Ниркова недостатність

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ниркова недостатність
Класифікація та зовнішні ресурси
МКХ-10 N17-N19
DiseasesDB 26060
MeSH C12.777.419.780.500

Ниркова недостатність (також уремія) — патологічний синдром, який спричинюють різні фактори, проявляється раптовими і прогресуючими порушеннями функцій нирок з явищами олігурії / анурії , азотемії, розладами водно-електролітного балансу.

Етіологія і патогенез[ред. | ред. код]

Причини:

Виділяють дві основні клінічні форми: гостру та хронічну.

При всіх цих формах розвивається некронефроз, тобто некроз епітелію канальців, набряк та клітковинна інфільтрація інтерстиціальної тканини, пошкодження капілярів нирок.

Визначають чотири періоди розвитку синдрому:

  1. початковий — клініка визначається причиною, що викликала ураження нирок
  2. олігоанурічний — проявляється різким зниженням добового діурезу
  3. відновлення діурезу
  4. одужання — починається з моменту зникнення гіперазотемії.

Лікування[ред. | ред. код]

Усунення причин, що сприяють виникненню недостатності та можливо швидкому відновленню діурезу, корекції гомеостазу. При недостатності, що розвивається, основним методом лікування є гемодіаліз.

Див. також[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Довідник дільничого терапевта по фармакотерапії/під ред. М. В. Бочкарьова та Є. А. Мухіна. — Кишинів: Картя молдовеняске, 1986.