Ігнатпіль

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Ігнатпіль
Країна Україна Україна
Область Житомирська область
Район Коростенський район
Громада Овруцька міська громада
Код КАТОТТГ UA18060170290036258
Основні дані
Засноване 1694
Населення 1755
Площа 2,612 км²
Густота населення 671,9 осіб/км²
Поштовий індекс 11163
Телефонний код +380 4148
Географічні дані
Географічні координати 51°08′37″ пн. ш. 28°43′56″ сх. д. / 51.14361° пн. ш. 28.73222° сх. д. / 51.14361; 28.73222Координати: 51°08′37″ пн. ш. 28°43′56″ сх. д. / 51.14361° пн. ш. 28.73222° сх. д. / 51.14361; 28.73222
Середня висота
над рівнем моря
146 м
Найближча залізнична станція Ігнатпіль
Місцева влада
Адреса ради вул. Олександра Василенка, 9 А, с. Ігнатпіль, Овруцький р-н, Житомирська обл., 11163
Карта
Ігнатпіль. Карта розташування: Україна
Ігнатпіль
Ігнатпіль
Ігнатпіль. Карта розташування: Житомирська область
Ігнатпіль
Ігнатпіль
Мапа

CMNS: Ігнатпіль у Вікісховищі

Ігна́тпіль — село в Україні, в Овруцькому районі Житомирської області. Населення становить 1253 особи.

Історія[ред. | ред. код]

Перша загадка про село датується 1694 роком[1].

Вокзал станції Ігнатпіль

У 1906 році в селі мешкало 795 осіб, налічувалось 125 дворових господарств[2].

Увечері, 8 листопада 1921 року, під час Листопадового рейду, відділ Івана Ремболовича з Волинської групи (командувач — Юрій Тютюнник) Армії Української Народної Республіки підірвав залізничний міст через річку Жерев біля Ігнатполя. Цим шляхом з України вивозилося зерно, відібране московськими окупантами у селян[3].

1927 року на базі місцевого родовища граніту створено щебеневий завод потужністю 500 тис. м³/рік[1].

Вокзал станції Ігнатпіль 3422504.jpg

Під час німецько-радянської війни участь у бойових діях брали 530 місцевих жителів, з них 150 осіб загинуло, 365 — нагороджено орденами і медалями. У бою біля Ігнатполя загинув Герой Радянського Союзу Микола Лут[1].

На початку 1970-х років у селі діяла центральна садиба колгоспу імені Шевченка, середня школа, чотири бібліотеки із книжковим фондом 15 тисяч примірників, дільнича лікарня, аптека, два фельдшерсько-акушерські пункти[1].

Населення[ред. | ред. код]

За даними перепису 2001 року населення села становило 1755 осіб, з них 96,7 % зазначили рідною українську мову, 2,85 % — російську, 0,11 % — білоруську, а 0,34 % — іншу[4].

Пам'ятки[ред. | ред. код]

1956 року на околиці населеного пункту було насипано курган Слави, а в центрі Ігнатполя встановлено пам'ятник загиблим воїнам[1].

Природоохоронна територія[ред. | ред. код]

Неподалік від села розташований лісовий заказник «Урочище Дуби».

Відомі уродженці[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г д Історія міст і сіл Української РСР. Житомирська область, 1973, с. 518.
  2. Списокъ населенныхъ местъ Волынской губерніи. — Неофиціальное. — Житоміръ : Волынский губ. стат. комитет, 1906. — С. 167. Архівовано з джерела 19 грудня 2014
  3. Верига Василь. Листопадовий рейд 1921 року. — Київ: Видавництво «Стікс», 2011.
  4. Розподіл населення за рідною мовою на ukrcensus.gov.ua. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 5 січня 2016. 
  5. Реєстр дійсних членів (академіків) ЛАНУ. Архів оригіналу за 8 березня 2018. Процитовано 22 червня 2015. 

Джерела[ред. | ред. код]

  • Тронько П.Т. (голова ред. колегії) та ін. Історія міст і сіл Української РСР. Житомирська область. — Київ : Гол. ред. УРЕ, 1973. — 727 с.

Посилання[ред. | ред. код]