Nakajima Ki-43

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Nakajima Ki-43
Nakajima Ki-43-IIa.jpg
Призначення: винищувач
Перший політ: 1939
Прийнятий на озброєння: 1941
Знятий з озброєння: 1945 (Японія)
1952 (Китай)
На озброєнні у: War flag of the Imperial Japanese Army.svg Імперська армія Японії
Розробник: Nakajimad
Всього збудовано: 5 919
Екіпаж: 1 особа
Крейсерська швидкість: 440 км/год
Максимальна швидкість (МШ): 540 км/год
Дальність польоту: 1 760 км
Практична стеля: 11 200 м
Довжина: 8,92 м
Висота: 3,27 м
Розмах крила: 10,84 м
Площа крила: 21,4 м²
Споряджений: 2 590 кг
Двигуни: 1 х Nakajima Ha-115 (1 150 к.с.)
Підвісне озброєння: 2 x 250 кг бомб
Кулеметне озброєння: 2 х 12,7-мм кулемети
Nakajima Ki 43-I.svg

Nakajima Ki-43 «Hayabusa » (яп. 中島 キ-43 «Хаябуса» (Сапсан), Винищувач Тип 1) — серійний армійський винищувач Імперської армії Японії періоду Другої світової війни. Кодова назва союзників - «Оскар» (англ. Oscar).

Історія створення[ред. | ред. код]

Ki-43-IIb

У 1937 році, коли тільки що був прийнятий на озброєння винищувач Nakajima Ki-27, командування ВПС Імперської армії Японії на безконкурсній основі замовило фірмі Nakajima розробку нового винищувача, який мав би прийти на заміну Ki-27. Технічне завдання передбачало, що швидкість нового літака мала зрости до 500 км/г, решта параметрів в цілому повторювали Ki-27: швидкість набору висоти 5000м - 5 хв, дальність польоту 800 км, озброєння - два 7,7-мм кулемети, аналогічні показники маневреності.

Колектив конструкторів під керівництвом Хідео Ітокава використав на новому літаку крило, дуже подібне до попередника Ki-27, але заново спроектував фюзеляж, який став довшим, щоб компенсувати більшу масу двигуна Nakajima Ha-25 потужністю 925 к.с. з дволопасним дерев'яним гвинтом постійного кроку. Перший з трьох прототипів був готовий у грудні 1938 року, наступні два в лютому і березні 1939. Це були суцільнометалеві низькоплани з трилонжеронним крилом, в якому рульові поверхні були обшиті полотном. Шасі складалось за допомогою гідроприводів. Озброєння складалось з двох синхронних 7,7-мм кулеметів «Тип 89». Відмінними рисами прототипів була відсутність характерних рухомих пластин в корпусі двигуна, металева пластина позаду пілота в кабіні, антена вмонтована в кабіну і телескопічний приціл що виходив за межі кабіни.

Незважаючи на те, що конструкція літака була максимально полегшена, шасі складалось, а двигун був на 30% потужніший, новий літак, який отримав позначення Ki-43, був лише ненабагато швидшим від попередника. При цьому легкість керування літаком та його маневреність погіршились. Висувне шасі більшістю японських пілотів було сприйняте як зайвий клопіт. Проект був на грані закриття, але Хідео Ітокава переконав замовників, що можна зменшити масу літака і досягти замовлених характеристик. В результаті фірма отримала замовлення на виготовлення 10 передсерійних літаків. Конструкція літака була полегшена (як згодом виявилось, забагато), аеродинамічні форми покращені, що полегшило керування літаком.

Перший передсерійний літак був готовий у листопаді 1939 року. На ньому встановили двигун Nakajima Ha-25 з одношвидкісним нагнітачем. На другий літак встановили двигун Nakajima Ha-105 з двошвидкісним нагнітачем; на сьомому літаку 7,7-мм кулемети замінили на 12,7-мм кулемети «Ho-103», на восьмому встановили закрилки Фаулера та металічний гвинт змінного кроку. Внаслідок цих змін швидкість літака збільшилась, а його маневреність покращилась. На останньому літаку були впроваджені всі зміни, і літак виконав всі умови технічного завдання. В результаті у січні 1941 року літак був прийнятий на озброєння під назвою «Винищувач Тип 1 Модель 1А», йому також була присвоєна назва «Хаябуса» («Сапсан»).

На перших серійних літаках Ki-43-Ia ставились двигуни Nakajima Ha-25 (часом навіть з дерев'яним гвинтом постійного кроку) та два 7,7-мм кулемети. Під крилами могли встановлюватись додаткові паливні баки. Сорок літаків такої конфігурації були надіслані в Китай. Для збільшення вогневої потужності, на наступному варіанті Ki-43-Ib один з кулеметів був замінений на 12,7-мм кулемет Ho-103. На дійсно масовому варіанті Ki-43-Ic встановлювались два 12,7-мм кулемети та монтувалась підвіска для двох 15-кг бомб.[1] Проте внаслідок полегшення конструкція міцність крила виявилась недостатньою і при виході з пікірування на літаках руйнувались крила. Літаки повернули на заводи для усунення недоліків, але це не принесло значного покращення. Після ще декількох аварій крила довелось підсилювати прямо на польових аеродромах.

