Інститут прикладних проблем механіки і математики імені Я. С. Підстригача НАН України

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Інститут прикладних проблем механіки і математики імені Я. С. Підстригача НАН України — науково-дослідний інститут Відділення математики НАН України, входить до складу Західного наукового центру НАН України та МОН України

Історія[ред. | ред. код]

Інститут прикладних проблем механіки і математики ім. Я. С. Підстригача НАН України є провідною науковою установою західного регіону України. У ньому проводяться важливі дослідження в галузі математики, математичних проблем механіки та математичного моделювання. Тут працює відомий в Україні і в світі науковий колектив, характерною особливістю якого є поєднання високого теоретичного рівня досліджень з розумінням практичних запитів сьогодення.

Офіційною датою створення Інституту є 1978 рік, але вже з 1973 року він розпочав функціонувати як окрема наукова установа - Львівський філіал математичної фізики Інституту математики (ІМ) АН України. Проте творення цього наукового колективу розпочалося значно раніше, коли його засновник Ярослав Степанович Підстригач (1928-1990) разом зі своїми колегами та учнями Ярославом Йосиповичем Бураком, Григорієм Семеновичем Кітом, Петром Степановичем Казімірським (1925-1990), Юрієм Михайловичем Коляном (1936-1990), Богданом Любомировичем Пелехом (1940-1995) та Віталієм Яковичем Скоробогатьком (1927-1996) розпочали свої наукові пошуки в Інституті машинознавства та автоматики, а потім у Фізико-механічному інституті (ФМІ) Академії наук України. Тут академік АН України Я. С. Підстригач сформував зародок майбутнього інституту, взявши далекоглядно орієнтир на створення колективу, який, підтри­муючи на високому рівні свою математичну куль­туру та постійно розви­ваючи новітні матема­тичні напрями, зміг би розв’язувати про­блеми опису взаємозв’язаних процесів різної фізичної природи за допомогою засобів прикладної математики і математичного моделювання.

Академік Я.С.Підстригач керував Інститутом до останніх днів свого життя. У 1990-2002 рр. Інститут очолював член-кореспондент НАН України Григорій Семенович Кіт, який доклав багато зусиль для збереження і подаль­шого розвитку наукового потенціалу Інституту (зараз Г. С. Кіт - радник при дирекції Інституту). З січня 2003 року директором Інституту є доктор фізико-математичних наук, професор Роман Михайлович Кушнір.

На початку 1973 року за переводом із Фізико-меха­нічного інституту АН Укра­їни було зараховано у Львівський філіал математичної фізики ІМ АН України 99 співробітників Сектору математики і механіки  і 18 аспірантів з відривом від виробництва. Ці співробітники стали працівниками 5 наукових відділів:

  • механіки реального твердого тіла (кер. відділу - акад. АН України Я. С. Підстригач);
  • теорії диференціальних рівнянь (кер. відділу - д. ф.-м. н. В. Я. Скоробогатько);
  • математичної фізики (кер. відділу - д. ф.-м. н. Я. Й. Бурак);
  • алгебри і моделювання (кер. відділу - к. ф.-м. н. П. С. Казімір­ський);
  • математичної теорії деформації і руйнуванння тонкостінних елементів конструкцій (кер. відділу - д. ф.-м. н. Б. Л. Пелех).

Крім того, до складу Філіалу ввійшли також 4 геофізичні підрозділи.

Всього станом на 01.03.73 р. у Львівському філіалі математичної фізики ІМ АН України працювало 238 співробітників, з них - 125 наукових, у т. ч. 5 докторів (Я. С. Підстригач, Я. Й. Бурак, Ю. М. Коляно, Б. Л. Пелех, В. Я. Скоробога­тько) і 29 кандидатів наук.

У Філіалі розпочато  інтенсивний, з охопленням широкого кола проблем, розвиток досліджень з меха­ніки деформівного твердого тіла, термомеханіки, нерівноважної термодинаміки, математичного моделю­вання взаємозв’язаних процесів різної фізичної природи, фундаментальних і прикладних проблем математики, які дістали визнання і підтримку наукової громадськості. Прикладні аспекти цих досліджень, спрямовані на розрахунок елементів конструкцій, які працюють в агресивних середовищах, при підвищених і змінних рівнях температур та силових навантажень, в потужних електромагнітних полях, з урахуванням взаємозв’язку фізико-механічних процесів, поверхневих явищ, структури матеріалів та інших факторів різної природи, знайшли застосування у промисловості при розробці елементів нової техніки і сучасних технологій.

