Єлісаветинська

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
станиця Єлісаветинська
Єлісаветівська
Країна Росія Росія
Суб'єкт Російської Федерації Ростовська область
Муніципальний район Азовський район
Поселення Єлісаветинське сільске поселення
Код ЗКАТУ: 60201810011
Код ЗКТМО: 60601410116
Основні дані
Час заснування: 1753
Попередні назви: Щуча (до 1807 року)
Населення 102 особи
Поштовий індекс 346767 і 346741
Телефонний код +7 86342
Географічні координати: 47°08′11″ пн. ш. 39°28′20″ сх. д. / 47.13638888891677681° пн. ш. 39.47222222224977628° сх. д. / 47.13638888891677681; 39.47222222224977628Координати: 47°08′11″ пн. ш. 39°28′20″ сх. д. / 47.13638888891677681° пн. ш. 39.47222222224977628° сх. д. / 47.13638888891677681; 39.47222222224977628
Карта
Єлісаветинська (Росія)
Єлісаветинська
Єлісаветинська

Єлісаветинська, Єлісаветівська — станиця у гирлі Дону у Єлісаветинському сільському поселенні Азовського району Ростовської області.

Єлисаветинська розташована на острові у 4 км східніше від міста Азов на правому березі річки Дон нижче Ростова й Гнилівської. У центрі станиці площа Майдан.

У станиці лікарня, бібліотека, середня школа й пошта.

У Єлісаветинській станиці проводиться щорічний Донський фольклорний фестиваль та Свято донської кухні.

Історія[ред. | ред. код]

Скіфське поселення[ред. | ред. код]

У кінці VI — початку V сторіччя до Р. Х. тут виник зимівник скифів, що був заселений більшої частки V сторіччя до Р. Х. К 400 року під впливом грецько-варварської цивілізації поселення стає напівосілим й перетворюється на Єлисаветинське городище. У 350—300 роках до Р. Х. Єлісаветинське городище стає найбільшим у Північно-Східному Надозів'ї містом: адміністративним, торговим, ремесницьким центром, де, ймовірно, перебувало скіфське панство. У місті був грецький міський квартал на суцільному скіфському тлі міста. Територія міста — 44 га, коли площа Танаїса — 20 га. Городище було подвійно обгороджено ровами з насипами по боках. Навколо міста були розташовані курганні могили з найвідомішим «П'ять братів». Функціонування городища припинилося приблизно у 300 році до Р. Х. за міжусобиць у Боспорській державі.

Грецька колонія Наваріс[ред. | ред. код]

У 290-ті рокі до Р. Х. у Єлісаветинському городищі влаштовується колонія-емпорія боспорськими греками, ймовірно, з назвою Наваріс (грецьке Ναύαρις). Місто Наваріс загинув не пізніше 260-их років до Р. Х. за просуванням сарматів у Скіфію.

Козацька станиця[ред. | ред. код]

Станиця заснована 1753 року добровільним переселенням козаків з низових донських станиць. Після 1778 року у станицю переселилися козаки розформованого Азовського полку.

1793 року сюди була перевезена дерев'яна церква з Аксайського стану.

До 1807 року станиця називалася Щуча за ряснотою щук.

1824 року зведений кам'яний храм Покрова Пресвятої Богородиці.

На 1859 рік у Єлисаветівській станиці налічувалося 308 дворових садиб; 1344 осіб (586 чоловіків та 758 жінок); православна церква; парохіяльне училище; 2 ярмарки, базар; 85 рибальських ватаг[1].

Розкопки Єлісаветинського городища проводилися з 1871 року, у тому числі Олександром Міллером.

На 1873 рік у Єлисаветівській станиці налічувалося 488 дворових садиб, 12 кибиток й 52 бездворових садиб; 3504 осіб (1867 чоловіків й 1637 жінок); всього у Єлісаветівському юрті було 1589 дворових садиб, 20 кибиток й 29 бездворових садиб; мешкало 11303 особи (6104 чоловіків й 5199 жінок)[2].

На 1915 рік у станиці мешкало до 10 тисяч осіб, а у юрти — біля 20 тисяч.

1938 року Покровський храм був зруйнований більшовиками.

2015 року зведений міст через Козацький Єрик.

Пам'ятки[ред. | ред. код]

  • Отаманська управа Єлісаветинського казацького юрту;
  • Садиба отамана Буланова;
  • Чоловіча церковно-парохіяльна школа;
  • Жіноча дворічна церковно-парохіяльна школа;
  • Будинок торгового козака Бухаріна;
  • Будинок козака Маноцького.

Джерела[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Списки населенных мест Российской империи, составленные и издаваемые Центральным статистическим комитетом Министерства внутренних дел. Выпуск 12: Земля Донского Войска: по сведениям 1859 года / обработан ред. И. Вильсоном. — 1864. — Санкт-Петербург: в типографии Карла Вульфа, 1861—1885 года. 
  2. Список населенных мест Области Войска Донского по переписи 1873 года Видавництво Області Війська Донського - 1875 рік - Новочеркаськ - 275 сторінок.