Есперанто

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Есперанто
Esperanto (Lingvo internacia/Лінґво інтернаціа)
Прапор Есперанто
Прапор Есперанто
Поширена в: 121 країна[1]
Регіон: весь світ
Писемність: Латинка та діакритичні знаки
Класифікація: штучні мови
Час розходження: 1887
Офіційний статус
Регулює: Академія есперанто
Коди мови
ISO 639-1 eo
ISO 639-2 epo
ISO 639-3 epo

Есперáнто (есп. esperanto — той, що сподівається) — міжнародна мова, створена польським лікарем і поліглотом Людовиком Лазарем Заменгофом у 1887 році на основі найпоширеніших європейських мов, інтернаціональної лексики; проста, суворо нормалізована граматика; багато прихильників у всьому світі[2][3][4][5]. Есперанто має на меті створення прямих та однакових можливостей для кожної людини у міжнародних стосунках[6].

Назва[ред.ред. код]

Творець есперанто Людвік Заменгоф назвав свою мову просто «Міжнародна мова». Оскільки на той час у Європі популярною була мова інша штучна мова волапюк, прихильники есперанто часто казали «мова доктора Есперанто». Згодом це формулювання скоротилася до «мова Есперанто», а врешті-решт залишилося одне лише слово «Esperanto», яке есперантською пишуть з великої літери, аби його можна було відрізнити від слова "людина, яка сподівається"[7].

Питання вибору псевдоніма не має точної відповіді, оскільки сам Заменгоф ніколи не пояснював цього. За найбільш поширеною версією, автор таким чином висловив надію на те, що суспільство прийме його проект. Втім, не виключено, що псевдонім є просто грою слів — закінчення прізвища «Заменгоф» співзвучне німецькому дієслову hoffenсподіватися.

Історія[ред.ред. код]

Докладніше: Історія есперанто

Коротко про есперанто[ред.ред. код]

Упродовж більше сотні років есперанто вживається усно та письмово. З руки численних есперанто-поетів та есперанто-письменників зростає обсяг оригінальної і перекладеної літератури, національних і міжнародних періодичних есперантомовних видань, есперанто-локалізацій програмного забезпечення, есперантомовних сайтів чи їх локалізацій, есперанто-фільми, а контактні адреси есперантистів (Pasporta Servo) знаходяться майже в кожному містечку 121 країни світу. Більшість країн світу має власні національні есперанто-організації.

Есперанто – це єдина з-поміж штучних мов, якою дозволено відправляти Службу Божу у греко-католицькій церкві[8]. Есперанто є єдиною робочою мовою сотень щорічних міжнародних з'їздів, зустрічей і фестивалів[9]. Вони відбуваються без участі перекладачів, що демонструє практичну можливість заощадження значних коштів.

Люди, що спілкуються мовою есперанто називаються есперантистами. Часто есперантисти є членами есперанто-клубів чи есперанто-організацій. З перших років заснування мови есперантисти мають свій гімн La Espero (Надія), що за традицією вживається на щорічному Всесвітньому конгресі есперантистів, та прапор.

Есперанто можливо вивчити швидше ніж будь-яку національну мову завдяки її простій і правильній побудові, адже граматика складається лише з 16 правил без жодного винятку. Видатний лінгвіст та психотерапевт Клод Пірон відзначав доступність вивчення мови з практики опанування англійської японськими, китайськими та корейськими школярами: ті, що вклали на навчання і практику есперанто від 50 до 200 годин — здатні розмовляти цією мовою як психічно здорові люди; на противагу тим, що вивчають англійську протягом 1500 годин, проте після цього спроможні послуговуватись англійською лише на рівні афазитів (тих хто втратив здатність говорити)[10]. Лев Толстой у своєму листі до есперантистів доповідав, що есперанто він важає надзвичайно легким до вивчення; маючи на руках підручник та тексти, вже через дві години занять був у стані якщо не писати то вільно читати цією мовою[11].

Завдяки комбінаторному принципу граматики, послуговування мовою есперанто багаторазово зменшує навантаження на пам'ять та активізує творчі нахили. За допомогою невеликої кількості словотворчих елементів (10 префіксів, 35 суфіксів та 11 закінчень), від кожного кореня можна самостійно створювати від 20 до 60 (а від деяких коренів навіть до 100) слів[12] Численні дослідження підтверджують, що володіння есперанто значно полегшує вивчення іноземних мов.