Протягом п’яти з половиною років проходило становлення колективу Філіалу, якісно зростав його науковий потенціал, було одержано ряд вагомих результатів як у галузі фундаментальних досліджень, так і у виконанні значних прикладних розробок. Все це стало підставою для прийняття постанови Ради Міністрів УРСР № 428 від 22 серпня 1978 р. «Про організацію в м. Львові Інституту прикладних проблем механіки і математики АН УРСР», відповідно до якої за постановою Президії АН УРСР № 366 від 7 вересня 1978 року він і був організований на базі Львівського філіалу математичної фізики ІМ АН України. Інститут очолив академік АН України Я. С. Підстригач.

На новостворений Інститут було покладено завдання виконання наукових досліджень з таких основних напрямків:

  • дослідження фундаментальних і прикладних проблем механіки дефор­мівного твердого тіла;
  • вивчення процесів виникнення, взаємодії і поширення полів різної природи стосовно до задач механіки, фізичного матеріалознавства, геофізики і нової техніки;
  • побудова теоретичних моделей деформівних твердих тіл з розширеними фізико-механічними властивостями;
  • розробка теоретичних і прикладних проблем математики стосовно до некласичних задач механіки.

Структурно Інститут складався з 8 відділів:

  • механіки деформівного твердого тіла (зав. відділу - акад. АН України Я. С. Підстригач) з неструктурною лабораторією геодинаміки (кер. - к. т. н. М. І. Мельничук);
  • теорії диференціальних рівнянь (зав. відділу - д. ф.-м. н. В. Я. Скоро­бо­гатько);
  • теорії фізико-механічних полів (зав. відділу  - д. ф.-м. н. Я. Й. Бурак) з 2 неструктурними лабораторіями - електромагнітного поля Землі (кер. - к. ф.-м. н А. І. Білінський) і електрометрії (кер. - к. г.-м. н. Я. С. Сапу жак);
  • алгебри і моделювання (зав. відділу - к. ф.-м. н. П. С. Казімір­ський);
  • механіки тонкостінних елементів конструкцій (зав. відділу - д. ф.-м. н. Б. Л. Пелех);
  • теорії і методів фізико-механічного моделювання (зав. відділу - д. т. н. Г. В. Пляцко);
  • інтегральних рівнянь (зав. відділу - д. ф.-м. н. Ю. Й. Черський);
  • термомеханіки (зав. відділу - д. т. н. Ю. М. Коляно).

Всього в Інституті на кінець 1978 року працювало 322 співробітники, в т. ч. 7 докторів і 48 кандидатів наук.

З 1975 року почав функ­ціонувати Обчислювальний центр, у якому на час ство­рення Інституту працювало 334 співробітники, в т. ч. 12 кандидатів наук.

З часу створення йшло вдосконалення структури Інсти­туту, зміцнювався його науковий потенціал. Зокрема, було захищено понад 70 докторських і близько 300кандидатських дисертацій.

Ріст кадрового потенціалу дозволив створити нові відділи:

  • у 1980 р. відділ математичних методів механіки руйнування (зав. відділу - д. ф.-м. н. Г. С. Кіт);
  • у 1982 р. відділ механіки неоднорідних тіл (зав. відділу - д. ф.-м. н. В. А. Осадчук);
  • у 1983 р. відділ чисельних методів  математичної фізики (зав. відділу - д. ф.-м. н. М. М. Войтович);
  • у 1985 р. СКТБ Інституту і відділ фізико-механічних методів моде­лювання і дослідження геополів (зав. відділу - д. г.-м. н. Я. С. Сапужак);
  • у 1987 р. відділ нелінійного математичного аналізу (зав. відділу - д. ф.-м. н. А. К. Прикарпатський);
  • у 1988 р. відділи математичної теорії програмування і САПР (зав. відділу - д. ф.-м. н. В. О. Вальковський) та крайових задач з частинними похідними (м. Чернівці, зав. відділу - д. ф.-м. н. С. Д. Івасишен);
  • у 1989 р. відділ математичної фізики (зав. відділу - д. ф.-м. н. Б. Й. Пташник);
  • у 1991 р. відділ математичного моделювання явищ самоорганізації (зав. відділу - д. ф.-м. н. В. В. Гафійчук);
  • у 1992 р. відділ оптимізації керованих систем (зав. відділу - д. ф.-м. н. В. Є. Бербюк).

На базі двох наукових відділів геофізичного профілю в 1991 р. було створене Карпатське відділення Інституту геофізики ім. С. І. Субботіна АН України.

