The Ocean Cleanup

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
The Ocean Cleanup
Абревіатура The Ocean Cleanup(англ.)
Тип екологічна організація
Засновник Боян Слат[1]
Засновано 2013[1]
Правовий статус stichtingd[2] і організація 501(c)(3)[2]
Країна  Нідерланди
Штаб-квартира Делфт[3]
Штат працівників 35 осіб (1 лютого 2016)[1]
Дохід 30 485 000 € (2019)
Вебсайт: theoceancleanup.com

CMNS: The Ocean Cleanup у Вікісховищі

The Ocean Cleanup — недержавна екологічна організація зі штаб-квартирою в місті Делфт, Нідерланди. Заснована 2013 року нідерландським винахідником Бояном Слатом.

Завданням організації є розробка технології вилучення пластикового сміття з океанів. За проєктом до 2021 року заплановано запустити 60 бар'єрних систем для збору океанічного сміття. Згідно з прогнозом через п'ять років після запуску проєкту очистки Велика тихоокеанська сміттєва пляма повинна зменшитися на 50 %.

Проєкт випустив додаток The Ocean Cleanup Survey App, який дозволяє іншим досліджувати океан на наявність пластику та повідомляти свої спостереження в The Ocean Cleanup[4].

2014—2018[ред. | ред. код]

Протягом 2014—2017 років проходили випробування системи очищення, що мала вигляд U-подібного бар'єру для захоплення та вежі для збору й транспортування сміття на судна. Перший робочий зразок System 001 завдовжки 600 м запущений у жовтні 2018 року[5]. Система повинна була дрейфувати на півночі Тихого океану. Перші польові випробування закінчилися невдачею: через півтора місяця стало зрозуміло, що система не може утримати в собі зібраний в океані пластик, тому що частинки сміття рухаються набагато швидше, ніж система.

Друге та третє покоління бар'єрних перехоплювачів[ред. | ред. код]

На початку 2019 року екологи організації дійшли висновку, що збирання пластику із забруднених річок «матиме більший вплив на збирання океанського сміття», оскільки 80 % сміття в океанах походить лише з 1 % річок світу (від 0,8 до 2,7 млн метричних тонн на рік). Решта викидів пластику розподіляється серед інших 30 000 річок. За деякими оцінками, в океани щороку потрапляє від 4,8 до 12,7 млн пластику[6].

У кінці 2019 року The Ocean Cleanup вдалось запустити перехоплювачі[en] Interceptor[7] для очищення найзабрудненіших водних шляхів — плавучу автономну систему збору на сонячних батареях, розміщених в стратегічних місцях у річок, що може збирати до 100 тисяч кг пластикових відходів на день «в оптимізованих умовах» (цілодобово, без вихідних, без шуму та випарів).

Пластик, спійманий установкою, буде перероблений, не придатні для перетворення в нові продукти відходи будуть термічно перероблені в енергію на електростанціях типу Амагер Бакке[8].

Втім спалювання пластику «додасть в атмосферу понад 850 мільйонів метричних тонн парникових газів, що дорівнює викидам від 189 вугільних електростанцій з п'ятисот мегават в 2019 році», зазначається у звіті Центру міжнародного екологічного права (CIEL)[9].

Дві системи-перехоплювачі вже працюють у Клангу, штат Селангор, Малайзія, та ДжакартіЧенкаренг, Індонезія[10]. Третій перехоплювач буде розміщений у дельті Меконгу у В'єтнамі, четвертий у Санто-Домінго, Ріо-Озама[en], в Домініканській Республіці. Таїланд підписав контракт на створення диспетчерського пункту поблизу Бангкока, ведуться переговори про розміщення Interceptor в окрузі Лос-Анджелес, США.

Очікується, що перехоплювач конструкції третього покоління № 005 буде завершено у травні 2021 року. Об'єкт будують на заводі MHE-Demag компанії Konecranes в Малайзії. Це один із двох перших перехоплювачів, виготовлених для серійного виробництва.

Третє покоління — це результат знань, отриманих у результаті попереднього розгортання систем збору, з підвищеною ефективністю праці та простотою виробництва. Основними оновленнями нових перехоплювачів є:

  • Конвеєрна стрічка в 1,6 рази ширша та становить 2,5 метра. Це забезпечує менш обструктивний потік і кращий розподіл сміттєзвалища.
  • Баржа та сміттєві контейнери: для адаптації до нової ширини конвеєрної стрічки також розширено баржу та шість сміттєвих контейнерів всередині перехоплювача, розвантаження конвеєра більш просте та ефективне.
  • Система живлення та енергетики: нова конструкція перехоплювача оснащена вдосконаленими монокристалічними панелями сонячних батарей та розумною системою накопичення енергії.
  • Структура катамарана: оновлена ​​версія має нову конструкцію та структуру катамарану, побудовану з нуля. Модульна конструкція спеціально розроблена для полегшення контейнеризації та швидкого розгортання у будь-якій точці світу[11].

У подальшому The Ocean Cleanup готується до масштабування бар'єрних перехоплювачів на 1000 річок.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в https://www.washingtonpost.com/news/inspired-life/wp/2016/02/01/can-the-largest-cleanup-in-history-save-the-ocean/?tid=sm_fb
  2. а б https://theoceancleanup.com/about/
  3. http://www.theoceancleanup.com/contact.html
  4. Ocean Plastic Survey – Додатки в Google Play. play.google.com (укр.). Процитовано 5 квітня 2021.
  5. Kart, Jeff. The Ocean Cleanup Isn't Capturing Plastic, But Organizers Are Testing A Solution. Forbes (англ.). Архів оригіналу за 7 квітня 2021. Процитовано 5 квітня 2021.
  6. River Plastic Pollution Sources. The Ocean Cleanup (амер.). Архів оригіналу за 29 березня 2021. Процитовано 5 квітня 2021.
  7. Explaining the Interceptor | Cleaning Rivers | The Ocean Cleanup (укр.), архів оригіналу за 30 жовтня 2019, процитовано 5 квітня 2021
  8. Plastic collected by The Ocean Cleanup will be burned to generate electricity. Dezeen (англ.). 19 серпня 2019. Архів оригіналу за 10 травня 2021. Процитовано 5 квітня 2021.
  9. Архівована копія (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 19 березня 2020. Процитовано 5.4.2021.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  10. Interceptor 001 in Place After Extreme Flooding in Jakarta. The Ocean Cleanup (англ.). 22 січня 2020. Архів оригіналу за 22 квітня 2021. Процитовано 5 квітня 2021.
  11. Interceptor Series Production to Start. The Ocean Cleanup (амер.). 10 грудня 2020. Архів оригіналу за 15 квітня 2021. Процитовано 5 квітня 2021.

Посилання[ред. | ред. код]