La Espero

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

La Espero (в пер. з есп. Надія) — гімн мови есперанто. Укладений в 1891 році на слова творця мови Заменгофа та музики фр. Félicien Menu de Ménil. За традицією, гімн виконується під час кожного Всесвітнього конгресу есперантистів.

Слова[ред.ред. код]

En la mondon venis nova sento,
tra la mondo iras forta voko;
per flugiloj de facila vento
nun de loko flugu ĝi al loko.


Ne al glavo sangon soifanta
ĝi la homan tiras familion:
al la mond' eterne militanta
ĝi promesas sanktan harmonion.


Sub la sankta signo de l' espero
kolektiĝas pacaj batalantoj,
kaj rapide kreskas la afero
per laboro de la esperantoj.


Forte staras muroj de miljaroj
inter la popoloj dividitaj;
sed dissaltos la obstinaj baroj,
per la sankta amo disbatitaj.


Sur neŭtrala lingva fundamento,
komprenante unu la alian,
la popoloj faros en konsento
unu grandan rondon familian.


Nia diligenta kolegaro
en laboro paca ne laciĝos,
ĝis la bela sonĝo de l' homaro
por eterna ben' efektiviĝos.

Переклад (буквальний)[ред.ред. код]

У світ прийшло нове почуття,
Світом іде гучний клич;
крилами легкого вітру
хай летить він із місця до місця.


Не крові мечам прагнучи,
він людську тягне родину:
світові, що воює постійно,
він святу гармонію обіцяє.


Під святим знаком надії
гуртуються мирні борці,
і швидко зростає справа
працею тих, що мають надію.


Міцно стоять мури тисячоліть
між народами розділеними;
але розлетяться вперті перешкоди,
розбиті святою любов'ю.


На нейтральній мовній основі,
розуміючи одне одного,
народи створять у згоді
одне велике родинне коло.


Наш старанний колектив
в праці мирній не втомиться,
поки прекрасний сон людства
про вічне благословення не здійснить.


Musical notes.svg Це незавершена стаття про пісню.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.