Відразу після прийняття на озброєння Ki-43-I в п'ять його машин було модифіковано для встановлення двигуна Nakajima Ha-115 потужністю 1 150 к.с. з двошвидкісним нагнітачем. Вперше прототипи нової модифікації Ki-43-II піднялись в повітря в лютому 1942. Тестові польоти були вдалими і літак був прийнятий на озброєння під назвою «Винищувач Тип 1 Модель 2А» (Ki-43-IIа). Озброєння складало два 12,7-мм кулемета Ho-103. В модифікації було підсилене крило, його розмах був зменшений на 60 см, внаслідок чого з'явилась можливість підвішувати дві 250-кг бомби або додатковий 200-літровий паливний бак. Паливні баки стали протектовані, пілот отримав захист у вигляді бронепластини товщиною 13 мм. Варіанти Ki-43-IIb та Ki-43-II KAI мали деякі доопрацювання, зроблені виходячи з досвіду експлуатації. Зокрема було внесено зміни в карбюратор, масляне охолодження (яке отримало радіатор в вигляді "стільника"), а також зміну точок підвіски для можливості бомбометання з піке. Виробництво нових літаків розгорнули, крім фірми Nakajima, також на заводі фірми Tachikawa, а також на 1-му армійському арсеналі в Татікаві. Проте через низьку кваліфікацію робітників арсеналу після випуску 49 машин виробництво літаків на арсеналі було припинене.

В середині літа 1943 року з'явився новий винищувач Nakajima Ki-84, але але оскільки швидко переозброїти стройові частини в умовах важких оборонних боїв не було можливості, Ki-43 активно використовувався на всіх фронтах. Більше того, у травні 1944 року з'явився варіант Ki-43-IIIa, оснащений двигуном Nakajima Ha-115-II потужністю 1 190 к.с. Серійне виробництво нового варіанту здійснювали на заводах фірми Tachikawa, а на фірмі Nakajima розпочали виробництво нового літака. Були також випущені два прототипи Ki-43-IIIb з двигунами Mitsubishi Ha-112 потужністю 1 300 к.с. з двома 20-мм гарматами, але до кінця війни їх випробування так і не завершились.[1]

Всього було випущено 5 919 літаків усіх модифікацій. Таким чином, Ki-43 став наймасовішим японським армійським винищувачем.

Тактико-технічні характеристики[ред. | ред. код]

Технічні характеристики[ред. | ред. код]

Ki-43-Ia Ki-43-IIb Ki-43-IIIa
Екіпаж 1 особа 1 особа 1 особа
Довжина 8,83 м 8,92 м 8,92 м
Висота 3,27 м 3,27 м 3,27 м
Розмах крил 11,44 м 10,84 м 10,84 м
Площа крил 22,00 м ² 21,40 м ² 21,40 м ²
Маса пустого 1 580 кг 1 910 кг 1 920 кг
Маса спорядженого 2 048 кг 2 590 кг 2 560 кг
Максимальна маса 2 583 кг 2 925 кг 3 060 кг
Навантаження на крило 93.1 кг/м2 121 кг/м2 119.7 кг/м2
Двигуни 1 х Nakajima Ha-25 1 х Nakajima Ha-115 1 х Nakajima Ha-115-II
Повітряний гвинт дволопатевий, змінного кроку трилопатевий, змінного кроку трилопатевий, змінного кроку
Потужність 950 к. с. 1 150 к. с. 1 250 к. с.
Питома потужність 2.1 кг/к.с. 2.25 кг/к.с. 2.1 кг/к.с.
Максимальна швидкість 495 км/г
(на висоті 4000 м)
530 км/г
(на висоті 4000 м)
576 км/г
(на висоті 6680 м)
Крейсерська швидкість 320 км/г 440 км/г 442 км/г
Операційна дальність - 1 760 км 2 120 км
Максимальна дальність 1 200 км 3 200 3 200 км
Практична стеля 11 750 м 11 200 м 11 400 м
Час набору висоти 5000 м за 5 хв. 30 с. 5000 м за 5 хв. 49 с. 5000 м за 5 хв. 19 с.