В 1990 році Інституту було присвоєно ім’я академіка АН України Я. С. Підстригача (постанова Президії АН України № 313 від 5 грудня 1990 р.).

В 1992 році Обчислювальний центр Інституту реорганізовано в науково-учбовий Центр математичного моделювання і створено науково-виробничий Центр з інформаційних проблем територій, СКТБ Інституту – в Центр аерокосмічної інформації і екологічного моніторингу при Інституті кібернетики АН України.

Сучасний стан розвитку інституту[ред. | ред. код]

На даний час Інститут складається з 15 наукових відділів. В Інституті працюють 234 співробітники, з них 190 наукових співробітників, серед яких 43 доктори наук (четверо - члени-кореспонденти НАН України), і 103 кандидати наук. Інститут входить до складу Відділення математики НАН України.

У Центрі математичного моделювання налічується 49 співробітників, із них 25 наукових, в т. ч. один член-кореспондент НАН України, 7 докторів та 12 кандидатів наук. У науково-виробничому Центрі з інформаційних проблем територій працює 12 співробітників, в т. ч. 3 кандидати наук.

Основними науковими напрямами досліджень Інституту на даний час є:

  •    - операторні методи функціонального аналізу і лінійної алгебри та їх застосування;
  •    - теорія диференціальних рівнянь та динамічних систем;
  •    - термодинамічні основи побудови математичних моделей механіки деформівних твердих тіл з урахуванням структури і взаємозв’язку процесів різної природи;
  •    - математичні методи розрахунку, оптимізації та прогнозування деформативності, міцності, довговічності та поведінки механічних систем.

За цими напрямами проводять дослідження наукові відділи Інституту.

        Пріоритетні наукові дослідження Центру проводяться з математичного моделювання, математичної фізики, обчислювального експерименту та оптимізації.

ІППММ ім. Я. С. Підстригача НАН України зберігає та примножує свій високий науковий потенціал. Дальшого утвердження набули наукові школи з математичного моделювання та дослідження фізико-механічних процесів і контактних явищ в однорідних тілах і неоднорідних композиційних структурах зі сталими та залежними від температури властивостями; з проблем конти­нуально-термодинамічного моделювання та оптимізації нелінійних локально нерівноважних систем; з некласичних задач теорії диференціальних рівнянь із частинними похідними та аналітичних методів теорії наближень. В останні роки формуються наукові школи з математичних проблем електромеханотер­модифузії; з функціонально-операторних та алгебраїчних методів і теорії інтегрованих та дисипативних динамічних систем на нескінченновимірних многовидах із застосуванням до явищ самоорганізації.

У ЦММ Інституту подальшого розвитку набуває наукова школа з континуально-термодинамічного моделювання та оптимізації нелінійних локально-нерівноважних систем.

При Інституті успішно функціонує спеціалізована вчена рада по захисту докторських і кандидатських дисертацій за спеціальностями «механіка деформівного твердого тіла» і «математичне моделювання та обчислювальні методи», є аспірантура з 8-и спеціальностей:

  • математичний аналіз;
  • диференціальні рівняння;
  • математична фізика;
  • геометрія та топологія;
  • алгебра та теорія чисел;
  • обчислювальна математика;
  • механіка деформівного твердого тіла;
  • математичне моделювання та обчислювальні методи

та докторантура з 5-и спеціальностей:

  • математичний аналіз;
  • диференціальні рівняння;
  • алгебра та теорія чисел;
  • механіка деформівного твердого тіла;
  • математичне моделювання та обчислювальні методи.

Інститут проводить підготовку молодих спеціалістів на кафедрі матема­тичного моделювання фізико-механічних процесів Львівського національного університету ім. Ів. Франка та філії кафедри лазерної техніки та оптоелектри­чних систем Національного університету «Львівська політехніка». У 2006 році створено науково-навчальний комплекс з прикладної математики ІППММ НАНУ та Інституту прикладної математики та фундаментальних наук Національного університету «Львівська політехніка».  В Інституті пройшли стажування декілька сотень викладачів вузів західного регіону України.

Співробітники Інституту регулярно проходять стажування за кордоном, зокрема в провідних наукових центрах Австрії, Англії, Італії, Канади, Нідерландів, Німеччини, Польщі, США, Чехії, Франції, Швейцарії, Швеції та ін.

