Єва Сімонайтіте

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Єва Сімонайтіте
лит. Ieva Simonaitytė
Stamps of Latvia, 2013-29.jpg
Народилася 23 січня 1897(1897-01-23)[1][2][3]
Vanagai[d], Пруссія
Померла 27 серпня 1978(1978-08-27)[1][2][3] (81 рік)
Вільнюс, СРСР
Поховання цвинтар «Антакалніо»
Громадянство
(підданство)
Flag of the German Empire.svg Німецька імперія
Flag of Lithuania 1918-1940.png Литва
Flag of Germany (1935–1945).svg Третій Рейх
Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Діяльність письменниця
Сфера роботи письменник
Мова творів литовська[2]
Жанр роман
Нагороди
орден Леніна орден Трудового Червоного Прапора орден Дружби народів

Єва Сімонайтіте у Вікісховищі?

Єва Сімонайтіте (лит. Ieva Simonaitytė; 23 січня 1897, Східна Прусія — 27 серпня 1978, Вільнюс) — литовська письменниця, народна письменниця Литовської РСР, у своїх романах описувала життя литовців Східної Пруссії і Клайпедського краю.

Біографія[ред. | ред. код]

Єва Сімонайтіте народилася 23 січня 1897 році в селі Ванагай на території Східної Пруссії (нині Клайпедський район). У 5 років захворіла на туберкульоз і залишилася інвалідом на все життя. Зростала без батька і через хворобу та безгрошів'я не могла ходити до школи. Мати навчила її читати і писати, інші знання Єва отримувала з книг самостійно[4].

В юності, пересуваючись на милицях, пасла чужих гусей та доглядала за дітьми. З 1912-го по 1914 рік Сімонайтіте лікувалася у німецькому санаторії в Аугенбурге, звідки повернулася зміцнілою, почала працювати швачкою.

У 24 років Єва закінчила курси стенографії, переїхавши до Клайпеди. Потім працювала в консульстві Литви, коректором у видавництві лит. Rytas, в редакції «Голос литовців Пруссії» (лит. Prūsų lietuvių balsas), пізніше — друкаркою та перекладачкою в Сеймику (лит. Seimelis) Клайпедського краю.

У Клайпеді Сімонайтіте приєдналася до литовських діячів — працювала у молодіжному об'єднанні лит. Eglė, співпрацювала з лит. Tilžės keleivis та іншими друкованими виданнями Малої Литви.

Ieva Simonatyte Grave2.JPG

З 1936 року, після успіху роману «Доля Шимонісів» і призначення їй державної премії, Сімонайтіте присвятила себе літературі. У 1939 році виїджає в Каунас. В роки німецької окупації зазнала переслідувань.

З 1963 року жила у Вільнюсі. Нагороджена трьома орденами, в тому числі орденом Леніна в 1957 році, в 1967 році удостоєна звання народної письменниці Литовської РСР.

27 серпня 1978 року у Вільнюсі письменниця померла. Похована на цвинтарі Антакалніо[5]. Її остання воля була виконана — на надгробку вигравіювали: «Я вже паличку поклала, подорож завершено».

У Литві стоїть постамент Єви Сімонайтіте як народної письменниці Литви. Також у Прекуле створений будинок музей[6].
У місті Клайпеда є обласна публічна бібліотека імені Еви Сімонайтіте[7].

Творчість[ред. | ред. код]

Творчі здібності Єви Сімонайтіте проявилися дуже рано. Вперше її твори почали друкувати в 1914 році в кількох виданнях Малої Литви. До 1935 року її ім'я не було відоме у літературному співтоваристві. Писала переважно про побутові ситуації кожної сім'ї, а за часів Другої світової війни починає писати про біди того часу і розкуркулення невинних людей.

У 1935 році виходить роман «Доля Шимонісів» (у 1936 році Державна премія Литви), де зображено життя литовців Клайпедського краю, їх опір насильницькому онімечченню.

У повісті «Пікчюрнене» (1953, у рос. пер. «Буше і її сестри») викривається сутність куркульства. У романі «Вілюс Каралюс» (ч. 1-2, 1939—1956) показана широка картина життя литовців на початку ХХ століття. Автобіографічна трилогія «… А було так» (1960), «В чужому домі» (1962), «Незакінчена книга» (1965) охоплює час з початку ХХ століття до кінця Другої світової війни. У центрі уваги — проблема формування особистості художника. До трилогії примикають «Ближні історії» (1968)[8].

Роман «Остання подорож Куняліса» (1971) присвячений Литві воєнних і післявоєнних років. Вона написала безліч романів, творів і віршів, які згодом перевели на іноземні мови.

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Національна бібліотека Німеччини, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #118909800 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  2. а б в ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. а б Find a Grave — 1995. — ed. size: 165000000
  4. Ева Симонайтите: последний летописец Малой Литвы. ru.sputniknews.lt. Процитовано 16 квітня 2017 року. (рос.)
  5. Антокольское кладбище. kuncinas.com. Процитовано 16 квітня 2017 року. (рос.)
  6. Ева Симонайтите. Писатели Литвы. litinfo.ru. Процитовано 16 квітня 2017 року. (рос.)
  7. Сайт бібліотеки. klavb.lt. Архів оригіналу за 30 квітень 2017. Процитовано 16 квітня 2017 року. (лит.)
  8. Симонайтите Ева. bse.sci-lib.com. Процитовано 16 квітня 2017 року. (рос.)