Ріпсіме Сімонян
Ріпсіме Сімонян | ||||
---|---|---|---|---|
Հռիփսիմե Սիմոնյան | ||||
Народження | 1916 Карс, Російська імперія | |||
Смерть | 1998 | |||
Вірменія | ||||
Поховання | Вірменія | |||
Країна | СРСР Вірменія | |||
Жанр | Скульптор | |||
Навчання | Тбіліська академія мистецтв (1945) | |||
Діяльність | скульпторка | |||
Працівник | Єреванський художньо-театральний інститут | |||
Член | Спілка художників Вірменіїd | |||
Твори | "Motherhood" sculptured, "Girl from Van" sculptured, Sculpture 'Friends'd і Armenouhid | |||
Діти | Artsvin Grigoryand | |||
Звання | ||||
Нагороди | ||||
| ||||
Ріпсіме Сімонян у Вікісховищі | ||||
Ріпсіме Левонівна Сімонян (вірм. Հռիփսիմե Սիմոնյան; 1916—1998) — вірменська скульпторка, професорка.
Народилася Ріпсіме Сімонян в 1916 році в місті Карс (Російська імперія, нині — Туреччина). У 1918 році разом з родиною переїхала до Тбілісі, де закінчила середню школу і будівельний технікум[1]. У 1938 році вступила до Тбіліської академії мистецтв на керамічне відділення скульптурного факультету. Її вчителями були скульптори-керамісти Я. Ніхоладзе та Б. Шебуєв.
В 1943 році родина Сімонян оселилася в Єревані, де Ріпсіме практично відразу влаштувала персональну виставку керамічних робіт, після якої її прийняли у члени Спілки художників. У 1945 році, захистивши диплом, отримала звання художника–кераміста і створила в Спілці художників секцію прикладного мистецтва.
В 1946—1947 роках Ріпсіме Сімонян організувала першу поїздку по районах Вірменії, щоб ближче познайомитися з творчістю народних майстрів. Незабаром після цієї поїздки вона почала виступати на з'їздах художників, конференціях та у пресі з доповідями про вірменське декоративне мистецтво та народну творчість.
У 1947 році в Єревані почав працювати порцеляновий завод, першим художником якого стає Р. Сімонян. В 1948—1949 роках вона займала посаду головного художника і скульптора заводу.
У 1956 році організувала при скульптурному факультеті Єреванського театрального інституту керамічне відділення. У 1965 році стала доцентом скульптурного факультету цього інституту.
- Чоловік — Рубен Паронян, хірург.
- Син — заслужений архітектор Вірменії Арцвін Григорян.[2]
1950–ті роки пройшли у Ріпсіме Сімонян під знаком захоплення фаянсом і порцеляною. Нею створено цілий ряд камерних портретних скульптур (1948—1956): композитора Арама Хачатуряна, професора Костянтина Сараджева, поетів Аветіка Ісаакяна і Ованеса Туманяна, письменників С. Зоряна та Хачатура Абовяна, румунської оперної співачки Зінаїди Пали в ролях Кармен і Амнеріс, професорів Р. Л. Пароняна, С. М. Смиренського, а також статуетки за фольклорними мотивами: «Цовіран», «Назелі», серія «Народні танці Вірменії».
Найбільш відомі твори Сімонян, виконані в фарфорі й фаянсі: блюдо «Вірменська мініатюра» (1945); «Портрет батька» (фаянс, 1947); «Зангезурка» («Танцююча дівчина в зеленій сукні»); серія скульптур «Жінка працює» (1949—1956); портрет В. І. Леніна (фаянс, 1950); «Біля прядки» (1952); настінне блюдо «Вірменський орнамент» (1953); декоративна посудина «Птах — Фенікс» (1954); серія на тему вірменських народних танців — «Узундара», «Кіль-Келі», «Назелі»; «Пече лаваш» (1956), декоративна ваза «Седа біля рояля» (1956); «Дівчина з глечиком» (1958), настільна скульптура «Біля арфи» (1960).
Роботи Ріпсіме Сімонян зберігаються в Державній картинній галереї Вірменії (Єреван), Літературному музеї Вірменії (Єреван), будинку–музеї А. Ісаакяна (Єреван), будинку–музеї С. Зоряна (Кіровакан), меморіальному музеї К. С. Сараджева (Єреван), Вірменському драматичному театрі у Тбілісі, Державному музеї кераміки і «Садибі Кусково XVIII століття» (Москва), Театрі Радянської Армії (Москва)[3] та інших місцях.
- Народний художник Вірменської РСР.
- Орден Дружби народів (22.08.1986).
- У 2000 році була випущена поштова марка Вірменії, присвячена Ріпсіме Сімонян.
-
«Дівчина з Вана», Вулиця Абовяна, Єреван
-
«Armenuhi», Парк закоханих, Єреван[4]
-
«Материнство», Єреван, Норвезький район
-
«Друзі», Гюмрі
- ↑ Sputnik. Հայ քանդակագործուհու արվեստի գաղտնիքը. ինչպես նրան հաջողվեց հաղթել քաղցկեղին. armeniasputnik.am (вірм.). Процитовано 2 січня 2019.
- ↑ Ион Деген. Панегирик Александру Малинскому
- ↑ Who is who. Armenians. Biographical encyclopedia, volume 2, Yerevan, 2007.
- ↑ The first statue in Lovers park
На цю статтю не посилаються інші статті Вікіпедії. Будь ласка розставте посилання відповідно до прийнятих рекомендацій. |