Ікарус-Земун IK160P
Ікарус-Земун IK 160P – високопідлоговий зчленований міський та приміський та агломераційний автобус, який вироблявся в 1982–1991 рр. на Єльчанському автомобільному заводі на основі шасі та кузова югославського підприємства Ікарус-Земун. Побудовано було близько 880 одиниць. Під час експлуатації через зниження кількості пасажирів на маршрутах частину автобусів цього типу було позбавлено причепів.
Навесні 1972 року югославське підприємство Ікарус-Земун, яке раніше виробляло лише літаки, вирішило розширити виробництво завдяки виготовленню автобусів[1]. В той же час влада Польської Народної Республіки прийняли рішення про оновлення парку міського транспорту,[2] а також про розбудову міських маршрутів[3]. Спочатку потрібні були лише автобуси великої місткості (11-12-метрові). В результаті польсько-французької співпраці було створено 12-метровий автобус Єльч PR110, який мав три пари дверей[4]. Такі автобуси містили 50% деталей, імпортованих із Франції[5].
Криза 80-х рр. XX ст. призвела до того, що влада ПНР не мала іноземної валюти на закупівлю запчастин для цих автобусів. Імпорт з-за кордону запчастин для одного автобуса відповідно до цін початку 1984 р. коштував 2000 доларів США[5]. Єльчанський автомобільний завод активно шукав заміщення на місцевому ринку, оскільки в іншому випадку відбувалися б затримки у виробництві[6]. Додатковою проблемою стали виробничі потужності фабрики двигунів WSK Mielec. Цехи компанії могли виробляти до 1000 двигунів на рік[5]. У 1981 р. було підписано польсько-югославську торговельну угоду, в рамках якої було розпочато співпрацю між польською Jelcz та югославською TAM[7].
На додачу бракувало автобусів високої місткості, які б обслуговували приміські перевезення, на яких зазвичай високий пасажиропотік. Зважаючи на це було підписано додаток до польсько-югославської торговельної угоди на постачання компонентів для патобусів Ікарус Земун IK160. Автобуси, що вироблялися у Польщі, позначалися додатковою літерою P (так само як Фіати, що вироблялися FSO, на приклад Fiat 127p)[8].
Перші запчастини було відвантажено до фабрики в Єльчі в грудні 1982 р.[9].
Шасі та корпуси автобусів вироблялися на югославській фабриці з Земун у Белграді[10]. В Югославії також виконували монтаж польської привідної системи[7]. Фабрика в Єльчі-Лясковицях виконувала доскладання автобуса, що полягало в монтажі сидінь (так само як в моделі PR110), поручнів та інших елементів інтер’єру[8].
Презентація автобусів відбулася на стоянці Єльчанського автомобільного заводу в 1987, 1988 і 1989 рр.[9] Партію останніх 25 автобусів було вироблено в 1991 р. Однак на цю партію важко було знайти покупця. Остаточно автобуси було продано в 1993 р.[9]
Всього в рамках польсько-югославської співпраці було побудовано близько 880 автобусів такого типу[11].
Ікаруси Земун IK160P спочатку призначалися на приміські та агломераційні маршрути, але згодом їх почали використовувати і на міських маршрутах[8].
Під час експлуатації через зниження попиту на автобуси великої місткості та задля зменшення витрат на експлуатацію, багато автобусів було скорочено, тобто позбавлено причепів[11].
У липні 2011 р. один з останніх екземплярів, що експлуатувався на маршрутах міжміського сполучення (PKS Przasnysz), було придбано для збереження музейним експонатом Клубом любителів міського транспорту у Варшаві. Цей автобус на початку своєї роботи, наприкінці 80-х рр. XX століття, обслуговував експрес-маршрути між Пшаснишем і Варшавою. У Варшаві автобуси цієї моделі експлуатувала компанія PKS Grójec[8].
Базова версія, Ikarus IK 160, експлуатувалася в Югославії, Румунії та Туреччині[10].
У 1992 році компанія MPK Poznań закупила 15 «Земунів» для новозбудованого депо на вул. Дариборзькій (у Дариборі)[12]. Останній раз автобуси вийшли на маршрут в 2002 р. З цієї нагоди Клуб любителів залізничного транспорту організував прощальний пробіг автобусів, на чолі якого був автобус з бортовим номером 1576. Усі автобуси (окрім 1580, перероблений під технічний автобус) було списано[13].
У приватному музеї Артура Леманського в Патерку поблизу Бидгоща знаходяться два екземпляри: один повний IK160P, який раніше ходив на маршрутах PTS Bustrans Tychy, а другий — скорочена до двохдверної версія[14].
Варшавський Клуб любителів міського транспорту зберігає один невкорочений екземпляр, який раніше належав PKS Przasnysz[15].
На території фірми Modertrans знаходиться один екземпляр, який до 2002 року належав MPK Poznań і мав бортовий номер 1580. Після виведення з експлуатації автобус було позбавлено зчленування і секції Б, а також перероблено під технічні потреби. Приблизно з 2012 року скоріш за все не використовується (реєстраційні таблиці відсутні)[16].
