Napalm Death

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Napalm Death
логотип
Основна інформація
Жанр 1982-1984 — хардкор/краст-панк
1985-1989 — ґрайндкор
1990 — дез-метал
1992-1994 — детграйнд
1996-1999 — дез-метал
з 2000 — детграйнд
Роки 1981 - наш час
Країна Англія Англія
Лейбл Earache Records
Spitfire Records
Century Media
Склад Марк «Барні» Грінуей
Шейн Ембер
Мітч Харріс
Денні Херрера
Офіційний сайт

Napalm Death (укр. Напалмова смертьдет-метал-гурт, заснований 1981 року у Великій Британії. Гурт вважається одним із початківців жанру «ґрайндкор», що виник на межі трешкора та краст-панка, зі значним впливом тоді ще зародка жанру треш-метал. За ходом розвитку музичного стилю гурт Napalm Death усе більше експериментував з дет-метал (середній період творчості), далі гурт повернувся до своїх грайндкор-коренів, утім, зберігши дет-складову. Гурту належить світовий рекорд швидкості ударних: 20 ударів/сек. (1200 ударів/хв). Композицію «You Suffer» було занесено до «Книги рекордів Гіннесса» як найкоротша у світі пісня — точна тривалість цього треку становить 1,316 секунди.

У широких масах музика гурту сприймалася не без усмішок та жартів, проте вона швидко набула статусу культової, а також відрізнялася на свій час максимальною технікою та швидкістю виконання[1].

Гурт, за даними Nielsen SoundScan[2] є сьомим найбільш комерційно успішним дет-метал гуртом у США.

Учасники гурту сповідують вегетаріанство, виступають проти вівісекції та активно підтримують боротьбу за права тварин.

Історія[ред.ред. код]

Початок[ред.ред. код]

Перші кроки та анархо-панк (1981–1984)[ред.ред. код]

Музичний колектив Napalm Death був заснований в травні 1981 року в англійською селищі Меріда (недалеко від Бірмінгема) 13-річним Ніколасом Булленом та 14-​​] річним Майлзом Ретледжем. Перебравши ряд можливих назв для групи (включаючи Civil Defence, The Mess, Evasion, Undead Hatred), хлопці зупинилися на Napalm Death («Смерть від напалму»). Зараз назву служить для групи антивоєнним заявою, що засуджує застосування у військових діях напалмових бомб, що широко використовувалися зокрема під час в'єтнамської війни[3]. За часів юнацтва Булл і Ретледжа це було просто відсиланням до відповідних сцен з їх улюбленого фільму «Апокаліпсис сьогодні»[4]. Перший більш-менш стабільний склад групи сформувався в грудні (Буллен — вокал/бас, Ретледж — барабани та Саймон Оппенхаймер — гітара) та протримався до січня 1982 року, коли Буллен повністю переключився на вокал, а басистом став Грехем Робертсон.

Файл:Young Napalm Death.jpg
Napalm Death складу 1982–1983.
Зліва направо: Куїнн, Ретледж, Робертсон, Буллен.

Музичне вплив на лише що створений колектив головним чином надав ранній анархо-панк[3] та відповідні групи — Crass, The Ex, The Apostles та ін Перший концерт Napalm Death пройшов 25 липня 1982 року в «Miners Club» міста Атертон, що в Уорікшір, де група виступала з іншими молодіжними командами. У серпні з групи йде гітарист Оппенхаймер, його на недовгий час (до жовтня) замінює Дерріл Федескі, але зрештою гітаристом стає колишній басист Робертсон, а басистом та бек-вокалістом — Фінбарра Куїнн. У 1982–1983 роках група продовжує виступати, а також записує 4 демо-касети, і один з їх треків (The Crucifixion of Possessions) в укороченою версії потрапляє на який видавався групою Crass збірник Bullshit Detector Vol 3 (1984), ставши таким чином першою «офіційної» записом групи.

Тим не менш, починаючи з кінця 1983 року, діяльність групи практично повністю припиняється, і в 1984 у Napalm Death відбулося лише один виступ (за участю додаткової вокалістки Меріен Вільямс). У цей період Буллен зустрічає в музичному магазині[5] Бірмінгема гітариста Джастіна Броадріка (майбутнього засновника Godflesh) і бере участь в його електронному проекті Final.