Докладніше у статті Педагогічна цінність есперанто

Есперанто уможливлює рівноправне становище між людьми через те, що ні для кого мова не є рідною. Щоправда, зараз нараховується деяка кількість людей — вроджених есперантистів, для яких есперанто є рідною мовою: це ті, чиї батьки розмовляють між собою мовою есперанто, через незнання мови один одного чи як вияв шанування мови. Серед найвидатніших: Джордж Сорос — провідний світовий фінансист та меценат, Даніель Бове — лауреат Нобелівської премії.

Есперанто — нейтральна мова. Розмовляючи нею люди не відчувають тиск іноземної мови, тому з'являється відчуття рівноправності при спілкуванні з представниками інших країн, а це призводить до підвищення відчуття людської та національної гідності[12]

Абетка[ред.ред. код]

Абетка есперанто побудована на основі латинської. Складається з 28 букв, що відповідають 28 звукам (фонетичне письмо), серед котрих: 5 голосних, два напівголосні і 21 приголосний звук. В алфавіті букви називаються так: приголосні — приголосний + o, голосні — просто голосний (A — a, B — bo, C — co). Читання букви не залежить від її положення в слові. Наголос у словах завжди падає на передостанній склад.

літера вимова назва
1 A a а a
2 B b б bo
3 C c ц co
4 Ĉ ĉ ч ĉo
5 D d д do
6 E e е e
7 F f ф fo
8 G g ґ go
9 Ĝ ĝ дж ĝo
10 H h г ho
11 Ĥ ĥ х ĥo
12 I i і i
13 J j й jo
14 Ĵ ĵ ж ĵo
15 K k к ko
16 L l л(ь) lo
літера вимова назва
17 M m м mo
18 N n н no
19 O o о o
20 P p п po
* Q q к kuo
21 R r р ro
22 S s с so
23 Ŝ ŝ ш ŝo
24 T t т to
25 U u у u
26 Ŭ ŭ ў, у нескладове ŭo
27 V v в vo
* W w в, у нескладове duobla vo
* X x кс, ґз ikso
* Y y і, и igreka, ipsilono
28 Z z з zo

* — не входить до складу абетки, вживається в іншомовних власних назвах та іменах

Окрім звичайних латинських літер, в абетці есперанто є шість спеціальних букв — Ĉ ĉ, Ĝ ĝ, Ĥ ĥ, Ĵ ĵ, Ŝ ŝ, Ŭ ŭ (їх утворено від літер C c, G g, H h, J j, S s, U u відповідно). Оскільки з набором цих літер часто виникають труднощі, існує спосіб їх заміни — комбінації з X x: Cx cx, Gx gx, Hx hx, Jx jx, Sx sx, Ux ux.

Крім того існує програма EK (Esperanta Klavaro), завдяки якій можна набирати ці літери англійською клавіатурою, встановивши один із трьох різновидів комбінації. Скачати її можна тут.

Літера вимова Ікс-
спосіб
Unicode
(decimal)
Unicode
(hexadecimal)
велика мала велика мала велика мала
Ĉ ĉ ч Cx Ĉ ĉ Ĉ ĉ
Ĝ ĝ дж Gx Ĝ ĝ Ĝ Ğ
Ĥ ĥ х Hx Ĥ ĥ Ĥ ĥ
Ĵ ĵ ж Jx Ĵ ĵ Ĵ IJ
Ŝ ŝ ш Sx Ŝ ŝ Ŝ ś
Ŭ ŭ у
нескл.
Ux (W) Ŭ ŭ Ŭ ŭ

Граматика[ред.ред. код]

Л.Заменгоф, розробляючи граматику своєї мови, зробив детальний аналіз майже 20 мов, головним чином європейських. Вибравши з граматик найбільш спільне, він дійшов висновку, що достатньо 16 простих, невеликих та логічних правил для того, щоб мова була повноцінною і щоб нею можна було висловити найрізноманітніші відтінки почуттів[12]:

  1. Артикль існує тільки означений, для усіх родів, чисел та відмінків — la, неозначеного артикля немає.
  2. Іменники утворюються за допомогою закінчення — о, у множині додається закінчення -j, відмінки створюються за допомогою прийменників: родовий — de, давальний — al, орудний — per, місцевий — sur та багато інших, для знахідного додається закінчення — n.
  3. Прикметники утворюються за допомогою закінчення — а. Множина та відмінки утворюються так само, як у іменників. Ступені порівняння: pli — більш (ol — ніж), plej — найбільш (el — з).
  4. Числівники: 1 — unu, 2 — du, 3 — tri, 4 — kvar, 5 — kvin, 6 — ses, 7 — sep, 8 — ok, 9 — naŭ, 10 — dek, 18 — dekok, 20 — dudek, 100 — cent, 1000 — mil. Для порядкових числівників додається закінчення — а.
  5. Займенники: mi — я, vi — ти (ви), li — він, ŝi — вона, ĝi — він, вона, воно (для предметів), ni — ми, ili — вони. Для присвійних додається — a.
  6. Дієслова утворюються за допомогою закінчень: неозначені — і, теперішній час — as, минулий час — is, майбутній час — os, умовний спосіб — us, наказова форма — u.
  7. Прислівники (похідні) утворюються за допомогою закінчення — е. Ступені порівняння так само, як у прикметників.
  8. Усі прийменники вживаються з називним відмінком.
  9. Кожне слово читається так, як воно написано.
  10. Наголос завжди падає на передостанній склад.
  11. Складні слова утворюються злиттям простих слів.
  12. У реченні може бути лише одне заперечення.
  13. Для зазначення напрямку у місцевому відмінку додається закінчення — n.
  14. Якщо жоден прийменник не передає необхідний сенс, вживається неозначений прийменник je.
  15. Міжнародні слова вживаються без змін, приймаючи орфографію есперанто.
  16. Закінчення іменника та артикля можуть замінятися на апостроф (головним чином у поезїї).

Есперанто у світі[ред.ред. код]

У 1954 р. Генеральна Конференція ЮНЕСКО визнала, що: результати, досягнуті есперанто в справі інтелектуального міжнародного обміну, відповідають цілям та ідеалам ЮНЕСКО. ЮНЕСКО звернулась до держав, що входять до неї, і до міжнародних організацій з пропозицією запровадити вивчення есперанто в школах і використовувати цю мову в міжнародному співробітництві.

Докладніше у статті Резолюція ЮНЕСКО про есперанто

З 1994 року у всесвітній літературній організації ПЕН-клубі існує есперантська секція, єдина секція штучної мови, що свідчить про її літературний рівень[12].

У липні 1996 року група незалежних експертів проаналізувала сучасний стан есперанто й у Празі на Всесвітньому конгресі есперантистів за підтримки ЮНЕСКО закликала до розгляду есперанто в дебатах щодо мовних прав та мовної політики. Празький Маніфест містить короткий виклад цілей і принципів руху есперантистів, звертає особливу увагу на мовну демократію і збереження мовного розмаїття.

Докладніше у статті Празький маніфест (Есперанто)

При опитуванні, проведеному у 1999 році у Європарламенті, 21% парламентарів висловили позитивне ставлення до пропозиції використання есперанто у Європі[12].

Станом на 2006 рік есперанто викладають у 63 ВУЗах 23 країн, зокрема в Угорщині екзамени з есперанто є обов'язковими. У жовтні 2006 року до цього списку приєдналась Росія, есперанто викладають на філологічному факультеті Санкт-Петербурзького державного університету.[13].

У 2008 році видано першу у світі Коротку енциклопедію оригінальної літератури мовою есперанто, що включає 300 статей про найвідоміших есперанто-авторів.

У 2009 році партія «Європа - Демократія - Есперанто» (есп. Eŭropo - Demokratio - Esperanto) потрапила до основного виборчого бюлетеня Європарламенту. Ціль партії: запровадження есперанто.

З вересня 2010 року періодичне друковане та інтернет-видання «El Popola Ĉinio» (З народного Китаю) головного інформаційного китайського державного порталу мовою есперанто esperanto.china.org.cn[14] запускає регулярний відео-журнал[15]

У 2011 році Уряд Великої Британії укомплектував свій штат есперанто-перекладачами[16].

