Егоїзм

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Егої́зм або Еґої́зм[1](лат. ego — Я) — ціннісна орієнтація людини, етносу чи держави, що характеризується переважанням в її життєдіяльності корисливих особистих інтересів і потреб стосовно інтересів інших людей і соціальних груп[2].

Характеристика[ред. | ред. код]

Еґоїст вважає задоволення своїх особистих інтересів вищим благом. При цьому до інших людей він ставиться як до об'єкта й засобу досягнення корисливої мети[2]. Виявляється у надмірній зосередженості на собі, самозакоханості, безапеляційності суджень, споживацькому ставленні до оточуючих, байдужості та зневазі до них. Формування еґоїзму зумовлене трансформацією природного інстинкту самозбереження. При цьому усвідомлення цінності власного «Я» є необхідною умовою становлення й самореалізації особистості, важливим елементом суспільного життя.

У низці етико-психологічних концепцій еґоїзм виводять або з природи людини, її прагнення до щастя (евдемонізм), до насолоди (гедонізм, утилітаризм і прагматизм), або з сукупності цих чинників (теорії «розумного егоїзму»). Думки про еґоїстичну природи людини відомі від часів античної філософії (Демокріт, Епікур). У XIX ст. цей принцип було розвинено у концепціях Штірнера й Ніцше. Еґоїзм, як буржуазну ознаку яка мала бути витіснена колективізмом, завзято критикувався марксистами. Також його традиційним антагоністом є альтруїзм[3].

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Інститу́т мовозна́вства і́мені О. О. Потебні́ НАН Украї́ни. НОВИЙ ПРАВОПИС. Архів оригіналу за 21 жовтня 2020. Процитовано 8 травня 2022. 
  2. а б Тофтул, 2014, с. 127.
  3. Егоїзм. Архів оригіналу за 25 квітня 2018. Процитовано 22 лютого 2016. 

Джерела[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]