Новий склад та новий стиль (1985–1986)[ред.ред. код]

У липні 1985 року Буллен, Ретледж, Робертс та приєднався до них гітарист Деміен Еррінгтон возз'єднуються, щоб взяти участь у концерті в Бірмінгемі, в якому брав участь і Final Броадріка. Після виступу Буллен та Ретледж пропонують Броадріку приєднатися до Napalm Death, і той погоджується. З цього моменту гурт, який перетворився на тріо (Буллен знову став співаючим басистом), починає пошуки власного стилю, мікшуючи елементи пост-панку в дусі Killing Joke, хардкор-панку в дусі Discharge та треш-металу, орієнтованого на Possessed та Celtic Frost.

Перші концерти Napalm Death в новому складі пройшли 31 серпня 1985 року в Телфорді і Бірмінгемі, який стає для гурту основним «вікном у світ». У вересні басистом стає Пітер Шоу, і 23 жовтня гурт записує п'яте 8-трекове демо під назвою Hatred Surge, яке можна було придбати на концертах чи поштою. Тим часом взятий Булленом та Броадріком курс на виконання виключно жорсткої музики викликав розкол в гурті, в результаті чого Ретледж і Шоу опинилися поза його складом (Ретледж згодом заснував групи Aberration та Witch Hunt, причому в останній грав разом з іншими колишніми учасниками Napalm Death — Куїнном та Робертсоном). У грудні 1985 року за барабани в Napalm Death сідає місцевий фанат групи Мік Харріс, якого зокрема вважають «хрещеним батьком» бласт-біта — одного з ключових елементів екстремального металу та грайндкор. Більш того, Марк Грінуей (пізніше став вокалістом Napalm Death) в своїх інтерв'ю згадував, що саме Харріс придумав сам термін «грайндкор»[6]. У новому складі і з новою музикою Napalm Death відіграли безліч концертів у 1986 році, зокрема разом з такими панк-і хардкор-групами, як The Varukers, Amebix, Antisect та ін

15 березня 1986 року робиться нове, вже шосте за рахунком демо — From Enslavement To Obliteration (не плутати з однойменним альбомом), а в серпні Napalm Death записують на бірмінгемської Rich Bitch Studio 13 треків для підготовлюваного спліт-альбому з лондонській кросовер-треш-командою Atavistic. згодом ці 13-треків стануть першою половиною дебютного альбому групи.

Тим часом Napalm Death вступили в період чергових, тепер уже кардинальних змін у складі. Басистом в цей час став Джим Вайтлі, а гітарист Броадрік покинув групу і став барабанщиком в Стоунер/індастріал команді Head of David (гітаристом на якийсь час стає Френк Хілі, який грав раніше в Annihilator). Нарешті, в грудні 1986 року, повністю розчарувавшись в музичному напрямі, в якому йшла група, Napalm Death залишив і її засновник Логін Буллен, який вирішив зосередитися на навчанні в університеті, де він вивчав англійську літературу та філософію. Згодом (1991 року) він з Міком Харрісом та Броадріком сформує групу Scorn.

Перший альбом та перші тури (1987–1989)[ред.ред. код]

Після відходу Броадріка і Булл Харріс та Вайтлі почали терміновий пошук нових музикантів. У підсумку гітаристом погодився стати Білл Стир (учасник ліверпульської групи Carcass), а вокалістом — Лі Дорріан, який вокального досвіду не мав, але був давнім другом Napalm Death та колись навіть допомагав їм з організацією концертів.

Файл:NapalmDeath1988-1989.jpg
Napalm Death складу 1988–1989.
Зліва направо: Мік Харріс, Стир, Дорріан, Ембер.

в цьому складі в травні 1987 року були записані 17 треків для другої сторони дебютного альбому Scum, який вийшов на лейблі Earache Records в липні, спочатку у форматі аудіокасети. Цей альбом з його короткими брутальними піснями-терактами справив на метал-рок-спільнота ефект вибуху бомби. У 2006 роціScumувійшов в американський список «1001 альбом, який варто прослухати, перш ніж ви помрете».

Вайтлі тим часом пішов з групи і в короткий тур в підтримку альбому поїхав новий басист Napalm Death — Шейн Ембер (колишній барабанщик Unseen Terror). Відзначившись на знаменитих сесіях у Джона Піла, записавши кілька речей для різних збірників та спліт-альбому з японськими грайндкорщікамі S.O.B., група записує в Birdsong Studios другий альбом —From Enslavement To Obliteration (1988) і в Slaughterhouse Studios — EP Mentally Murdered (1989). На останньому група запропонувала злегка змінений звук, мікс грайндкор з дез-металом. Тоді ж Napalm Death вперше з'явилися на англійському телебаченні в програмі «Heavy Metal Special».