Есперанто в Україні[ред.ред. код]

Історія[ред.ред. код]

Перший осередок шанувальників і пропагандистів есперанто в Україні зорганізували 1890 року в Одесі[17].

Перший підручник Есперанто в Україні виданий знаним українським есперантистом Михайлом Юрківим в Тернополі, в 1907 році.

На початку 20 ст. Л. Дєнисюк створив інформаційне бюро з пропаганди та навчання есперанто.

В 1913 році під редакцією Ореста Кузьми виходить перше українське есперантське періодичне видання — журнал Ukraina Stelo (у перекладі з есп. Зоря України), який виходив до кінця червня 1914 р. і після тривалої перерви, спричиненої воєнними діями, в 1922 — 1930 рр. На його сторінках друкувалися переклади творів Т. Шевченка, І. Франка, зокрема, його знаменита «Посвята» на честь Кобзаря (1914), О. Кобилянської, В. Стефаника, Лесі Українки, М. Коцюбинського, народні пісні, коломийки (їх переклав В. Атаманюк), статті про творчість українських письменників[18].

Між 1910—1920 роками в Коломиї відкривається статутове товариство українських есперантистів "Крайове товариство українських есперантистів «Поступ» («Проґресо»). Головою товариства став Божемський, секретарем Орест Кузьма, бібліотекарями — Фасовський і Каратницький. У роботі допомагали М.Ерстенюк, Василь Атамюк, К.Черниш і Г.Якимчук зі Львова, що надсилав пізніше переклади поезій Тараса Шевченка. Т-во винайняло дім у центрі міста, на ньому було розміщено велику вивіску, яка кожному впадала у вічі, кожного вечора сходилися там есперантисти, щоб вправлятися в конверсації, читати есперантські книжки й журнали. Там теж постійно відбувалися курси есперанто[19].

У 1921 році в Нью-Йорку виходить книга Заменгоф Л. Л. «Інтернаціональний язик есперанто». Граматика, формація до творення слів і 50 лекцій. вид. «Голос правди»[20]

У 1922 році в Коломиї Карл Вербицький та Орест Кузьма видали Українсько-есперантський словник. — 96 с.

Протягом 1927—1932 років у Харкові видається щомісячний педагогічний журнал мовою есперанто «Шлях освіти»[21].

У середині 1930-х есперанто в СРСР оголосили «мовою дрібної буржуазії і космополітів»[22]. Існувала спеціальна закрита інструкція ЦК КПРС, котра забороняла згадувати есперанто у позитивному контексті. Відтоди і пішли такі ярлики, як «есперанто — мова мертва, штучна» тощо[12].

У 1937 році за надуманим приводом НКВС заарештовують і розстрілюють видатного есперанто-поета Євгена Михальського; Михальський, як активний діяч есперанто-руху, мав широкі міжнародні зв'язки, що й послужило формальним приводом для звинувачення у шпигунстві[23].

Докладніше у статті Репресії проти есперантистів в Україні

Над укладанням «Української антології» міжнародною мовою в середині шістдесятих років минулого століття плідно працював Андрій Рогов, філолог з Хмельницького[17].

Есперанто організації України до проголошення Незалежності: [24]:

У 2008 році в Роттердамі заходом Світової спілки есперантистів побачить світ есперантомовна антологія української літератури від ХІ до XXI століть[17].

« Ця книга – обтяжна та коштовна, – мовить Віктор Паюк. – Товстий том на 800 сторінок нагадує доброго розміру цеглину – і це справжня цеглина у великій будівлі української культури. Появу такого видання вважаю подією виняткової ваги, яка вказує на дозрівання української присутності у світовому культурному контексті.  »

Сучасність[ред.ред. код]

Бюст Л. Л. Заменгофа в Одесі

В Україні центральною есперанто організацією є «Українська Есперанто Асоціація» (есп. UkrEA - Ukrainia Esperanto Asocio)[25], утворена 21 травня 1989 року. При УкрЕА діє видавництво есперанто-літератури «Helianto» (Соняшник). Питаннями організаційної та фінансової підтримки есперанто-руху в Україні займається Благодійний фонд «Есперо» імені Василя Єрошенка.

