Ілавче

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Ілавче
Країна Україна Україна
Область Тернопільська область
Район/міськрада Теребовлянський
Рада/громада Ілавченська
Код КОАТУУ 6125084300
Основні дані
Засноване 13 століття
Населення 1 575
Площа 8,796 км²
Густота населення 179.06 осіб/км²
Поштовий індекс 48134
Телефонний код +380 3551
Географічні дані
Географічні координати 49°21′11″ пн. ш. 25°50′07″ сх. д. / 49.35306° пн. ш. 25.83528° сх. д. / 49.35306; 25.83528Координати: 49°21′11″ пн. ш. 25°50′07″ сх. д. / 49.35306° пн. ш. 25.83528° сх. д. / 49.35306; 25.83528
Середня висота
над рівнем моря
300 м
Водойми річка "Вовча Жила"
Відстань до
районного центру
12 км
Місцева влада
Адреса ради 48134, с. Ілавче
Карта
Ілавче. Карта розташування: Україна
Ілавче
Ілавче
Ілавче. Карта розташування: Тернопільська область
Ілавче
Ілавче

Іла́вче — село Теребовлянського району Тернопільської області. Центр сільради. Розташоване на берегах річки Сорочанка.

Від вересня 2015 року ввійшло у склад Іванівської сільської громади.

Населення — 1575 осіб (2001).

Історія[ред. | ред. код]

Ілавче відоме ще з ХІІІ століття, але археологічні дані засвідчують, що поселення тут існувало ще за княжих часів.

Початкова назва — Вилавче.

Дуже часто село зазнавало спустошень через набіги турків і татар, а за походів хана Батия село було повністю зруйноване. Перша дяківська школа була тут заснована ще в 1412 році.

Духовий оркестр «Просвіти»

Подальші документи свідчать, що дерев'яна греко-католицька церква була збудована тут у 1719 році, а будівництво нині діючої церкви Івана Богослова розпочато 1864 року, закінчено у 1873 році, її розписував о. Борачок Юліан. Церкву оздоблювали різьбою венеціанські майстри. Весь кошторис будови склав 33 000 злотих, значну частину з яких пожертвував граф Дульський, що похований у гробівці на церковному подвір'ї. На цьому ж подвір'ї було збудовано перший дім «Просвіти», заснованої о. Билинським Іваном у 1891 році.

Сільський хор

У 1889 році село відвідав Іван Франко і пробув тут біля двох тижнів.

У 1909 році в селі було збудовано нову хату-читальню «Просвіти». Тоді ж було надруковано книжечку «Історія села Ілавче», засновано духовий і струнний оркестри. У 1929 році громада села на церковному подвір'ї було встановлено пам'ятку Першій Світовій Війні, в якій загинуло багато селян Ілавче.

Священики — борці за волю України.

В 1922 році став парохом о. Райх Йосип Миколайович.

Видатним діячем в селі був священик Йосип Райх. о. Йосип Райх народився в с. Великий Глибочок Тернопільської області 14 квітня 1890 р. Після закінчення Львівської семінарії був парохом в с. Чернихові Збаразького району, а з 1923 р. призначений на парафію в с. Ілавче. Саме тут він одружився з дочкою багатого землевласника. В подружжя народилося чотири сини і донька. Це була надзвичайно добра, високоосвічена людина. Поряд з душпастирською роботою він надавав парафіянам медичну допомогу, з якою був добре ознайомлений. Брав активну участь в громадському житті села. Він був організатором і довголітнім керівником «Просвіти», створив у селі молодіжну організацію «Луг», «Захоронку», гурток «Сільський господар», дитячий і дорослий хори, духовий оркестр, різні аматорські гуртки тощо. Громадська і політична робота з його участю проводилась на високому рівні.

В 1923 році в село повернули дзвін Іван, який виготовлений з дуже доброго сплаву і його дуже далеко чути. Дзвін було вивезено в Росію, але там хтось із наших земляків впізнав дзвін, бо на ньому є напис «село Ілавче». Жителі села урочисто зустрічали дзвін. Його везли декілька пар коней від залізничної станції м. Теребовлі.

У 1928 році в церкві проходила свята місія, про що свідчить закопаний старий дубовий хрест. о. Йосип Райх працював у селі найдовше. Це був сподвижник культури і духовного життя села, був близько знайомий з Ярославом Стецьком.

