Турчин Ігор Євдокимович
Ігор Євдокимович Турчин | |
---|---|
Народився |
16 листопада 1936 с. Софіївка, жудець Четатя-Албе, Королівство Румунія |
Помер |
7 листопада 1993 (56 років) Бухарест, Румунія |
Поховання | |
Громадянство |
![]() ![]() |
Діяльність | гандбольний тренер |
Відомий завдяки | разом з командою занесений у Книгу рекордів Гіннеса |
Alma mater | Кам'янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка |
Науковий ступінь | кандидат педагогічних наук |
Нагороди | |
І́гор Є́вдокимович Турчи́н (16 листопада 1936, с. Софіївка, жудець Четатя-Албе, Королівство Румунія — 7 листопада 1993, Бухарест) — український гандбольний тренер. Заслужений тренер СРСР. Найуспішніший тренер в історії гандболу.
Створив команду «Спартак» (Київ) — 20-разового чемпіона СРСР, 13-разового переможця Кубку Європейських чемпіонів. За видатні досягнення в спорті Турчин і його команда занесені в Книгу рекордів Гіннеса.
Біографічні відомості[ред. | ред. код]
Турчин — випускник Кам'янець-Подільського педагогічного інституту (нині Кам'янець-Подільський національний університет).
Починав роботу в ДЮСШ-2 Києва в 1959 році з групою новачків, з яких створив команду Спартак (Київ) — 20-разового чемпіона СРСР (1969—1988), 13-разового переможця Кубку Європейських чемпіонів.
Жіноча збірна СРСР, очолювана ним, займала перші місця на Олімпійських іграх в Монреалі (1976) і Москві (1980), була бронзовим призером олімпіади в Сеулі (1988), двічі перемагала на чемпіонатах світу (1982, 1986), в 1975 і 1978 була срібним призером світових першостей, в 1973 році — бронзовим призером.
У 1976 році був визнаний найкращим тренером світу. Заслужений тренер СРСР (1971). Кандидат педагогічних наук.
Помер в 1993 році під час гри за Кубок європейських чемпіонів у Бухаресті. Похований в Києві на Берковецькому кладовищі.
Родина[ред. | ред. код]
Дружина Ігоря Турчина — одна з його вихованок, Зінаїда Турчина — найкраща гандболістка 20-го століття за версією Міжнародної федерації гандболу. У 1971 році у них народилася донька Наталія, а в 1983 році — син Михайло. Наталія Ігорівна Турчина — майстер спорту міжнародного класу, теж досягла значних успіхів у гандболі.
Нагороди[ред. | ред. код]
Нагороджений орденами Трудового Червоного Прапора (1976, 1980), «Знак Пошани» (1971), орденом «Дружби народів».
Пам'ять[ред. | ред. код]
У пам'ять про видатного тренера з 1995 року щорічно у Києві проводиться міжнародний гандбольний турнір «Кубок Турчина». У турнірі в різні роки брали участь жіночі збірні країн СНД, національна та юніорська збірні України, збірна клубів України, команда «Спартак» (Київ).
Література[ред. | ред. код]
- Жадько В. Український некрополь. — К., 2005. — С. 313.
- Комарніцький О. Б. Турчин Ігор Євдокимович // Кам'янець-Подільський державний університет в особах. — Т. 1. — Кам'янець-Подільський, 2003. — С. 745—748.
Посилання[ред. | ред. код]
- Турчин Игорь Евдокимович (1936-1993) (рос.)
- Мохнач В. Проігнорована легенда // Україна Молода — Київ: 16 листопада 2011. — № 207.
- Гордість українського спорту. До 80-річчя від дня народження І. Турчина (1936—1993) // Дати і події, 2016, друге півріччя : календар знамен. дат № 2 (8) / Нац. парлам. б-ка України. — Київ, 2016. — С. 118—121.
|
- Народились 16 листопада
- Народились 1936
- Померли 7 листопада
- Померли 1993
- Поховані на Берковецькому кладовищі
- Випускники Кам'янець-Подільського університету
- Кандидати педагогічних наук
- Кавалери ордена Трудового Червоного Прапора
- Кавалери ордена «Знак Пошани»
- Кавалери ордена Дружби народів
- Уродженці Білгород-Дністровського району
- Українські гандбольні тренери
- Заслужені тренери СРСР
- Спортсмени Києва