Єрмаков Олександр Петрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Олександр Єрмаков
UA-OF1b-LT-GSB-H(2015).png Лейтенант
Загальна інформація
Народження 28 червня 1972(1972-06-28)
Добропілля
Смерть 19 травня 2015(2015-05-19) (42 роки)
°помер від поранень
поховання: 
 : 
зображення місця поховання
Громадянство Flag of Ukraine.svg Україна
Військова служба
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС ЗСУ Збройні сили
Рід військ БЗ МВ.svg Механізовані війська
Формування
30 ОМБр.svg
 30 ОМБр
Війни / битви Війна на сході України
Нагороди та відзнаки
Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)

Олександр Петрович Єрмаков (псевдо.: «Генерал»; 28 червня 1972(19720628) Добропілля, Добропільський район, Донецька область19 травня 2015 м. Харків) — український військовик, лейтенат 30-ї окремої механізованої бригади, учасник Війни на сході України.

Життєпис[ред. | ред. код]

Олександр Єрмаков народився 18 червня 1972 року в селі Добропілля Добропільського району Донецької області.

Разом з молодшою сестрою Вітою зростав у звичайній родині. Його батько - водій у місцевому колгоспі, мати - вчителька української мови в школі.

У 1979-1989 рр. Сашко навчався у Мирнодолинській середній школі. Був допитливим і здібним. Мав схильності до малювання та виявляв великий інтерес до техніки. У старших класах на літніх канікулах працював помічником комбайнера під час збору врожаю.

З 1989 по 1994 року навчався в Харківському національному технічному університеті сільського господарства ім. П.Василенка за спеціальністю "механік". Під час навчання на військовій катедрі отримав звання молодшого лейтенанта танкових військ.

Після закінчення університету декілька років мешкав у місті Білозерське, працював механіком на шахті "Новодонецька", а також у рідному селі.

Будучи людиною здібною і заповзятливою, Олександр зміг реалізуватися і як приватний підприємець. У 2000 році в селі Спасько-Михайлівка створює приватне підприємство, яке з часом поширює свою діяльність на села Самійлівка, Іверське та селище Новодонецьке. Тоді ж оселяється в с.Іверське.

Бойовий шлях Сашка розпочався навесні 2014 р., коли він у складі місцевої самооборони брав участь у захисті міст Добропілля та Білозерське від сепаратистської чуми. В ті буремні дні Олександр захищав Добропільське управління внутрішніх справ, чергував у будинку міської ради, зірвав спробу підняття ворожого прапора в місті Білозерське. Тоді Добропільський і Олександрівський райони захистили свою землю від російських найманців.

Восени 2014 року Олександр Єрмаков і його син долучаються до Окремої добровольчої чоти "Карпатська Січ", у складі якої беруть участь у бойових діях в селах Первомайське і Піски Ясинуватського р-ну Донецької області. Тут Олександр отримав псевдонім "Генерал". Він брав участь в організації вишколів для молодих вояків та командував бойовими постами. Очолював блокпост "Камікадзе".

У лютому 2015 року, як фаховий танкіст, 42-річний Олександр вирішив перейти до Збройних Сил, де бракувало кваліфікованих бійців. І там проявив себе найкращим чином. Сформував танковий взвод у складі 30-ї механізованої бригади. У званні лейтенанта, Єрмаков займав посаду "командир загону". Після бойового злагодження був відряджений для виконання завдань в м. Артемівськ. Саме там дістав смертельні травми.[1]

12 травня 2015 року Олександр разом з іншими бійцями бригади перебував на бойовій позиції у бліндажі на дебальцевському напрямку. У бліндаж "прилетіла" ворожа міна, яка завдала йому тяжких ран. "Генерала" та інших поранених бійців було терміново евакуйовано до Артемівська, а тоді гелікоптером - до Харкова. Олександр Єрмаков фактично прикрив собою п'ятьох солдатів, прийнявши основну силу вибуху на себе. Лікарі Харківського інституту невідкладної хірургії боролися за життя Олександра, але поранення виявилися несумісними з життям. У ніч із 19 на 20 травня Олександр помер.[2]

Був похований 21 травня у селі Іверське, Олександрівського району, Донецької області.[3] Зараз над могилою Олександра височіє гранітний обеліск, як знак пошани та вічної пам’яті і скорботи про мужнього воїна, зразкового сім’янина, вірного друга, патріота та відповідального громадянина.

Сім'я[ред. | ред. код]

Виховував трьох дітей - Владислава (1994 р.н.), Марію (2003 р.н.), Івана (2012 р.н.).[2]

Старший син, як і батько, також служить добровольцем.

Нагороди[ред. | ред. код]

Указом Президента України № 436/2015 від 17 липня 2015 року, «за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі», нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня (посмертно).

Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]

Меморіальна плита на алеї пам'яті О. Єрмакова

28 червня 2016 року в міському парку міста Добропілля на Алеї пам'яті героїв відкрили гранітну меморіальну плиту в пам'ять про Олександра Єрмакова.[4] 4 серпня 2015 року в місті Білозерське, Добропільської міськради вулиця Московська була перейменована на честь учасника АТО Олександра Єрмакова.[5]

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]