Інгульський Петро Мокійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Інгульський Петро Мокійович
Народився 4 (17) липня 1912
Медівка, Оратівський район, Липовецький повіт, Київська губернія, Російська імперія
Помер 22 липня 1976(1976-07-22) (64 роки)
Львів, Українська РСР, СРСР
Поховання
Громадянство
(підданство)
Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Діяльність письменник
Alma mater Національний технічний університет «Харківський політехнічний інститут»
Учасник Німецько-радянська війна

Петро Мокійович Інгу́льський (04(17).07.1912, с. Медівка, нині Оратів. р-ну Вінн. обл. — 22.07.1976, Львів) — український радянський прозаїк. Член Спілки письменників України (1955). Лавреат Республіканської премії ім. Я. Галана за кращий публіцистичний твір (1970).

Життєпис[ред. | ред. код]

Закінчив Харківський хіміко-технологічний інститут (1937). Учасник німецько-радянської війни. Від 1946 — відповідальний секретар львівської обл. газети «Вільна Україна»; упродовж 1965—1972 — директор видавництва «Каменяр». Відповідальний секретар Львівської організації СПУ (1946–1976). Твори друкувалися від 1947 року. Осн. теми творчості — соціальні перетворення на західноукраїнських землях, турботи і праця людей. Автор публіцистичниг книг «Слово про побратимів» (1968), «З усіх доріг» (1977; обидві — Львів), «Клятва і пам'ять» (Київ, 1983).

Похований на Личаківському цвинтарі (поле № 1).

Джерела[ред. | ред. код]

  • Личаківський некрополь — С. 101.