Plesiopithecus

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Plesiopithecus
Період існування: пізній еоцен
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клада: Синапсиди (Synapsida)
Клас: Ссавці (Mammalia)
Ряд: Примати (Primates)
Підряд: Strepsirrhini
Родина: Plesiopithecidae
Simons and Rasmussen, 1994
Рід: Plesiopithecus
Simons, 1992
Вид:
P. teras
Біноміальна назва
Plesiopithecus teras
Simons, 1992

Plesiopithecus — вимерлий рід ранніх приматів стрепсірину з пізнього еоцену.

Етимологія[ред. | ред. код]

Назва роду Plesiopithecus походить від грецького кореня plesi- (πλησίος, plēsios), що означає «біля», і грецького слова πίθηκος (pithekos), що означає «обманщик», яке історично використовувалося як «мавпа». Назва виду походить від грецького слова τερασ (teras), що означає «чудова або дивовижна тварина»[1].

Анатомія і фізіологія[ред. | ред. код]

З довжиною черепа майже 53 мм плезіопітек був стрепсириновим приматом середнього розміру. Його череп відрізняється високою мордою, кліноринхом і відносно великими орбітами. Він має дуже великі верхні ікла, які прямі та стиснуті з обох боків, і мають корені, які простягаються глибоко в верхню щелепу. Верхніх різців не виявлено. Неідентифікований нижній передній зуб також збільшений і лежить. Має три премоляри і три моляри, розмір яких зменшується спереду назад. Верхні моляри прості, без гіпоконуса. Нижні моляри відносно широкі[2][3].

Поведінка[ред. | ред. код]

Його великі орбіти дозволяють припустити, що плезіопітек вів нічний спосіб життя. Через схожість черепа та зубів з ай-ай та ознаки зношування на кінчиках його передніх зубів, вважається, що він висвердлює отвори в деревині в пошуках м’якотілих комах, які, ймовірно, складають його раціон[4].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Simons, 1992, с. 10744.
  2. Godinot, 2010, с. 326.
  3. Phillips та Walker, 2002, с. 92.
  4. Godinot, 2010, с. 327.

Література[ред. | ред. код]

  • Cartmill, M.; Smith, F. H (2011). The Human Lineage. John Wiley & Sons. ISBN 978-1-118-21145-8.
  • Godinot, M. (2006). Lemuriform origins as viewed from the fossil record. Folia Primatologica. 77 (6): 446—464. doi:10.1159/000095391. PMID 17053330. S2CID 24163044.
  • Godinot, M. (2010). Chapter 19: Paleogene Prosimians. У Werdelin, L.; Sanders, W.J (ред.). Cenozoic Mammals of Africa. University of California Press. ISBN 978-0-520-25721-4.
  • Phillips, E.M.; Walker, A. (2002). Chapter 6: Fossil lorisoids. У Hartwig, W.C. (ред.). The Primate Fossil Record. Cambridge University Press. с. 83–95. ISBN 978-0-521-66315-1.
  • Seiffert, E.R.; Simons, E.L.; Ryan, T.M.; Attia, Y. (2005). Additional remains of Wadilemur elegans, a primitive stem galagid from the late Eocene of Egypt. Proceedings of the National Academy of Sciences. 102 (32): 11396—11401. Bibcode:2005PNAS..10211396S. doi:10.1073/pnas.0505310102. PMC 1183603. PMID 16087891.
  • Simons, E.L. (1992). Diversity in the Early Tertiary Anthropoidean Radiation in Africa. Proceedings of the National Academy of Sciences. 89 (22): 10743—10747. Bibcode:1992PNAS...8910743S. doi:10.1073/pnas.89.22.10743. PMC 50418. PMID 1438271.
  • Tabuce, R.; Marivaux, L.; Lebrun, R.; Adaci, M.; Bensalah, M.; Fabre, P. -H.; Fara, E.; Gomes Rodrigues, H.; Hautier, L.; Jaeger, J. -J.; Lazzari, V.; Mebrouk, F.; Peigne, S.; Sudre, J.; Tafforeau, P.; Valentin, X.; Mahboubi, M. (2009). Anthropoid versus strepsirhine status of the African Eocene primates Algeripithecus and Azibius: Craniodental evidence. Proceedings of the Royal Society B: Biological Sciences. 276 (1676): 4087—4094. doi:10.1098/rspb.2009.1339. PMC 2821352. PMID 19740889.