Далі пішов тур по Японії, після якого (в липні 1989 року), Стир та Дорріан залишають групу через те, що перший більше не міг розриватися між Napalm Death та Carcass, а другий заснував свою дум-метал групу Cathedral. Їх місця в групі одразу ж займають вокаліст Марк «Барні» Грінуей (екс-Benediction) та гітарист Джессі Пінтадо (екс-Terrorizer). У складі Грінвей/Пінтадо/Ембер/Харріс Napalm Death бере участь в організованому Earache Records турі «Grindcrusher» разом з тими ж Carcass, Bolt Thrower та Morbid Angel. Після цього туру в групу приходить другий гітарист — Мітч Харріс.

Від грайндкору до дез-металу та назад (1990–1994)[ред.ред. код]

1990 року учасники групи летять під Флориду, де в студії Morrisound Recording під керівництвом іменитого продюсера Скотта Бернса (Death (гурт), Cannibal Corpse, Sepultura та ін.) приступають до запису свого третього альбому Harmony Corruption (1990). Музичний стиль на цій платівці змінився, запропонувавши більш повільні та чіткі ритмічні структури, ознаменувавши практично повний перехід від грайндкор до дез-металу. Після виходу альбому група вирушила у світове турне, відвідавши зокрема Бразилію. На одному з цих виступів був записаний перший офіційний концертний альбом Napalm Death Live Corruption, а моменти самого туру були відображені на однойменному відео, режисером якого став відомий в «металевих» колах режисер Стів Пейн.

Альбом викликав неоднозначну реакцію серед британських фанатів групи, деякі з яких побачили в переході Napalm Death до дез-металу симптом продажності. У відповідь в березні 1991 року Napalm Death, відмовившись від подальшої співпраці з Бернсом, на радість шанувальникам записують у студії Violent Noise Experience Club EP Mass Appeal Madness, що став поверненням групи до своїх грайндкоровскім корінню. Ця запис, разом з матеріалом EP Mentally Murdered, синглу 1990 року Suffer The Children, спліта з S.O.B. і живими треками з Live Corruption пізніше увійшла в перший офіційний збірник групи Death By Manipulation (1992). На початку грудня 1991 року, напередодні розпаду СРСР, Napalm Death дають два концерти в московському Льодовому палаці Крилья Совєтов (сукупна аудиторія — орієнтовно 14000 осіб[7]) разом з групами Samael, Шах, Коррозия Металла, Чорний обеліск[8].

Файл:Napalm Death 1990-2004.jpg
Napalm Death складу 1991–2004.
Зліва направо: Мітч Харріс, Ембер, Грінуей, Херрера, Пінтадо

Тим часом Мік Харріс, який відпрацював з групою більше п'яти років, покидає Napalm Death внаслідок творчих розбіжностей, і барабанщиком стає Денні Херрера, старий друг Джессі Пінтадо. В принципі з приходом Херрера склад Napalm Death нарешті усталився, і подальші зміни в ньому були незначні. Новий грайндкоровий альбом Utopia Banished продюсував Коліном Річардсон (пізніше працював з Machine Head, Slipknot, Cradle of Filth та ін.) і вийшов у червні 1992 року. У тому ж році група їде спочатку в європейський тур «Campaign for Musical Destruction» разом з Dismember та Obituary, а потім і в американський (разом з Sepultura, Sacred Reich і Sick of It All). У 1993 році група видає EP Nazi Punks Fuck Off (заголовна річ — кавер-версія пісні Dead Kennedys) в підтримку антифашистських організацій, розійшовся в підсумку більш ніж 10 тисячами копій[7] і призвів до того, що на деяких американських концертах групи починаються заворушення, що влаштовуються неонацистами.

Черговий альбом групи — Fear, Emptiness, Despair — виходить 1994 року. Незважаючи на те, що він був наслише ж важким та агресивним як і попередні релізи, в ньому відчувається легкий наліт індастріалу, що символізує початок експериментів зі звучанням, продовжити у Napalm Death до кінця 1990-х. Цей альбом став для групи найбільш успішним у плані відгуків критиків (не в останню чергу завдяки треку "Twist The Knife (Slowly) ", що ввійшов в саундтрек до фільму «Смертельна битва», який менш ніж за рік став платиновим.[9]) Матеріал нової платівки був обкатаний під час спільних концертів з Entombed, Obituary та Machine Head.

