plant List. Архів оригіналу за 11 жовтня 2020. Процитовано 22 серпня 2018.(англ.)
- ↑ а б в г д Hibiscus schizopetalus (Fringed Hibiscus). gardenia.net. Архів оригіналу за 22 серпня 2018. Процитовано 22 серпня 2018.(англ.)
- ↑ а б в Hibiscus schizopetalus. Сайт Королівського садівничого товариства. Архів оригіналу за 22 серпня 2018. Процитовано 22 серпня 2018.(англ.)
- ↑ New taraxerane esters from Hibiscus schizopetalus leaves / Jose E. A., Vijayan K. K. // Indian Journal of Chemistry. Section B Organic and Medicinal Chemistry. — 2006. — № 45 (5). С. 1328—1331.(англ.)
- ↑ Floral anthocyanins of some Malesian Hibiscus species / Lowry J. B. // Phytochemistry. — 1976. — № 15. — С. 1395—1396.(англ.)
| ||||||||