Новіаль

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Новіаль
Novial
Прапор Новіалю
Прапор Новіалю
Класифікація: штучні мови
Час розходження: створена в 1928
Офіційний статус
Коди мови
ISO 639-1 немає
ISO 639-2 art
ISO 639-3 nov

Новіаль — допоміжна штучна мова, розроблена для полегшення міжнародного спілкування. Створена данським лінгвістом Отто Єсперсеном (одним із розробників ідо) в 1928 році, з його смертю в 1943-му практично вийшла з ужитку.

Словниковий запас мови базується на романських та германських мовах, граматика має риси англійської.

Міжнародна мова[ред.ред. код]

Вперше новіаль було описано в книзі Єсперсена Міжнародна мова (1928). В першій її частині говориться про необхідність у міжнародній штучній мові, недоліки природніх мов для міжнародного спілкування, поширені негативні відгуки про вже існуючі штучні мови. Також автор представляє критичний огляд історії створених штучних мов, з розділами про волапюк, есперанто, ідо, окциденталь та деякі інші. Автор пояснює, що він використовує значну кількість праць з проблем штучно створених міжнародних мов, причому не тільки вищеописаних.

Друга частина книги детально описує новіаль. Враховуються альтернативні можливі рішення проблем фонології, орфографії, граматики та словникового запасу. Обрання тих чи інших особливостей пояснюється порівняннями з природніми та іншими штучними мовами.

Граматичні особливості[ред.ред. код]

Дієслова[ред.ред. код]

Дієслівні форми ніколи не змінюються за особами чи числами. Більшість граматичних часів та форм виражаються допоміжними дієсловами, що стоять перед коренем головного, стоячи в тому ж порядку, що й в англійській.

Також у новіалі чітко розрізняються пасивні форми становлення та буття (наприклад, me bli protekte — мене починають захищати, me es protektet — мене захищають).

Артиклі[ред.ред. код]

Є обов'язковий визначений артикль li, що використовується так само, як і англійський the. Невизначеного артикля немає, хоча можна вживати un (один).

Іменники[ред.ред. код]

Множина утворюється додаванням до форми однини -s (-es після приголосного).

Знахідний відмінок, як правило, ідентичний до називного, але може бути позначений закінченням -m (-em після приголосного), у множині -sem (-esem відповідно) або прийменником em.

Родовий відмінок утворюється закінченням -n (-en), у множині — -sen (-esen) або прийменником de.

Інші відмінки формуються прийменниками.

Прикметники[ред.ред. код]

Всі прикметники мають закінчення -i, але цим можна знехтувати, якщо вимова достатньо проста і не викличе непорозумінь. Прийменники йдуть перед іменником. Також вони не узгоджуються з іменниками, але можуть мати закінчення іменників за відсутності відповідних.

Прислівники[ред.ред. код]

Прикметник може бути перетворений на відповідний прислівник додаванням -m після закінчення -i.

Див. також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]