Поштова марка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Пошто́ва ма́рка — цінний папір, що є свідоцтвом оплати поштового відправлення. Використовується шляхом наклеювання на предмет поштової пересилки і наступного погашення поштовим штемпелем.

Наука про поштові марки — філателія.

Історія виникнення[ред.ред. код]

Перша у світі поштова марка — «Чорне пенні»

Історики філателії відзначають кілька ранніх проектів створення поштової марки. Цю ідею висували і шведський лейтенант К. Треффенберг (1832 р.), і словенський чиновник Л. Кошір (1836 р.), і англійський видавець Д. Чалмерс (1837 р.) та інші.

Але запровадження наклеюваної поштової марки пов'язують з ім'ям англійського поштмейстера Роуленда Хілла, автора ескізу першої у світі поштової марки (з нім. mark — поштовий знак різної вартості, свідчення оплати державного збору), яка увійшла в обіг 6 травня 1840 р. в Англії.

Пізніше Всесвітній поштовий союз запровадив правило, що на кожній поштовій марці має бути позначена латинським шрифтом країна-емітент. Великобританії, як державі, що перша впровадила поштові марки, було дозволено цього правила не дотримуватися — тому всі надруковані там марки не мають назви держави.

В історії філателії перша марка відома під назвою «чорний пенні». Цим ім'ям марка завдячує тому, що надрукована була чорною фарбою з номіналом в 1 пенні. Марка мала водяний знак у вигляді малої корони. На ній було зображено портрет тодішньої королеви Великобританії Вікторії. Зубці, як і назва країни, були відсутні.

Сер Роуленд Хілл — автор першої у світі поштової марки
Перша марка Російської Імперії (1857)

Перейнявши почин Англії, почали випускати поштові марки й інші країни. 10 грудня 1857 р. було випущено першу загальнодержавну поштову марку Росії, яка увійшла в обіг наступного 1858 р. На ній було зображено державний герб у блакитному овалі, взятому в рамку, на фоні мантії, увінчаної короною. Марка була теж без зубців.

У Кіровоградському обласному держархіві зберігається Справа Єлисаветградської поштово-телеграфної контори, а в ній цікавий документ — циркуляр з Головного управління пошт і телеграфу на ім'я начальника цієї контори, в якому повідомляється, що «с 1913 года в Елисаветграде, равно как и во всей Российской империи, вводятся новые знаки почтовой оплаты с портретным изображением Государей царствующего дома и двух исторических зданий».

Перші українські[ред.ред. код]

В Україні поштові марки вперше з'явилися в часи створення незалежної Української держави в 1918 р. Творцями сюжетів цих поштових мініатюр були видатні графіки Нарбут Георгій Іванович і Середа Антін. Після цього — більш 70 років Україна жила без власних марок, хоча ще 1947 р. УРСР стала членом Всесвітнього поштового союзу. Лише з 1992 р. в Україні почали друкуватися власні марки незалежної держави.

Способи друку[ред.ред. код]

Цікава й історія виготовлення поштових марок. Спочатку вони друкувалися на дуже недосконалих машинах, іноді навіть вручну, використовуючи при цьому техніку гравюри — способу розмножування малюнка за допомогою друкарської форми з дерева, металу, пластмаси, лінолеуму тощо.

У наш час поштові марки друкуються на високоякісному папері фарбами з високим балом світло- та водостійкості. Але подекуди марки друкуються не тільки на папері, а й на інших матеріалах — на шовку, на синтетичному матеріалі — дедероні, на алюмінієвій, срібній і навіть золотій фользі. Так, незвичні марки на золотій і срібній фользі у вигляді монет, у формі острова або серця видають з 1963 р. острови Тонга, що в Тихому океані. Але найекстравагантніші марки видає Бутан (держава у Гімалаях) — у тривимірному зображенні, зі стереоскопічним ефектом, факсимільні репродукції картин Ван Гога, Коро, Моне і Мілле. Поверхня цих марок має ті ж нерівності, що й оригінал, видно окремі мазки пензля, різна товщина шару фарб відчутна на дотик. А в 1947 р. були видані навіть барельєфні марки з твердого пластику, на яких було подане об'ємне (барельєфне) зображення античних скульптур.

Марка Української Народної Республіки вартістю 30 шагів

Траплялися і випадки, коли марки друкувалися навіть не на чистому папері. В Уганді, наприклад, у 1895 р. через нестачу паперу і відсутність поліграфічної бази було надруковано на друкарській машинці серію з 12 марок на зворотному боці проповідей. А в Латвії у 19181920 рр. марки друкувалися на зворотному боці залишків топографічних карт, недодрукованих банкнотів, лінованому папері з учнівських зошитів.

Для марок нині здебільшого застосовують білий папір або, точніше, майже білий — сіруватий, жовтуватий, голубуватий. Іноді зустрічається і тонований папір, забарвлений з одного боку, і кольоровий, що має однорідний тон з обох боків.