В Україні, щороку проходять есперанто-зустрічі, що відбуваються згідно з відповідними календарями[26], зокрема: раз на три роки в Україні проходить з'їзд УкрЕА; щовесни та восени фестивалі в Ялті, зокрема фестиваль авторської пісні мовою есперанто Velura Sezono; на Львівському книжковому форумі — свій куточок української есперанто літератури. Есперанто-клуби нині ще не в кожному місті України, але охоплюють практично усі регіони[27].

Докладніше у статті Категорія:Есперанто-клуби України

Найбільший інтернаціональний портал-спільнота по вивченню есперанто Lernu має український розділ та україномовний форум.

Державна організаційна та фінансова підтримка по поширенню есперанто не здійснюється, проте міністерство освіти України офіційно рекомендує вивчення за вибором есперанто у старших класах середньої школи, гімназій, ліцеїв[28]. Серед українських ліцеїв есперанто вивчають у Ліцеї № 38 імені Валерія Молчанова.

Великий українсько-есперантський словник (2008) містить 260 тисяч слів[29], а Великий есперантсько-український словник (2007) 80 тисяч слів.

Есперанто-об'єкти[ред.ред. код]

У спеціальному міжнародному каталозі, за Україною значиться 6 об'єктів що носять назву «есперанто» чи ім'я ініціатора мови:

  • дві меморіальні дошки піонерам есперантського руху М.Бровко та І.Островському у Ялті;
  • парк «Есперанто» у м. Рава — Руська (Львівська обл.);
  • барельєф автора першого україномовного підручника есперанто М.Юрківа у Тернополі;
  • бюст Людовика Лазаря Заменгофа у Одесі;
  • "алея «Есперанто» у Києві, де за традицією висаджують дерева видатні есперантисти України та світу [30].

Окрім цього:

Періодичні видання[ред.ред. код]

  • Інформаційний бюлетень УкрЕА «Helianto» (Соняшник)
  • Місячник «Ukraina Stelo» (Зоря України) — видається з 1913 до сьогодні, засновик і перший редактор Орест Кузьма[33][17].
  • Гумористична газета «Babila Turo» (Балакуча Башта) видається в Донецьку. Себе рекламує як: міжнародна, незалежна літературна, науково-популярна, аполітична, скромна, та й врешті, найкраща газета.
  • Есперанто-бюлетень «Interalie» виходить у Бердянську. Освітлює роботу есперанто-клубів в Україні.
  • Літературний журнал «Literatura Foiro» видається раз у 2 місяці в Києві.

Локалізації[ред.ред. код]

Есперанто присутній у веб-оглядачах в якості мови, котру можна обрати для перегляду сайтів за замовчуванням.

Чимало сайтів з найвищою та високою відвідуванністью, що їх відслідковує рейтинг Alexa[34], представлені в есперанто, серед них:

  • Google[35] — перший і поки що унікальний глобальний пошукач що вміє розшукувати запити виключно серед есперанто мовних текстів;
  • Facebook[36] — соціальна мережа надає кожному легку можливість до поглиблення та покращення локалізації;
  • Ipernity[37] — платформа блогів та спільнот, універсальний мультимедіа хостинг;
  • China.org.cn[38] — офіційний державний портал Китаю

Найповніший перелік сайтів мовою есперанто, що укладається в ручну, представлений в dmoz[39]

Приклад[ред.ред. код]

«Заповіт» Т.Шевченка, переклад Надія Гордієнко-Андріанова[40].

