Ікаї Тане
| Тане Ікаї | |
|---|---|
| яп. 猪飼たね | |
 | |
| Народилася |
18 січня 1879 Наґоя, Японія |
| Померла |
12 липня 1995 (116 років) Наґоя, Японія ·ниркова недостатність |
| Країна |
 Японія Японська Імперія |
| Національність | японка |
| Діяльність | 100-річна особа |
| Відома завдяки | |
| Діти (4) | 4 |
Тане Ікаї (яп. 猪飼 たね; 18 січня 1879 року, Кенсей, Префектура Айті, Японська Імперія — 12 липня 1995 року, Наґоя, Префектура Айті, Японія)[1] — японська довгожителька. 28 серпня 2014 року вона стала третьою людиною, яка коли-небудь жила в країнах Азії, що досягла 116-річного віку. Першою, другою і четвертою є її співвітчизниці Місао Окава, Набі Тадзіма і Тійо Міяко. Також, на сьогоднішній день, вона займає 13-те місце в списку найстаріших верифікованих людей за всю історію.
Життєпис[ред. | ред. код]
Тане Ікаї народилась 18 січня 1879 року в родині селян. Була третьою з шести дитиною в сім'ї. Вона вийшла заміж в 20 років, народила трьох синів і доньку, і розлучилась в 1917 році у віці 38 років. В 1968 році, у віці 89 років вона переїхала в будинок для людей похилого віку. У віці 109 років (в 1988 році) жінка перенесла інсульт і була переведена в лікарню, де вона лишалась прикутою до ліжка до самої смерті.[2]
Тане Ікаї стала найстарішою людиною в Японії у віці 113 років в 1992 році, після смерті 114-річної Ваки Шірахами. Вона пережила всіх своїх дітей, і померла 12 липня 1995 року, у віці 116 років і 175 днів.[2] Розтин показав, що вона померла від ниркової недостатності. Незважаючи на поважний вік, Тане Ікаї ніколи не була найстарішою людиною в світі, оскільки на момент її смерті була жива Жанна Кальман, яка згодом стала найстарішою верифікованою людиною, що будь-коли жила на Землі.
Див. також[ред. | ред. код]
- Список найстаріших людей в світі
- Місао Окава
- Дзіроемон Кімура
- Набі Тадзіма
- Жанна Кальман
- Супердовгожитель
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Associated Press (14 липня 1995). Oldest Japanese Dies at Age 116. Tulsa World. NewsBank. с. F3. Процитовано 13 грудня 2008.
- ↑ а б Maier (2010) pp. 294-295
Посилання[ред. | ред. код]
- Maier, Heiner (2010). Supercentenarians. Springer. с. 323. ISBN 3-642-11519-5. Архів оригіналу за 31 грудня 2013. Процитовано 9 квітня 2018.
|