Зворотний бік марок гумують (проклеюють). В окремих країнах з вологим тропічним кліматом, щоб запобігти злипанню аркушів, марки випускали без клею. Іноді для економії клей наносили не суцільним шаром, а у вигляді стрічок, кружалець. Подекуди як вид прикраси та один із засобів проти фальсифікації клей за допомогою спеціальних форм наносили у вигляді візерунків, монограм. За кольором клей здебільшого буває жовтуватий, коричнюватий, а останнім часом частіше білий.

З метою полегшити відокремлення марок від аркуша та однієї від одної аркуш перфорують (проколюють). Перші марки не перфорувалися, їх відрізали ножицями. Перфорувальну машину винайшов працівник Дублінського поштамту Генрі Аргер. Перші марки із зубцями з'явилися в Англії в 1854 р.

Зображення на марках[ред.ред. код]

Блок марок «Метелики», видавництво «Марка України», автор Геннадій Кузнєцов; дата виходу — 11.02.2005

Спеціалісти поділяють марки на стандартні і коммеморативні. До стандартних відносять випуски марок (поодиноких та серійних) здебільшого невеликих розмірів, які випускаються багатомільйонними тиражами для масового користування. До коммеморативнх (пам'ятних) марок належать такі, що присвячені пам'яті державних діячів, видатних діячів науки і культури, ювілеям знаменних дат, подіям недавнім і тим, що наближаються. Інші відтворюють архітектурні пам'ятники, туристські об'єкти, експонати музеїв і картинних галерей, фауну і флору країни та ін. Такі марки, на відміну від стандартних, іноді називають художніми.

Різняться марки і за формою. Перші марки, як відомо, випускалися у формі вертикального прямокутника, але згодом почали випускатися у формі горизонтального прямокутника, круглі, у формі квадрата, трикутника, шестикутника, восьмикутника, ромба.

Філателісти[ред.ред. код]

Одразу після появи поштової марки з'явились і цінителі, які зрозуміли не лише її безпосереднє практичне значення, а й художню цінність як твору прикладної графіки малих форм. Так поштова марка стала предметом колекціонування, а людей, які почали збирати знаки поштової оплати, з середини 60-х років XIX ст. стали називати філателістами. В 1852 р. в Брюсселі вперше експонувалася колекція марок, а перша дійсно філателістична виставка відбулася в 1870 р. в Дрездені. Першим товариством колекціонерів марок вважається товариство, засноване в США в 1861 р. А вже в 1862 р. в Англії виходить перший філателістичний журнал.

В Росії колекціонування поштових марок поширюється вже з 60-х років XIX ст. У 1883 р. відбулися організаційні збори групи московських філателістів, які заснували Московське товариство збирачів поштових марок. У 1888 р. в Києві вийшла перша книга про земські поштові марки, а через три роки в Петербурзі — посібник з колекціонування знаків поштової оплати. У 1896 р. в Києві почав виходити журнал «Марки», а з 1897 р. в Петербурзі друкувався журнал «Всемирная почта», який вміщував на своїх сторінках інформацію про філателістичні новини, систематичний каталог російських поштових марок, філателістичні дослідження, короткі дописи про діяльність філателістичних гуртків.

У 1926 р. було створено Міжнародну федерацію філателії. Сьогодні в Україні існує Асоціація філателістів, друкується журнал «Філателія України».

Музеї та зібрання[ред.ред. код]

Спільний випуск: зчіпка Україна-Казахстан, 2002 рік

У світі більш як в 40 країнах існують музеї поштових марок, пошти і філателії. В Санкт-Петербурзі (Росія) таку експозицію має музей зв'язку ім. О. С. Попова. Одним з найстаріших закладів є Берлінський поштовий музей. Один з найкращих музеїв поштових марок існує в Будапешті (Угорщина). Величезна колекція марок (понад 250 тис.) експонується у Британському національному поштовому музеї (Лондон). Великі музеї марок з багатими філателістичними колекціями є в Празі, Каїрі, Делі, Стокгольмі, Вашингтоні, Ольборзі (Данія), Токіо.

У художньо-меморіальному музеї О. О. Осмьоркіна, що в Кіровограді, також зберігається знана колекція поштових художніх марок, яка налічує понад 250 цікавих експонатів. Це — серії марок, які представляють шедеври образотворчого мистецтва із музейних зібрань — Ермітажу і Російського музею в Санкт-Петербурзі, Третьяковської галереї і Музею образотворчих мистецтв імені О. С. Пушкіна в Москві, Національного музею мистецтв у Гавані (Куба) та інших.

Див. також[ред.ред. код]

Джерела та посилання[ред.ред. код]

При створенні статті за основу взято текст Олени Класової, ст. н.с. художньо-меморіального музею О. О. Осмьоркіна.