Озброєння[ред. | ред. код]

  • Кулеметне:
    • Ki-43-Ia: 2 x 7,7 мм кулемети «тип 89»
    • Ki-43-Ib: 7,7 мм кулемет «тип 89» і 12.7 мм кулемет «Ho-103»
    • Ki-43-Ic, -II, -IIIa: 2 x 12.7 мм кулемети «Ho-103»
    • Ki-43-IIIb: 2 x 20 мм гармати Ho-5
  • Бомбове:
    • Ki-43-I: 2 x 15 кг бомб
    • Ki-43-II, -III: 2 x 250 кг бомб
    • Всі моделі: 2 x 200 л підвісні паливні баки

Модифікації[ред. | ред. код]

Всього було випущено 5 919 літаків усіх модифікацій[1]:

  • Ki-43 - прототипи та пересерійні літаки (3 + 10 екз.)
  • Ki-43-I - перший серійний варіант (716 екз.):
    • Ki-43-Ia - варіант з двома 7,7-мм кулеметами «Тип 89»
    • Ki-43-Ib - варіант з одним 7,7-мм кулеметом «Тип 89» та одним 12,7-мм кулеметом «Ho-103»
    • Ki-43-Ic - варіант з двома 12,7-мм кулеметами «Ho-103»
  • Ki-43-II - другий серійний варіант з двигуном Nakajima Ha-115 (5 прототипів і 3 передсерійні літаки, 2492 серійні літаки на заводі Накаджіма, і більше 564 літаків на заводі Тачікава[2])
    • Ki-43-IIa - зменшена площа крила, можливість підвіски двох 250-кг бомб або 200-літрового паливного бака; бронювання місця пілота (ще 49 екз. на воєнному арсеналі в Тачікаві).
    • Ki-43-IIb - зміни в обладнанні
    • Ki-43-II KAI - модифікований фюзеляж, індивідуальні вихлопні патрубки
  • Ki-43-III - третій серійний варіант з двигуном Nakajima Ha-115-II (10 прототипів)
    • Ki-43-IIIa - варіант з двома 12,7-мм кулеметами «Ho-103» (до 2065 машин[2])
    • Ki-43-IIIb - прототип перехоплювача з 20-мм гарматами (2 екз.)

Історія використання[ред. | ред. код]

Літаки Ki-43 почали надходити у війська у червні 1941 року. Але через проблеми з міцністю крила та ряду аварій внаслідок цього літаки повернули на завод для усунення недоліків. Після доопрацювання літаки були направлені в район Малайї-Бірми. З початком війни вони залучались до прикриття японських десантів в Малайї та Таїланді та бомбардувальників Mitsubishi Ki-21. Серйозного опору з боку авіації противника не було, і японці швидко завоювали перевагу в повітрі. Багато льотчиків з частин, озброєних Ki-43 стали асами, а більше 40 з них здобули більше 10 перемог. Проте головною причиною був великий досвід японських пілотів та хороше знання свого літака, в той час, як пілоти союзників часто навіть не знали, з яким літаком їм доведеться воювати. Така ситуація переконала командування, що маневрений літак матиме перевагу в бою зі швидшими та краще озброєними літаками противника.

Проте так тривало доти, поки за штурвалами японських літаків сиділи добре підготовлені пілоти, а противник ще не освоїв тактику, яка могла би звести нанівець високу маневреність літака. У 1943 році американці із залишків декількох збитих літаків склали Ki-43-IIa та випробували його у повітрі.

Крім того, коли у війська стали надходити нові сучасні швидкісні американські та британські винищувачі, становище японської авіації стало критичним. Легкий Ki-43 з двома 12,7-мм кулеметами часто не мав ніяких шансів в бою проти «Спітфайрів», P-38, P-47 чи P-51.

Наприкінці війни літаки Ki-43 залучались до атак камікадзе.

Ki-43 вилітає в район Окінави в ролі камікадзе

Крім Японії, Ki-43 постачався до Таїланду та Маньчжоу-го.

Післявоєнне використання[ред. | ред. код]

Оскільки Ki-43 був наймасовішим японським армійським винищувачем, він використовувався і після війни.

Індонезійські повстанці використовували захоплені Ki-43 у боротьбі проти голландських військ.[3]

ВПС Франції протягом 1945-1946 років використовували ескадрилью 1/7, озброєну Ki-43, в Індокитаї[4].

Війська комуністичного Китаю використовували 5 захоплених Ki-43 з 1946 по 1952 рік. Війська гоміньданівського Китаю мали на озброєнні 2 літаки Ki-43. Ще один літак був на озброєнні КНДР

Вцілілі екземпляри[ред. | ред. код]

Ki-43 індонезійських ВПС

Вцілілий Ki-43-I демонструється в музеї «Flying Heritage Collection» (Еверетт (Вашингтон)).[5].

Рештки Ki-43-II демонструються в Австралійському військовому музеї в Канберрі[6].

Ще один Ki-43-IIb можна побачити в музеї «Pima Air & Space Museum» (Тусон (Аризона)).[7].

