Велика тихоокеанська сміттєва пляма

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Сміттєвий континент знаходиться у Північно-Тихоокеанській системі течій, одній із п'яти основних систем океанічних течій

Велика тихоокеанська сміттєва пляма (англ. Great Pacific Garbage Patch, англ. Eastern Garbage Patch, англ. Pacific Trash Vortex) — це водоверть антропогенного сміття у північній частині Тихого океану. Вона розташована між 135°—155° західної довготи та 35°—42° північної широти. На цій ділянці сконцентровано надзвичайно щільні масиви пластику та інших відходів, занесенних водами Північно-Тихоокеанської системи течій.

Відкриття[ред.ред. код]

Існування великої тихоокеанської сміттєвої плями було передбачено в публікації 1988 року, виданої Національним управлінням океанічних і атмосферних досліджень (NOAA) США. Прогноз базувався на даних, отриманих на Алясці в період між 1985 та 1988 роками. Виміри кількості дрейфуючого пластика в поверхневих водах північної частини Тихого океану [1] виявило, що в областях, підвладних певним океанічним течіям, накопичується багато сміття. Дані щодо Японського моря дозволили дослідникам припустити, що подібні скупчення можуть бути виявлені в інших частинах Тихого океану, де домінуючі течії сприяють утворенню відносно спокійної водної поверхні. Зокрема, вчені вказали на Північно-Тихоокеанську систему течій.[2]

Факт існування сміттєвої плями привернув увагу громадськості та наукових кіл після виходу у світ кількох статей Чарльза Мура, капітана флоту Каліфорнії і океанолога. Пропливаючи Північно-Тихоокеанську систему течій після участі в регаті Transpac, Мур виявив величезне скупчення сміття на поверхні океану.

Мур повідомив про свою знахідку океанографу Кертісу Еббесмейеру, який згодом назвав цю область Східним сміттєвим континентом. Засоби масової інформації часто посилаються на неї як на винятковий приклад забруднення океану.[3]

Вплив на живі організми[ред.ред. код]

Залишки пташеняти темноспинного (лайсанського) альбатроса, якого батьки годували пластиком; пташеня не могло вивести його з організму, що призвело до смерті

Суспензія з пластикових частинок нагадує зоопланктон, і медузи або риби можуть прийняти їх за їжу. Велика кількість довговічного пластику (кришки і кільця від пляшок, одноразові запальнички) опиняється в шлунках морських птахів і тварин,[4] зокрема, морських черепах та чорноногих альбатросів.[5] Окрім прямої шкоди тваринам,[6] плаваючі відходи можуть вбирати з води органічні забруднювачі, включаючи ПХБ (поліхлоровані біфеніли), ДДТ (дихлордифенилтрихлорметилметан) і ПАУ (поліароматичні вуглеводні). Деякі з цих речовин не лише токсичні[7] — але й мають подібний до гормону естрадіолу вплив, що призводить до гормональних збоїв в отруєної тварини.[5]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Day, Robert H.; Shaw, David G.; Ignell, Steven E. (4) (PDF), Quantitative distribution and characteristics of neustonic plastic in the North Pacific Ocean. Final Report to US Department of Commerce, National Marine Fisheries Service, Auke Bay Laboratory. Auke Bay, AK (видано 1988), сторінки 247–266, http://swfsc.noaa.gov/publications/TM/SWFSC/NOAA-TM-NMFS-SWFSC-154_P247.PDF 
  2. «Потрапляючи в поверхневі шари океану, пластик поширюється течіями і вітрами. Так, пластик, що потрапляє у воду в Японії, несеться на схід Субарктичною течією (субарктичних водах) і течією Куросио (в проміжних водах, Каваї 1972; Фейворіт et al. 1976; Нагата et al. 1986). Таким чином, сміття переміщається із зон з високою концентрацією в зони з низькою концентрацією. Крім цього, екманове тертя - вітрова циркуляція океану - зміщує весь водний масив до проміжних вод (див. Родін 1970: фіг. 5). Через конвергентну природу шару Екмана, в проміжних водах щільність забруднення зазвичай висока. До того ж, злиття течій в Північно-Тихоокеанської системі (Масузава, 1972) має і там приводити до високої концентрації сміття. Day, etc ... 1988, p. 261 (Emphasis added)
  3. Berton, Justin (October 19 2007), «Continent-size toxic stew of plastic trash fouling swath of Pacific Ocean», San Francisco Chronicle (San Francisco: Hearst): W–8, Friday, October 19, http://www.sfgate.com/cgi-bin/article.cgi?f=/c/a/2007/10/19/SS6JS8RH0.DTL, процитовано 2007-10-22 
  4. Moore, Charles (November 2003). «Across the Pacific Ocean, plastics, plastics, everywhere». Natural History Magazine. 
  5. а б Moore, Charles (2002-10-02). «Great Pacific Garbage Patch». Santa Barbara News-Press. 
  6. Rios L. M., Moore, C. and Jones, P. R. Persistent organic pollutants carried by Synthetic polymers in the ocean environment // Marine Pollution Bulletin, 54 (2007) С. 1230–1237. — DOI:10.1016/j.marpolbul.2007.03.022.
  7. Tanabe S., Watanabe, M., Minh, T.B., Kunisue, T., Nakanishi, S., Ono, H. and Tanaka, H. PCDDs, PCDFs, and coplanar PCBs in albatross from the North Pacific and Southern Oceans: Levels, patterns, and toxicological implications // Environmental Science & Technology, 38 (2004) С. 403–413. — DOI:10.1021/es034966x.

Посилання[ред.ред. код]