LA TESTAMENTO
Post la mort' min enterigu
en patrujo kara,
meze de la stepo vasta
sur tumul' miljara.
Tiam Dnipron krutabordan,
la kampojn fekundajn
povus vidi mi kaj aŭdi
ondojn dum inundoj.
Kiam pelos el Ukrajno
for en bluan maron
Dnipro sangon malamikan,—
kampojn kaj montaron —
ĉion-ĉion mi forlasos
kaj flugos al dio
arde preĝi … Sed ĝis tiam
mi ne konas dion.
Enterigu, vin kunligu,
la ĉenojn disŝiru,
bonvenigu la liberon —
al bataloj iru.
Kaj en granda familio,
nova kaj libera,
ne forgesu rememori
min per vort sincera.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. «Kio estas UEA?». Universala Esperanto-Asocio (Всесвітня асоціація есперанто, UEA). 2009-10-07. Архів оригіналу за 2013-05-12. Процитовано 2010-07-09. (еспер.)(англ.)(фр.)(нім.)(ісп.)(порт.)(рос.)
  2. Орфографічний словник української мови
  3. Універсальний словник-енциклопедія (УСЕ)
  4. Великий тлумачний словник сучасної української мови. Київ, 2005
  5. Словник іншомовних слів Мельничука
  6. «Статут Української Есперанто Асоціації». Українська Есперанто Асоціація. Архів оригіналу за 2013-05-12. Процитовано 2012-09-24. 
  7. Володимир Пацюрко E > s // Великий есперанто-український словник. — Київ: 2010 Т. 1.
  8. ««Слухайте це всі народи». Цикл передач, присвячених історії Ватиканського Радіо (34). Передачі есперанто». Радіо Ватикан. 2012-02-12. 
  9. «Plena kalendaro de Esperanto-aranĝoj». La Esperanto-centro: EVENTOJ. Архів оригіналу за 2013-05-12. (еспер.)
  10. Клод Пірон (2007-04-03). «Весь мир страдает афазией?» [Весь світ страждає афазією? Існують носії різним мов, котрі не ведуть себе як афазити] (російською). Освітньо-інфомаційний центр «Есперанто».  Проігноровано невідомий параметр |частина_джерела= (довідка) Примітка: також наводяться інші приклади
  11. Л.Толстой Серия третья / Письма / 105. Воронежским эсперантистам // Полное собрание социнений в 90 томах. — академическое юбилейное. — Москва: Государственное Издательство Художественной Литературы, 1955. — Т. 67. — С. 767-768.(рос.)
  12. а б в г д е Лінецький Михайло. «Про есперанто / Мотивація до вивчення міжнародної мови есперанто / Преамбула». Ukrainia Esperanto Asocio. Архів оригіналу за 2013-05-12. Процитовано 2010-10-12. (еспер.)(укр.)
  13. Панченко, Христина (2006-11-22). «Язык мировой революции» [Мова міжнародної революції]. МК в Питере (російською). сайт газети. Архів оригіналу за 2013-05-12.  Проігноровано невідомий параметр |частина_джерела= (довідка)
  14. esperanto.china.org.cn(еспер.)
  15. Відео-журнал «El popola Ĉinio» за вересень 2010 на YouTube.com
  16. http://languagemagazine.com/?page_id=3079 // Language Magazin. — США, Каліфорнія: (серпень 2011). Процитовано 2012-02-04.
  17. а б в г Вільшаненко Микола (2008-02-29). «Джерело есперанто для українців задзвеніло в Тернополі». Медична академія (Тернопільський державний медичний університет ім. І.Я. Горбачевського). с. 10. Процитовано 2010-09-18. 
  18. Кожерчук, Мирослава. «Засновник українського есперанто в Галичині - Орест Кузьма». Коломия ВЕБ портал. Процитовано 2010-06-09. 
  19. Книш, Зиновій. «Коломия - колиска українського есперанта (Фрагменти спогадів)». Коломия ВЕБ портал. Процитовано 2010-06-09. 
  20. Заменгоф Л. Л. Інтернаціональний язик есперанто. Граматика, формація до творення слів і 50 лекцій. вид. «Голос правди», Нью-Йорк, 1921(у форматі DjVu)
  21. Коновець О.Ф. (д.і.наук, проф.). Наукова комунікація в Україні в 20-30-х роках. Бібліотека інституту журналістики
  22. Гунько, Олександр (2009-12-24). «Творець мови есперанто Людвіг Заменгоф на життя заробляв окулістом». Газета.ua. Процитовано 2010-07-30. 
  23. Лохолобова Зоя. «Великий терор» 1937–1938 років у Донбасі: втрати інтелегенції. З посиланням на рос. Энциклопедический справочник. – Мариуполь, 2001. – С.61–62.
  24. Ковтонюк, М (1990-04-12). «Постанова №108, м.Київ, Про реєстрацію Статуту Української есперанто-асоціації». Рада Міністрів УРСР. Процитовано 2010-06-09. 
  25. «Українська Есперанто Асоціація (UkrEA - Ukrainia Esperanto Asocio)». Архів оригіналу за 2013-05-12. Процитовано 2010-06-09. 
  26. «Зустрічі в Україні». informilo.ukrainio.org.ua. (еспер.)
  27. Мендель Юлія з посиланням на слова Володимира Гордієнко, президента Київського есперанто-клубу «Золоті ворота» (2009-10-08). «122 роки тому для кращого порозуміння створили найпростішу у світі мову – есперанто». ICTV / Факти. Процитовано 2010-09-20. 
  28. «Набути крила» / Есперанто світ / Статті / Витяг з протоколу Міносвіти України
  29. Коскін, Володимир (2009-01-18). «Євген Ковтонюк: жага пізнання і поезія фактів». Портал українця. Процитовано 2010-09-21. 
  30. Михайло Лінецький. «Наші проекти». Освітньо-інформаційний центр Есперанто. персональний сайт Михайла Лінецького. Процитовано 2011-02-28.  Проігноровано невідомий параметр |автор_посилання= (довідка)
  31. «События». Мини-пансионат «Ракета», Тарханкут. 2008-07-01. Архів оригіналу за 2013-05-12. Процитовано 2010-09-29. (рос.)
  32. Есперанто-об'єкти в Одесі (еспер.)
  33. Кожерчук, Мирослава. «Засновник українського есперанто в Галичині - Орест Кузьма». Коломия ВЕБ портал. Архів оригіналу за 2013-05-12. Процитовано 2010-06-09. 
  34. Alexa - Top Sites by Category: World/Esperanto
  35. Google Esperanto
  36. Bonvenon al Facebook
  37. ipernity O° (Kunhavigu ĉion, kion vi deziras, kun kiu vi deziras)
  38. China Interreta Informa Centro
  39. Open Directory - World: Esperanto
  40. Б.В.Хоменко (упорядник) «Заповіт» мовами народів світу / А.О.Білецький. — Київ: Наукова думка, 1989. — 248 с. — ISBN 5-12-000472-5

