Ігнатпіль

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Ігнатпіль
Країна Україна Україна
Область Житомирська область
Район/міськрада Овруцький район
Рада/громада Ігнатпільська сільська рада
Код КОАТУУ 1824282701
Основні дані
Засноване 1694 року
Населення 1755
Площа 2,612 км²
Густота населення 671,9 осіб/км²
Поштовий індекс 11163
Телефонний код +380 4148
Географічні дані
Географічні координати 51°08′37″ пн. ш. 28°43′56″ сх. д. / 51.14361° пн. ш. 28.73222° сх. д. / 51.14361; 28.73222Координати: 51°08′37″ пн. ш. 28°43′56″ сх. д. / 51.14361° пн. ш. 28.73222° сх. д. / 51.14361; 28.73222
Середня висота
над рівнем моря
146 м
Найближча залізнична станція Ігнатпіль
Місцева влада
Адреса ради 11163, Житомирська обл., Овруцький р-н, с. Ігнатпіль, вул. Олександра Василенка, 9а, тел. 7-52-58
Карта
Ігнатпіль. Карта розташування: Україна
Ігнатпіль
Ігнатпіль
Ігнатпіль. Карта розташування: Житомирська область
Ігнатпіль
Ігнатпіль
Мапа

Ігна́тпіль — село в Україні, в Овруцькому районі Житомирської області. Населення становить 1755 осіб.

Історія[ред. | ред. код]

Перша загадка про село датується 1694 роком[1].

Вокзал станції Ігнатпіль

У 1906 році в селі мешкало 795 осіб, налічувалось 125 дворових господарств[2].

Увечері 8 листопада 1921 року під час Листопадового рейду відділ Івана Ремболовича з Волинської групи (командувач — Юрій Тютюнник) Армії Української Народної Республіки підірвав залізничний міст через річку Жерев біля Ігнатполя. Цим шляхом з України вивозилося зерно, відібране московськими окупантами у селян[3].

1927 року на базі місцевого родовища граніту створено щебеневий завод потужністю 500 тис. м³/рік[1].

Вокзал станції Ігнатпіль 3422504.jpg

Під час німецько-радянської війни участь у бойових діях брали 530 місцевих жителів, з них 150 осіб загинуло, 365 — нагороджено орденами і медалями. У бою біля Ігнатполя загинув Герой Радянського Союзу Микола Лут[1].

На початку 1970-х років у селі діяла центральна садиба колгоспу імені Шевченка, середня школа, чотири бібліотеки із книжковим фондом 15 тисяч примірників, дільнича лікарня, аптека, два фельдшерсько-акушерські пункти[1].

Населення[ред. | ред. код]

За даними перепису 2001 року населення села становило 1755 осіб, з них 96,7 % зазначили рідною українську мову, 2,85 % — російську, 0,11 % — білоруську, а 0,34 % — іншу[4].

Пам'ятки[ред. | ред. код]

1956 року на околиці населеного пункту було насипано курган Слави, а в центрі Ігнатполя встановлено пам'ятник загиблим воїнам[1].

Відомі уродженці[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г д Історія міст і сіл Української РСР. Житомирська область, 1973, с. 518
  2. Списокъ населенныхъ местъ Волынской губерніи. — Неофиціальное. — Житоміръ : Волынский губ. стат. комитет, 1906. — С. 167.
  3. Верига Василь. Листопадовий рейд 1921 року. — Київ: Видавництво «Стікс», 2011.
  4. Розподіл населення за рідною мовою на ukrcensus.gov.ua
  5. Реєстр дійсних членів (академіків) ЛАНУ. Архів оригіналу за 8 березень 2018. Процитовано 22 червень 2015. 

Посилання[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Тронько П.Т. (голова ред. колегії) та ін. Історія міст і сіл Української РСР. Житомирська область. — Київ : Гол. ред. УРЕ, 1973. — 727 с.