Імморалізм

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Імморалізм (лат. immoralismus: від лат. in- — не- і лат. moralis — моральний) — естетичний принцип, що виправдовує егоїзм, індивідуалізм; негативне ставлення до загальнолюдських моральних цінностей[1][2].

Імморалізм в тій або іншій формі присутній в самих ранніх філософських дослідженнях починаючи з античності, позитивно корелюючи з такими течіями, як релятивізм, агностицизм, нігілізм і т. п[1].

До послідовників «чистого» імморалізму можна віднести софістів, скептиків, Нікколо Макіавеллі, Фрідріха Ніцше та інших[1].

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в Соловьев, Дмитрий Евгеньевич Имморализм в истории зарубежной и отечественной философии (рус.). — Саранск, 1998.
  2. Вишнякова С.М. Профессиональное образование Словарь. Ключевые понятия, термины, актуальная лексика. — М.: НМЦ СПО, 1999. — 538 с.

Посилання[ред.ред. код]


Псі Це незавершена стаття з психології.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.