Фонологія есперанто

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Творець есперанто, Людвік Лазар Заменгоф, ілюстрував вимову есперанто порівнянням його літер з їх еквівалентами кількома основними європейськими мовами і проголосив принцип «одна літера, один звук». Враховуючи, що порівнювані мови не були цілком ідентичними, він пояснив, що вимова італійською могла б вважатися зразком для есперанто.

За сто років існування есперанто були розроблені фонологічні норми, в тому числі фонетики,[1] фотостатики[2] та інтонації,[3] Можна говорити про правильну вимову на есперанто і правильне створення слів незалежно від мов, які спочатку використовувалися для опису есперанто. Норма мало розходиться з принципом «одна літера, один звук»; існують лише невеликі allophonic варіації.[4]

Абетка[ред. | ред. код]

Абетка мови есперанто містить 23 приголосні, в тому числі 4 африкати та один глухий велярний спірант /x/, який став рідкісним; 11 голосних, простих 5 і 6 дифтонгів. Існує шість історично стабільних дифтонгів: /ai/, /oi/, /ui/, /ei/ and /au/, /eu/.

Мінімальні пари[ред. | ред. код]

Відмінності між декількома приголосними в есперанто несуть дуже легкі функціональні навантаження, вони не знаходяться додаткової дистрибуції і не є алофонами. Практичним ефектом цього є те, що люди, які не контролюють ці відмінності, можуть спілкуватися без труднощів. Так, незначні відмінності Ĵ / ʒ / проти ĝ / dʒ / контрастують в aĵo ('певна річ') проти aĝo ('рік').

Алофонічні варіації[ред. | ред. код]

Алофони являють собою реалізація фонеми, її варіант, обумовлений конкретним фонетичним оточенням. В есперанто прийнятні наступні алофони:

Фонеми a e o i u n m r v z ʒ f s ʃ b d ɡ p t k
Алофони ɑ ɛ ɔ ij uw ŋ, ɲ ɱ ɾ ʋ, w, f s ʃ v z ʒ p t k b d ɡ

Загальним джерелом алофонічної варіації є запозичені слова, особливо власні імена, коли в слові залишаються залишки вихідної мови або коли створюються нові послідовності, щоб уникнути дублювання існуючих коренів.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Burkina, O. (2005): «Rimarkoj pri la prononca normo en Esperanto», Lingvaj kaj historiaj analizoj.
  2. PMEG. bertilow.com.
  3. http://www.phon.ucl.ac.uk/home/wells/frazmelodio_plena.doc
  4. PMEG. bertilow.com.