Автобус було оснащено польським дизельним двигуном WS Mielec SW 680/56/4 об’ємом 11,1 дм³ з максимальною потужністю 185 к. с. (136 кВт) і крутним моментом 710 Нм. Двигун розміщувався під підлогою між першою та другою віссю (в передній частині). Привіт передавався коробкою передач S6-90[17] із FSP Polmo Tczew[7], також польського виробництва.
Осі автобуса вироблено угорською компанією Rába: передня вісь — RABA-IKARUS V039.32.140, середня — RABA 018.15-3300 задня — RABA-IKARUS V140.32.100. На всіх осях використовуються барабанні гальма[17]. Автобус обладнано двома системами нальмування: робочою з регулюванням сили гальмування, а також паркувальною. Відстань між першою та другою віссю, а також між другою і третьою складає відповідно 5250 мм та 6100 мм[18]. На колеса встановлено шини 11 R20[17].
Використовується система керування з гідропідсиленням Csepel 069 з перенесенням 22,5:1.
Коробка виготовлена за типовою для автобусів технологією. Каркас мав фермено-струнову конструкцію [18] . Конструкція мала незначні відмінності від югославської моделі. Деякі з рішень згодом були використані в конструкції корпусу Єльч M11 [5] . Шарнір був ідентичний тому, що використовувався в інших югославських зчленованих автобусах [18] .
Автобус обладнаний дверима за схемою 2-2-0-2. Двері двостулкові, відчиняються всередину[17] Таке ж рішення використано в оригінальній моделі IK160, яке було копією німецьких напрацювань. Ідентичні двері монтували на MAN-и SG192 і Mercedesи O305[8].
Земуни, вироблені в Польщі, були обладнані сидіннями, ідентичними до польських Берлієтів Єльчів, що в той же час вироблялися в Єльчі[8]. Автобус мав 47 місць для сидіння, а також 98 для стояння (разом 145)[18]. Сидіння м’які, вкриті шкірзамінником, всередині вимощені поролоном[19].
В автобусах Ікарус-Земун IK160P встановленно освітлення, ідентичне до автобуса Єльч PR110[5].
- ↑ Značajni datumi (серб.). Архів оригіналу за 9 квітня 2013. Процитовано 6 травня 2024.
- ↑ Stiasny, Marcin (2008). Atlas autobusów. Poznań: Poznański Klub Modelarzy Kolejowych. с. 44. ISBN 978-83-920757-4-5.
- ↑ Trembiński, Andrzej. Szczegółowe aspekty rozwoju komunikacji miejskiej w latach 1970–1980. Transport miejski. 5/1983: 129—130. ISSN 0203-0333.
{{cite journal}}: Перевірте значення|issn=(довідка) - ↑ Stiasny, Marcin (2008). Atlas autobusów. Poznań: Poznański Klub Modelarzy Kolejowych. с. 106. ISBN 978-83-920757-4-5.
- ↑ а б в г д Kierecki, Jerzy. Autobus miejski Jelcz M110. Transport miejski. 3/1984: 65—70. ISSN 0203-0333.
{{cite journal}}: Перевірте значення|issn=(довідка) - ↑ Jelczańskie Zakłady Samochowe. Technika Motoryzacyjna. 10/1983: 0. ISSN 0040-1152.
{{cite journal}}: Перевірте значення|issn=(довідка) - ↑ а б в Połomski, Wojciech (2011). Pojazdy samochodowe i przyczepy Jelcz 1971-1983. Warszawa: Wydawnictwa Komunikacji i Łączności. с. 247. ISBN 978-83-206-1817-4.
- ↑ а б в г д е Ikarus Zemun IK-160P #70504. Архів оригіналу за 24 липня 2013. Процитовано 6 травня 2024.
- ↑ а б в Połomski, Wojciech (2011). Pojazdy samochodowe i przyczepy Jelcz 1971-1983. Warszawa: Wydawnictwa Komunikacji i Łączności. с. 249. ISBN 978-83-206-1817-4.
- ↑ а б Stiasny, Marcin (2008). Atlas autobusów. Poznań: Poznański Klub Modelarzy Kolejowych. с. 42. ISBN 978-83-920757-4-5.
- ↑ а б Stiasny, Marcin (2008). Atlas autobusów. Poznań: Poznański Klub Modelarzy Kolejowych. с. 103. ISBN 978-83-920757-4-5.
- ↑ Zajezdnia autobusowa przy ulicy Darzyborskiej (пол.)
- ↑ (Jelcz) Ikarus-Zemun IK160P (пол.) – lista pojazdów
- ↑ -=[Fotogaleria Transportowa]=- – Zabytkowe Autobusy, Artur Robert Lemański Zabytkowe Autobusy Paterek (пол.).
- ↑ Ikarus Zemun IK-160P #70504 (пол.). Архів оригіналу за 25 липня 2013. Процитовано 6 травня 2024.
- ↑ Ikarus-Zemun IK160P #1580 (пол.)
- ↑ а б в г Ikarus-Zemun – IK 160P – Baza autobusów – InfoBus.
- ↑ а б в г Połomski, Wojciech (2011). Pojazdy samochodowe i przyczepy Jelcz 1971-1983. Warszawa: Wydawnictwa Komunikacji i Łączności. с. 248. ISBN 978-83-206-1817-4.
- ↑ Ocalić od zapomnienia: Trudny początek lat 80. w Jelczu – InfoBus (пол.).