Єгоров Юрій Євгенович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Юрій Євгенович Єгоров
Українська РСР Постійний представник УРСР при Відділенні ООН та міжнародних організаціях в Женеві.
1967 — 1972
Наступник Іван Грищенко
Начальник Відділу преси Міністерства закордонних справ УРСР
Наступник Юрій Заруба
Народився невідомо
невідомо
Помер 1984
Відомий як дипломат
Країна СРСР
Політична партія КПРС
Професія Дипломат

Юрій Євгенович Єгоров — український радянський дипломат. Надзвичайний і Повноважний Посол СРСР. Постійний Представник Української РСР у Відділенні ООН і міжнародних організаціях в Женеві (1967–1972). Кандидат історичних наук.

Біографія[ред. | ред. код]

У 1966 році був Генеральним секретарем делегації УРСР на черговій сесії Генеральної Асамблеї ООН, яку очолював заступник Голови Ради Міністрів УРСР Петро Тронько. Працював начальником Відділу преси Міністерства закордонних справ Української РСР. З 1967 по 1972 рр. — Постійний представник УРСР при Відділенні ООН та інших міжнародних організаціях в Женеві.

У 1972 році був звільнений з посади постійного представника, та повернувся до українського МЗС де пропрацював там до самої пенсії, підготувавши чимало досвідчених українських дипломатів та консулів.

Як повідомляє український дипломат В'ячеслав Лузін, причиною звільнення Юрія Єгорова з посади стала ситуація, яка склалася в результаті поїздки дружини першого секретаря ЦК Компартії України Іраїди Шелест до Женеви. Керівник радянського представництва Зоя Миронова вирішила зустріти Іраїду Шелест, як дружину члена Політбюро ЦК КПРС, не зважаючи на статус дружини першого секретаря ЦК Компартії України. Коли Петро Юхимович Шелест дізнався, що керівник українського представництва в Женеві не брав участі у зустрічі його дружини, то негайно його звільнив.[1]

Див. також[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Морская Правда » Выпуски » Выпуск №20(0494) 20/05/15 » [[Лузін В'ячеслав Анатолійович]] ЛЕГЕНДЫ СТАРОГО МИДа. Архів оригіналу за 18 листопада 2015. Процитовано 21 листопада 2015. 

Посилання[ред. | ред. код]