Інститутом з 1975 року видається науковий журнал «Математичні методи та фізико-механічні поля». В 2003 р. започатковано випуск щорічного збірника праць «Прикладні проблеми механіки і математики», з 2004 р. ЦММ Інституту видає збірник наукових праць «Фізико-математичне моделювання та інформаційні технології». Інститут налагодив міжнародне науково-технічне співробітництво в рамках програм і планів співпраці за прямими зв’язками, укладеними угодами про спільні дослідження з провідними науковими установами ряду зарубіжних країн. Вчені Інституту брали участь у низці престижних наукових конференцій.

Співробітники Інституту є членами багатьох міжнародних наукових товариств, зокрема, Американського математичного товариства (AMS), Європейського товариства механіків (Euromech), Міжнародної федерації нелінійних аналітиків (IFNA), Європейського товариства з цілісності кон­струкцій (ESIS), Міжнародного інституту інженерів-електронщиків (IEEE), Німецького товариства з прикладної математики і механіки (GAMM). Інститут співпрацював в рамках укладених угод про спільні дослідження з Інститутом математики АН Бєларусі, Інститутом проблем механіки РАН, Інститутом радіоелектроніки Варшавської політехніки (Польща), Барселонським матема­тичним науково-дослідним центром (Іспанія), Політехнікою Опольською (Польща), Чалмерським технічним університетом (Швеція), Інститутом фунда­ментальних технологічних досліджень Польської академії наук (Варшава), факультетом прикладної математики Гірничо-металургійної Академії (Краків, Польща), Інститутом металургії та інженерії матеріалів Польської академії наук та ін.

В Інституті функціонує Західно-український осередок Міжнародного науково-технічного товариства IEEE, діяльність якого спрямована на організацію і проведення семінарів та конференцій, розповсюдження інформації про міжнародні наукові конференції, підтри­мку студентської наукової діяльності та ін.

Активна діяльність проводиться Інститутом в напрямку організації і проведення наукових конференцій, симпозіумів та семінарів. Щороку в Інституті у травні відбуваються тради­ційні наукові читання, при­свячені пам’яті академіка НАН України Я .С. Підстригача. Починаючи з 1983 року, раз у чотири роки, в Інституті від­бувається добре відома нау­ковій громадськості України, близького та далекого за­рубіжжя Міжнародна наукова конференція «Математичні проблеми механіки неодно­рідних структур», засновни­ками та натхненниками проведення якої стали академік НАН України Я. С. Підстригач і професор Ю. М. Коляно. Раз у три роки проводиться Міжнародна математична наукова конференція ім.В.Я.Скоробагатька.

В Інституті проводиться цілеспрямована робота з отримання індивідуальних і колективних грантів на проведення наукових досліджень від міжнародних фондів, зокрема, УНТЦ, INTAS, CDRF та ін. Близько чверті співробітників Інституту складають молоді вчені, активно працює Рада молодих вчених і спеціалістів.

Інститут і надалі планує розвивати фундаментальні і прикладні дослідження з механіки, математики, математичного моделювання і фізичного матеріалознавства. Зосередивши науковий потенціал вчених на виконанні тематики з пріоритетних напрямків діяльності Інституту, на основі глибоких цілеспрямованих фундаментальних досліджень планується отримати результати прикладного характеру та виробити рекомендації щодо їх практичного використання при оцінці та прогнозуванні міцності і довговічності конструкцій. Інститут і надалі буде розширювати наукові зв’язки, проводити роботу, спрямовану на зміцнення наукового потенціалу, підготовку кадрів високої кваліфікації, поповнення наукового колективу молодими перспективними спеціалістами.

Структура[ред. | ред. код]

У складі інституту:

Відділи: Керівники відділів
№11 механіки деформівного твердого тіла Токовий Ю.В.
№12 диференціальних рівнянь і теорії функцій Пелих В.О.
№13 теорії фізико-механічних полів [Гачкевич О.Р.]
№14 алгебри Петричкович В.М.
№15 відділ моделювання композитних структур і складних систем Марчук М.В.
         Лабораторія моделювання та оптимізації складних систем Яджак М.С.
№16 фізико-математичного моделювання низьковимірних систем [Попович Д.І.]
№17 Відділ аналізу, геометрії та топології Микитюк І.В.
         Лабораторія математичного моделювання явищ самоорганізації Дацко Б.Й.
№18 обчислювальної механіки деформівних систем Кунець Я.І.
№19 термомеханіки Кушнір Р.М.
№20 математичних проблем механіки неоднорідних тіл [Чекурін В.Ф.]
№21 числових методів математичної фізики Андрійчук М.І.
№23 моделювання демпфуючих систем Шопа В.М.
№25 математичних проблем контактної механіки [Мартиняк Р.М.]
№26 математичої фізики Симотюк М.М,

Особи[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]