Один Ki-43 знаходиться в Музеї авіації Індонезії в Джок'якарті,

Крім того, в музеях можна побачити репродукції літака Ki-43. Так, одна з них знаходиться в «Тіранському музеї камікадзе» в селищі Тіран (префектура Каґосіма). Вона була збудована для фільму 2007 року «За тих, кого ми любимо»[8]. Ще декілька репродукцій та відреставрованих літаків знаходяться в американських та британських музеях.

Оператори[ред. | ред. код]

Японія Японська імперія[1]
    • 1-й авіазагін ВПС
    • 11-й авіазагін ВПС
    • 13-й авіазагін ВПС
    • 17-й авіазагін ВПС
    • 18-й авіазагін ВПС
    • 19-й авіазагін ВПС
    • 20-й авіазагін ВПС
    • 21-й авіазагін ВПС
    • 23-й авіазагін ВПС
    • 24-й авіазагін ВПС
    • 25-й авіазагін ВПС
    • 26-й авіазагін ВПС
    • 30-й авіазагін ВПС
    • 31-й авіазагін ВПС
    • 33-й авіазагін ВПС
    • 48-й авіазагін ВПС
    • 50-й авіазагін ВПС
    • 54-й авіазагін ВПС
    • 59-й авіазагін ВПС
    • 63-й авіазагін ВПС
    • 64-й авіазагін ВПС
    • 65-й авіазагін ВПС
    • 71-й авіазагін ВПС
    • 72-й авіазагін ВПС
    • 73-й авіазагін ВПС
    • 77-й авіазагін ВПС
    • 101-й авіазагін ВПС
    • 102-й авіазагін ВПС
    • 103-й авіазагін ВПС
    • 104-й авіазагін ВПС
    • 112-й авіазагін ВПС
    • 203-й авіазагін ВПС
    • 204-й авіазагін ВПС
    • 248-й авіазагін ВПС
    • 1-ша окрема рота ВПС
    • 2-га окрема рота ВПС
    • 4-та окрема рота ВПС
    • 5-та окрема рота ВПС
    • 13-та окрема рота ВПС
    • 14-та окрема рота ВПС
    • 17-та окрема рота ВПС
    • 19-та окрема рота ВПС
    • 24-та окрема рота ВПС
    • 26-та окрема рота ВПС
    • 47-та окрема рота ВПС
    • 71-та окрема рота ВПС
    • Винищувальна тренувальна школа Акено
    • Винищувальна тренувальна школа Хітачі
    • Винищувальна тренувальна школа Кумаґая
Flag of Manchukuo.svg Маньчжурська держава
КНР КНР
Республіка Китай Республіка Китай
  • ВПС Республіки Китай
Індонезія Індонезія
Франція Франція

Джерела[ред. | ред. код]

  • О. Дорошкевич Самолеты Японии второй мировой войны.-Минск, Харвест, 2004
  • Обухович В. А., Кульбака С. П., Сидоренко С. И. Самолёты второй мировой войны.- Мн.: ООО «Попурри», 2003.- 736 с.:ил. ISBN 985-438-823-9.
  • Козырев М., Козырев В. Авиация стран Оси во Второй мировой войне. - М.: ЗАО Центрполиграф, 2010.-431 с. ISBN 978-5-9524-4896-4
  • Серия: История авиационной техники. Авиация Японии во Второй мировой войне. Часть третья: Накадзима-Тачикава. - Издательский отдел ЦАГИ, 1996
  • Francillon, Rene (1970). Japanese Aircraft of the Pacific War. TBS The Book Service Ltd. с. 583pp. ISBN 978-0370000336. 

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г Francillon, 1970, с. 206-214
  2. а б Є тільки точні дані по спільній кількості Ki-43-II i Ki-43-III випущені на цьому заводі - 2629. Числа 564 і 2065 виплили з кількості Ki-43 побудованих до і після травня 1944, коли з'явилась модифікація Ki-43-III.
  3. Japanese Aircraft in Foreign Service WWII and Post WWII retrieved 24 August 2010
  4. "French Counter-Insurgency Aircraft, 1946–1965." worldatwar.net. Retrieved: 18 October 2009.
  5. NAKAJIMA KI-43 HAYABUSA (OSCAR). Flying Heritage Collection. Friends of Flying Heritage. Архів оригіналу за 14 лютий 2016. Процитовано 7 February 2016. 
  6. Taylan, Justin. Ki-43-II Oscar Manufacture Number 5465. Pacific Wrecks. Pacific Wrecks Incorporated. Процитовано 7 February 2016. 
  7. HAYABUSA (OSCAR). Pima Air & Space Museum. Pimaair.org. Процитовано 7 February 2016. 
  8. Main exhibit room. 知覧特攻平和会館. Chiran Peace Museum. Процитовано 7 February 2016. 

Посилання[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Nakajima Ki-43