В роки настоятельства о. Райха перед Другою світовою війною церкву розмалював син о. Юліана Борачка, відомий художник Северин Борачок, уродженець села Ілавче. Художню освіту він здобув у Кракові. Займався різьбою по дереву, малюванням на порцеляні, розписами залів, художнім оформленням вистав, редагував пластові видання, автор багатьох художніх картин і портретів. Серед них — портрет кардинала Йосифа Сліпого.

Отець Райх був дуже активним націоналістом. Тому у Вербну (Лозову) неділю, 15 квітня 1944 року, після закінчення богослужіння в церкві отця схопили поляки брати Галонські, один з них Домінік (Домінько), які співпрацювали з органами НКВС.Жорстоко замучили отця Райха в селі Боричівці. З ним в цей же день загинули члени ОУН-УПА, жителі с. Ілавче, а саме: Бомок Михайло, Сарака Йосип, Люшняк Андрій.

Біля церкви Св. Івана Богослова парафіяни обладнали символічну могилу і встановили фігуру, на якій викарбували імена 17 загиблих членів ОУН-УПА і священика о. Райха.

Після смерті о. Райха на парафії підміняли багато священиків. Одним з них був о. Іван Збаращук, який помер у незалежній Україні в смт. Микулинці.

Мікротопоніми[ред. | ред. код]

Назви піль: Вигода, Вигони, Долинки, Дубина, Кирнички, Микулин, Пасічиско, Поплави, Рудки, Став, Ставки[1].

Поширені прізвища[ред. | ред. код]

Атаманчук, Божемський, Буката, Вернигора, Воловець, Герелюс, Горгуць, Грицик, Грушецький, Ґреськів, Деркач, Дзендзера, Дженджара, Джус, Дзюба, Дубик, Дунець, Жінчишин, Куць, Литвак, Мальчос, Мицьо, Новосад, Покровний, Посмітюх, Сарака, Свірський, Трач, Ференц, Чайка, Черневич[1].

Мова[ред. | ред. код]

Село Ілавче розташоване в межах поширення наддністрянських ізоглос. Для мови села характерні такі риси:

Пам'ятки[ред. | ред. код]

Файл:Пам'ятник Тарасові Шевченку (Ілавче)
Пам'ятник Тарасові Шевченку
Ілавче (біля Теребовлі).jpg

Є церква Івана Богослова (1873; мурована), «фігура» на честь 17 полеглих членів ОУН і вояків УПА.

Споруджено пам'ятники:

Встановлено пам'ятні знаки:

  • на честь скасування панщини,
  • боротьби за тверезість (1901).

Насипана могила УСС (1990).

Соціальна сфера[ред. | ред. код]

Діють загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів, клуб, бібліотека, дошкільний заклад, дільнична лікарня, амбулаторія, приватно-оренд. сільсько-господарське підприємство «Урожай», 5 торговельних закладів. Тернопільська обласна громадська організація "Благодійність" (дільнича лікарня с.Ілавче) знаходиться за адресою: 48134, вул. Йосипа Райха, с.Ілавче, Теребовлянський район, Тернопільська область. Сусіди: з півночі - присадибні ділянки; з заходу - церква; з півдня - вулиця; поліклініка; зі сходу - житлові будівлі. Дільнича лікарня існує з 1961 року, але у 1996 році була закрита. В кінці цього року (жовтень 1996 р.) за підтримки німецьких меценатів було відновлено роботу лікарні. Тернопільська обласна громадська організація "Благодійність" (дільнича лікарня с.Ілавче) є лікувальним закладом, на який покладається виконання функції надання медичної допомоги населенню навколишніх сіл. У лікувальному закладі функціонує одне дільничне відділення. Ліжковий фонд лікарні становить 15 ліжок цілодобового перебування, на яких щорічно лікуються близько 500 хворих. В лікарні працює 15 працівників (1 лікар, 4 медичних працівники та 10 допоміжного персоналу). На балансі лікарні перебуває 2 автомобіля швидкої допомоги.

Люди[ред. | ред. код]

Народилися[ред. | ред. код]

  • релігійний діяч, публіцист о. І. Білинський,
  • громадський діяч, художник-декоратор М. Борачок,
  • доктор філологічний наук П. Будівський,
  • громадський діяч І. Зенчишин,
  • поет Ф. Пігович,
  • краєзнавець Ярослав Шикула.
  • художник Іван Шикульський

Перебували[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Горбач О. Говірки й словник діялектної лексики Теребовельщини / Відбиток з. «Наукових Записок» Українського Технічно-Господарського Інституту. Мюнхен, 1971. — стор. 174

Джерела[ред. | ред. код]