Іванов Ігор Володимирович
| Ігор Іва́нов | |
|---|---|
| Ім'я при народженні | Івáнов Ігор Володимирович |
| Народився |
31 липня 1986 Білгород-Дністровський, Одеська область, Українська РСР, СРСР |
| Помер |
3 травня 2014 (27 років) Одеса, Україна |
| Країна |
 СРСР Україна |
| Діяльність | політик, правник |
| Партія | Правий сектор[d] |
| Нагороди |
 |
Ігор Володимирович Іва́нов (31 липня 1986, Білгород-Дністровський, Одеська область, Українська РСР — 2 травня 2014, Одеса, Україна) — український патріот, командир-десятник одеського осередку «Правого сектора», правник. Загинув від тяжкого поранення, отриманого у зіткненні з проросійськими бойовиками під час протистояння в Одесі 2 травня 2014 року.
Життєпис[ред. | ред. код]
Народився 31 липня 1986 року в Білгороді-Дністровському, Одеська область. Навчався у міській школі № 5[1].
Строкову службу в українському війську проходив у 25-й повітряно-десантній бригаді.
Під час Революції гідності 2013—2014 років долучився до лав Правого сектору в місті Одеса. Був призначений десятником (командиром підрозділу). Брав активну участь у найзапекліших протистояннях у Києві 20 лютого.
2 травня 2014 року, під час нападу проросійських активістів на Марш Єдності, в якому брали участь футбольні фанати, націоналістичні і патріотичні організації та небайдужі громадяни, отримав кульове поранення в живіт кулею 5,45 з автомата Калашникова. Помер у лікарні наступного дня від великої втрати крові. Похований на цвинтарі села Шабо.[2]
Нагороди[ред. | ред. код]
29 серпня 2015 посмертно нагороджений медаллю Української Православної Церкви Київського Патріархату «За жертовність і любов до України»[3]. Єпископ Одеський і Балтський УПЦ КП Марк вручив медаль батькам Ігора[4].
13 листопада 2015 посмертно нагороджений орденом «Народний Герой України»[5].
22 серпня 2016 указом Президента України посмертно нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]
На його честь названа вулиця Ігоря Іванова в Одесі.
У рідному Білгороді-Дністровському у школі № 5, де навчався Ігор Іванов, 2016 року встановили меморіальну дошку[1].
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б В Белгород-Днестровске установят мемориальную доску Игорю Иванову, погибшему 2 мая 2014 года. otkat.od.ua. Архів оригіналу за 11 червня 2020. Процитовано 11 червня 2020.
- ↑ Киевский патриархат посмертно наградил первую жертву одесской трагедии [Архівовано 1 вересня 2015 у Wayback Machine.] // Думская. — 2015. — 31 серпня. (рос.)
- ↑ Загиблого Ігоря Іванова нагородили церковною медаллю «За жертовність і любов до України» [Архівовано 2016-03-04 у Wayback Machine.] // Православна Одещина. Одесько-Балтська єпархія УПЦ КП. — 2015. — 29 серпня.
- ↑ Героя 2 травня Ігора Іванова посмертно нагороджено медаллю УПЦ КП // Фейсбук
- ↑
Орденом «Народний Герой України» посмертно нагорождено десятника «ПС» Одеси Ігоря Іванова на YouTube // djdansky. — 2015. — 13 жовтня.
Посилання[ред. | ред. код]
- Патриот Игорь Иванов: Герой, не пустивший в Одессу войну [Архівовано 3 травня 2015 у Wayback Machine.] // 048.ua. — 2015. — 2 травня. (рос.)