Імператорські ВПС Маньчжоу-го
Імператорські ВПС Маньчжоу-го | |
---|---|
На службі | 1932-1945 |
Країна | Маньчжурська держава |
Тип | ВПС |
| |
Медіафайли на Вікісховищі |
ВПС Імператорської Маньчжурії ( кит. трад. 大満州帝国空軍, піньїнь: Даманжоудиго Кунцзюн, буквально «ВВС Великой маньчжурской империи» ) - авіація Збройних сил Імператорської Маньчжурії . Сформована взимку 1937 р. з початковою чисельністю льотного складу ВПС 30 осіб.
Формування та підготовка[ред. | ред. код]
Предтечею формування самостійних ВПС Імператорської Маньчжурії стала державіакомпанія «Маньчжурія» [1], куди були надані окремі роти авіації Квантунської армії Сухопутних військ . Авіакомпанія «Маньчжурія», крім цивільних перевезень, виконувала завдання транспортного та розвідувального характеру на користь штабу армії . До 1939 року. у складі авіакомпанії було сформовано три ескадрильї військових льотчиків:
З 1940 р. на базі столичної ескадрильї було сформовано Штаб ВПСХикотай сирэйбу . Спочатку, особовий склад ВПС складався з воєнлетів та техскладу Сухопутних військ, чия підготовка проходила в УБАЕ Квантунської армії ( м. Харбін ). Влітку 1940 р. була сформована льотна школа ВПС, яка вела підготовку як військових, і цивільних льотчиків. У 1941 р. у школі сталося вбивство одного з японських інструкторів та бунт курсантів -маньчжур . Внаслідок бунту частина курсантів бігла і перейшла на бік маньчжурських партизанів.
Матчастина[ред. | ред. код]
-
Воєнлети Імператорської Маньчжурії
Аж до кінця війни ВПС Імператорської Маньчжурії в основному мали довоєнний парк ЛА авіації Квантунської армії Сухопутних військ ( І-97 і ЛБ-98 ). Закупівлі техніки частково фінансувалися японськими компаніями в Імператорській Маньчжурії . До осені 1942 р. льотну школу ВПС Імператорської Маньчжурії було укомплектовано понад 20 од. навчальних І-95, «Ньюпор», Р-88[en], монопланів УБЛА-99 та УБІ-91[en] . У складі ВПС Імператорської Маньчжурії було сформовано батальйони ВТА, які мали на озброєнні транспортні літаки ВТС-95 . Урядовий авіазагін та авіакомпанія «Маньчжурія» також експлуатували пасажирський Ю-86, транспортні ВТС-1 та Сапсан власного виробництва.
Техніка льотної школи ВПС[ред. | ред. код]
Техніка авіакомпанії «Маньчжурія»[ред. | ред. код]
-
Пасажирський Ю-86
Участь у бойових діях[ред. | ред. код]
З 1944 р. ВПС Імператорської Маньчжурії було передано в оперативне підпорядкування повітряної армії (ВА) №2 Сухопутних військ у Маньчжурії . На той час ВПС Імператорської Маньчжурії здійснили близько 120 бойових вильотів. До кінця війни ВПС зазнавали нестачі палива та техніки, в т.ч. винищувачів І-1 та І-2 . Техніка та паливо лімітувалися через брак потужностей у промисловості та енергетиці метрополії . Після початку нальотів далекої авіації США наприкінці 1944 року штаби ВПС Імператорської Маньчжурії та Квантунської армії Сухопутних військ розпочали формування таранних загонів. Перший таран B-29 здійснив І-97 ВПС Імператорської Маньчжурії . У 1945 р. у зв'язку з наближенням супротивника до метрополії та висадженням сил КМП США на арх. Рюкю інтенсивність нальотів на територію Маньчжурії знизилася. Як головну загрозу Імператорської Маньчжурії розглядалося вторгнення частин і з'єднань РСЧА з радянського Далекого Сходу, у зв'язку з чим виросло значення ударної авіації. У результаті стратегічного наступу РККА танкових частин влітку 1945 р. ВПС застосовували тактику таранних ударів, що не змогло завадити розгрому Збройних сил Імператорської Маньчжурії .
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
Література[ред. | ред. код]
- Green, William. Flying Colors. — Motorbooks International[en], 1997. — ISBN 0-7603-1129-3.
- Jowett, Philipp. Rays of the Rising Sun, Volume 1: Japan's Asian Allies 1931-45, China and Manchukuo. — Helion and Company Ltd, 2005. — ISBN 1-874622-21-3.
Посилання[ред. | ред. код]
- ↑ Открыта в 1937 г.