Література[ред.ред. код]

  • Орест Кузьма. Повний підручник до науки міжнародньої мови есперанто. – Коломия, 1921.
  • Карл Вербицький. Словарець українсько-есперантський. – Станиславів-Коломия: Бистриця, 1922.
  • Ярослав Волевич. Міжнародня мова есперанто. Практичний підручник. – Харків: ДВОУ Державне видавництво “Радянська школа”, 1931.
  • Василь Горбачук та ін. Юридичний словник українсько-есперанто-російсько-англійський. – Слов’янськ: Академічний центр управління, підприємництва, права, 1994.
  • Пацюрко В., Станович В. Українсько-есперантський словник-мінімум з нарисом граматики есперанто. – Дрогобич: Українське есперанто-видавництво “Добре серце”, 1998.
  • Володимир Пацюрко, Євген Ковтонюк. Есперантсько-український словник: В 2 т. — К.: Видавець Карпенко В.М., 2010. ISBN 978-966-15-1643-3 (Том 1), ISBN 978-966-15-1644-0 (Том 2)
  • Saussure R. de, La construction logique des mots en Espéranto, Gen., 1910;
  • Manders W., Interlingvistiko kaj Esperantologio, Purmerend, 1950;
  • Hagler M., The Esperanto language as a literary medium, Bloomington, 1971;
  • Stojan P. E., Bibliografio de Internacia Lingvo, Hildesheim, 1973;
  • Esperanto en perspektivo, L. — Rotterdam, 1974;
  • Kalocsay K., Waringhien G., Plena analiza gramatiko de Esperanto, 4 eldono, Rotterdam, 1980;
  • Forster P. G., The Esperanto movement, The Hague — P. — N. Y., 1982;
  • Blanke D., Esperanto und Wissenschaft, B., 1986.
  • Plena ilustrita vortaro de Esperanto, P., 1970.

Посилання[ред.ред. код]

Мовознавство Це незавершена стаття з мовознавства.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.