Глещава

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
село Глещава
Країна Україна Україна
Область Тернопільська область
Район/міськрада Теребовлянський
Рада/громада Глещавська
Код КОАТУУ 6125081900
Основні дані
Засноване бл. Х століття
Населення 779
Площа 4,855 км²
Густота населення 202.08 осіб/км²
Поштовий індекс 48136
Телефонний код +380 3551
Географічні дані
Географічні координати 49°18′10″ пн. ш. 25°52′04″ сх. д. / 49.30278° пн. ш. 25.86778° сх. д. / 49.30278; 25.86778Координати: 49°18′10″ пн. ш. 25°52′04″ сх. д. / 49.30278° пн. ш. 25.86778° сх. д. / 49.30278; 25.86778
Водойми Тарча
Відстань до
районного центру
15 км
Місцева влада
Карта
Глещава. Карта розташування: Україна (1991-2014)
Глещава
Глещава
Глещава. Карта розташування: Тернопільська область
Глещава
Глещава

Глещава́ — село Теребовлянського району Тернопільської області.

Центр сільради. При Глещаві були хутори Стадниця та Мазури, виключені з облікових даних у зв'язку з переселенням жителів. На місці хутора Стадниця — став, територія Мазурів розорана.

Від вересня 2015 року ввійшло у склад Іванівської сільської громади.

Розташоване на березі потічка Тарча. Населення — 811 осіб (2003).

Історія[ред.ред. код]

Хор «Просвіти» Глещави 1937 року

На території сучасної Глещави уже давно існують поселення людей. Про це свідчать матеріальні і культурні рештки давнього побуту, зокрема бронзові знаряддя праці, керамічні вироби, глиняний посуд знайдені археологами тут. Розкопано курганне поховання в кам'яної гробниці, де знайдено скляний посуд 2-3 ст.

Перша писемна згадка — 1349 року, згідно з книгою Яна Байгера «Повіт Теребовлянський».

У Княжий період за словами історика Теребовлянщини М. Голубця Глещава залишалася форпостом Теребовлі, була сильно укріплена глибокими ровами і окопами, що разом зі ставами творили сильну оборонну лінію, особливо зі сходу. Українські князі, особливо князь Василько завжди дбали за Глещаву, оскільки у обороні столиці князівства — Теребовлі воно мало надзвичайно важливе значення.

Проте у 1349 році територія Галичини разом з Глещавою перейшла до влади Польщі, що значно уповільнило розвиток поселення. Крім того, село часто потерпало від різних нападів татар і турків, проте після значних руйнувань знову швидко відновлювалося, оскільки цьому сприяли працьовиті селяни.

Драматичний колектив організований Іваном Пакушем. 1936 рік

У період знаменитого повстання під проводом Северина Наливайка проти польського панування, козацькі війська проходили через Глещаву, що спонукало селян приєднуватись до повстанських загонів. Крім того, існують перекази, що під час Хмельниччини декілька хлопців з Глещави брали участь у визвольній війні, зокрема із роду Стечишиних та інших.

Під час польсько-турецької війни село було багаторазово спалене: у 1667, 1672, 1673, 1684, 1688 рр.

Члени товариства «Луг» села Глещава

У 1772 році Глещава, як і вся Галичина входить в склад Австрійської імперії внаслідок поділу Речі Посполитої.

Першу українську школу в Глещаві було створено за сприяння Степана Самця в 1850 року, що був послом до сейму.

У 1897 році внаслідок пожежі згоріло 80 господарств. Від 1903 у Глещаві був жіночий монастир святого Йосифа.

Значну роль у формуванні національної свідомості селян мали товариство «Просвіта»)заснованен тут в 1868 р.), товариство січ (створене тут у 1905 р.) та інші.

Після проголошення у Львові ЗУНР 1 листопада 1918 року, в Глещаві українську владу очолив Подедворний Михайло.

14 лютого 1945 в Глещаві відбувся бій між загонами УПА (20 чоловік) та Радянської Армії (близько 300 чоловік), загинуло 14 повстанців. 7 березня 1945 польська боївка під проводом Кошовського Казіка (Матевуша) вчинила розправу над українським населенням Глещави, було вбито жінку похилого віку та живим спалено 11-річного хлопця.

Мікротопоніми[ред.ред. код]

Назви піль Глещави:

  • Війтовина,
  • Стадниця,
  • Хороща[1]

Поширені прізвища[ред.ред. код]

Бабій, Бернат, Блірняк, Бомок, Босяк,Варгачук, Галіберда, Гойшин, Головенко, Джумаґа, Дух, Козак, Кошовський, Крушельницький, Куштра, Леськів, Михайлюк, Оліарник, Подедворний, Самець, Сирник, Смільський, Соломон, Стецько, Стечишин, Табака, Урбанський, Шкварок, Шмельський, Ясінський[1].

Пам'ятки[ред.ред. код]

Є церква святого Миколая (1897), «фігура» святого Миколая (1861; відновлена 1998).

Споруджено пам'ятники:

  • воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні (1978)
  • на честь скасування панщини.

Встановлено меморіальну таблицю Мар'яну Крушельницькому, який тут проживав.

Соціальна сфера[ред.ред. код]

Діють загальноосвітя школа І-ІІ ступеня, Будинок культури, бібліотека, ФАП, ПАП «Топільче».

Відомі люди[ред.ред. код]

Народилися[ред.ред. код]

Померли[ред.ред. код]

Бібліографія[ред.ред. код]

2002 про населений пункт видано книжку М. Смалиги та М. Михайлюка.

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б Горбач О. Говірки й словник діялектної лексики Теребовельщини / Відбиток з. «Наукових Записок» Українського Технічно-Господарського Інституту. Мюнхен, 1971. — стор. 174

Література[ред.ред. код]

Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — 696 с. — ISBN 966-528-197-6.