Турчин Ігор Євдокимович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Ігор Турчин)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ігор Євдокимович Турчин
Народився 16 листопада 1936(1936-11-16)
с. Софіївка, жудець Четатя-Албе, Королівство Румунія
Помер 7 листопада 1993(1993-11-07) (56 років)
Бухарест, Румунія
Поховання
Громадянство СРСР СРСРУкраїна Україна
Діяльність гандбольний тренер
Відомий завдяки разом з командою занесений у Книгу рекордів Гіннеса
Alma mater Кам'янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка
Науковий ступінь кандидат педагогічних наук
Нагороди
Орден Трудового Червоного Прапора Орден «Знак Пошани» Орден Дружби народів

І́гор Є́вдокимович Турчи́н (16 листопада 1936(19361116), с. Софіївка, жудець Четатя-Албе, Королівство Румунія — 7 листопада 1993, Бухарест) — український гандбольний тренер. Заслужений тренер СРСР. Найуспішніший тренер в історії гандболу.

Створив команду «Спартак» (Київ) — 20-разового чемпіона СРСР, 13-разового переможця Кубку Європейських чемпіонів. За видатні досягнення в спорті Турчин і його команда занесені в Книгу рекордів Гіннеса.

Біографічні відомості[ред. | ред. код]

Меморіальна таблиця на будинку в Києві на вулиці Лютеранській, де у 1980-1993 роках мешкав Турчин І. Є.

Турчин — випускник Кам'янець-Подільського педагогічного інституту (нині Кам'янець-Подільський національний університет).

Починав роботу в ДЮСШ-2 Києва в 1959 році з групою новачків, з яких створив команду Спартак (Київ) — 20-разового чемпіона СРСР (1969—1988), 13-разового переможця Кубку Європейських чемпіонів.

Жіноча збірна СРСР, очолювана ним, займала перші місця на Олімпійських іграх в Монреалі (1976) і Москві (1980), була бронзовим призером олімпіади в Сеулі (1988), двічі перемагала на чемпіонатах світу (1982, 1986), в 1975 і 1978 була срібним призером світових першостей, в 1973 році — бронзовим призером.

У 1976 році був визнаний найкращим тренером світу. Заслужений тренер СРСР (1971). Кандидат педагогічних наук.

Могила Турчина І. Є. на Берковецькому кладовищі

Помер в 1993 році під час гри за Кубок європейських чемпіонів у Бухаресті. Похований в Києві на Берковецькому кладовищі.

Родина[ред. | ред. код]

Дружина Ігоря Турчина — одна з його вихованок, Зінаїда Турчина — найкраща гандболістка 20-го століття за версією Міжнародної федерації гандболу. У 1971 році у них народилася донька Наталія, а в 1983 році — син Михайло. Наталія Ігорівна Турчина — майстер спорту міжнародного класу, теж досягла значних успіхів у гандболі.

Нагороди[ред. | ред. код]

Нагороджений орденами Трудового Червоного Прапора (1976, 1980), «Знак Пошани» (1971), орденом «Дружби народів».

Пам'ять[ред. | ред. код]

У пам'ять про видатного тренера з 1995 року щорічно у Києві проводиться міжнародний гандбольний турнір «Кубок Турчина». У турнірі в різні роки брали участь жіночі збірні країн СНД, національна та юніорська збірні України, збірна клубів України, команда «Спартак» (Київ).

Література[ред. | ред. код]

  • Жадько В. Український некрополь. — К., 2005. — С. 313.
  • Комарніцький О. Б. Турчин Ігор Євдокимович // Кам'янець-Подільський державний університет в особах. — Т. 1. — Кам'янець-Подільський, 2003. — С. 745—748.

Посилання[ред. | ред. код]