Napalm Death в новому столітті (1995–2004)[ред.ред. код]

У грудні 1995 року у Napalm Death виходить EP Greed Killing, що став своєрідною промо-платівкою до вийшов в січні 1996 альбому Diatribes, самому, мабуть, неоднозначного альбому колективу. У середині року «Барні» Грінуей через розбіжності всередині колективу на деякий час виключається зі складу групи і бере участь в записі альбому Damage 381 групи Extreme Noise Terror, З якої в Napalm Death приходить вокаліст Філ Вейн. У студії Вейн не записувався — відносини з членами групи у нього не склалися, до того ж незабаром у команду повернувся Грінуей.

Послідували диски Inside The Torn Apart (1997) таWords From The Exit Wound' (1998) продовжили експериментальний шлях, яким пішли Napalm Death, але разом з тим вони були помітно швидше двох попередніх релізів. Повернення ж групи в «лоно грайндкор» в деякому роді відбулося на альбоміEnemy Of The Music Business (2000). Теми альбому відбили невдоволення групи станом музичної індустрії в цілому, і політикою лейблу Earache зокрема (цей диск вийшов уже на американському лейблі Spitfire Records). Наступну 2002 року релізOrder Of The Leechстав ще більш швидким та агресивним. У 2004 група випускаєLeaders Not Followers, Part 2— альбом кавер-версій пісень хардкор-панк-й метал-груп (Kreator, Sepultura, Discharge та ін.), перша частина якого була представлена ​​у вигляді EP ще 1999 року, коли Napalm Death почали співпрацювати з легендарним британським продюсером та звукорежисером Рассом Расселом (Dimmu Borgir, The Exploited, The Berzerker та ін.) Цей альбом ознаменував перехід Napalm Death під крило лейблу Century Media Records.

На дисках 2002 та 2004 років вже не грав Джессі Пінтадо, який тимчасово вибув з групи через особисті проблеми і, за його власним визнанням, втоми від Napalm Death і бажання зайнятися чимось новим[10]. Пінтадо остаточно покинув колектив на початку 2004 року, після чого відродив свій старий колектив Terrorizer. Незважаючи на те, що в буклетах цих двох релізів Napalm Death Пінтадо був вказаний в якості гітариста, його партії були виконані Харрісом. 27 серпня 2006 року Пінтадо помер у госпіталі в Нідерландах після загострення діабету[11].

Теперішній час[ред.ред. код]

2005 року виходить альбомThe Code Is Red... Long Live The Code. Серед запрошених взяти участь в записі цього диска вокалістів значилися Джелло Біафра (екс-Dead Kennedys, Lard), Джефф Уолкер (Carcass) та Джемі Джаст (Hatebreed). Альбом продовжив роботу групи в напрямку брутального екстремального металу разом із запатентованим грайндкоровскім звучанням. У вересні 2006 року послідував релізSmear Campaign, що викликав сильний резонанс серед критиків та фанатів через засудження зайвої релігійності уряду США та інших країн. Для двох треків цього альбому в якості додаткової вокалістки була запрошена Аннеке Ван Гірсберген з The Gathering (гурт).

Після виходу пластінікі, на початку 2006 року Napalm Death очолюють тур за участю Kreator, A Perfect Murder та Undying. Потім слід тур «World Domination» 2007. Паралельно басист Ембер бере участь в сайд-проекті з Міком Кенні з Anaal Nathrakh.

У листопаді 2008 року в інтернеті з'являється останній на цей момент альбом Napalm Death Time Waits For No Slave (офіційний реліз відбувся 23 січня 2009). У перший тиждень в США було продано близько 1800 копій альбому, що підняло його на 19 місце в чартах Top Heatseekers Billboard 200[12].

У травні 2011 року Napalm Death увійшли до студії Parlour в англійському місті Кеттерінг зі своїм продюсером Рассом Расселлом, щоб приступити до запису свого 15-го альбому, який вийде в кінці лютого 2012 року на лейблі Century Media Records.[13]

Учасники[ред.ред. код]

Поточний склад[ред.ред. код]

  • Марк «Барні» Грінуейвокал (1989–1996, 1997 — цей час)
  • Шейн Ембер— бас (1987 — цей час)
  • Мітч Харріс— гітара (1990 — цей час)
  • Денні Херрера — ударні (1991 — цей час)

Колишні учасники[ред.ред. код]

Вокалісти[ред.ред. код]

  • Ніколас Буллен aka «Нік Напалм» (1982–1986)
  • Меріен Вільямс (1984)
  • Лі Дорріан (1987–1989)
  • Філ Вейн (1996–1997)

Гітаристи[ред.ред. код]

  • Саймон Оппенхаймер aka «Сай О» (1981–1982)
  • Дерріл Федескі aka «ДАЗ Еф», «Сід» (1982)
  • Грехем Робертсон aka «Грейхард», «Роббі» (1983–1985)
  • Деміен Еррінгтон (1985)
  • Джастін Броадрік (1985–1986)
  • Френк Хілі (1987)
  • Білл Стір (1987–1989)
  • Джессі Пінтадо (1989–2006) †

Басисти[ред.ред. код]

  • Ніколас Буллен aka «Нік Напалм» (1981, 1985–1986)
  • Грехем Робертсон aka «Грейхард», «Роббі» (1982)
  • Фінбарра Куїнн aka «Фін» (1983–1984)
  • Пітер Шоу aka «Пі Нат» (1985)
  • Джеймс Вайтлі aka «Джим» (1986–1987)

Барабанщики[ред.ред. код]

  • Майлз Ретледж aka «Рет» (1981–1985)
  • Мік Харріс (1985–1991)

Дискографія[ред.ред. код]

Студійні альбоми[ред.ред. код]

  • 1987 — Scum
  • 1988 — From Enslavement To Obliteration
  • 1990 — Harmony Corruption
  • 1992 — Utopia Banished
  • 1994 — Fear, Emptiness, Despair
  • 1996 — Diatribes
  • 1997 — Inside The Torn Apart
  • 1998 — Words From The Exit Wound
  • 2000 — Enemy Of The Music Business
  • 2002 — Order Of The Leech
  • 2004 — Leaders Not Followers, Part 2 (кавер-версії)
  • 2005 — The Code Is Red… Long Live The Code
  • 2006 — Smear Campaign
  • 2009 — Time Waits For No Slave
  • 2012 — Utilitarian

Демо-касети[ред.ред. код]

  • 1982 — Halloween (вересня)
  • 1982 — And, Like Sheep, We Have Gone Astray (жовтні)
  • 1983 — Kak (Квітень)
  • 1983 — Unpopular Yawns of Middle Class Warfare (Травень)
  • 1985 — Hatred Surge (листопад)
  • 1986 — From Enslavement To Obliteration (березня)

EP і сингли[ред.ред. код]

  • 1988 — The Peel Sessions (EP, 13 місце в англійських інді-чартах)
  • 1988 — The Curse (EP)
  • 1989 — Napalm Death/S.O.B. (спліт-альбом з групою S.O.B.)
  • 1989 — Double Peel Session (EP, 12 місце в англійських інді-чартах)
  • 1989 — Mentally Murdered (EP, 6 місце в англійських інді-чартах)
  • 1990 — Suffer The Children (сингл)
  • 1991 — Mass Appeal Madness (EP)
  • 1992 — The World Keeps Turning (EP)
  • 1993 — Nazi Punks Fuck Off! (EP)
  • 1995 — Greed Killing (EP)
  • 1997 — In Tongues We Speak (спліт-альбом з групою Coalesce)
  • 1997 — Breed To Breathe (EP)
  • 1999 — Leaders Not Followers (EP, кавер-версії)
  • 2005 — Tsunami Benefit (спліт-альбом з групами The Haunted та Heaven Shall Burn)

Концертні альбоми[ред.ред. код]

  • 1990 — Live Corruption
  • 1998 — Bootlegged In Japan
  • 2002 — Punishment In Capitals

Відеокліпи[ред.ред. код]

  • «If The Truth Be Known»
  • «Suffer The Children»
  • «Mass Appeal Madness»
  • «The World Keeps Turning»
  • «Plague Rages»
  • «Greed Killing»
  • «Breed To Breathe»
  • «Lowlife»
  • «Necessary Evil» (дві версії)
  • «Silence Is Deafening»
  • «Morale»
  • «When All Is Said And Done»
  • «Time Waits For No Slave»
  • «On The Brink Of Extinction»
  • «The Wolf I Feed»

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]