Іспанський похід вікінгів (844)
Іспанський похід вікінгів | |||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|
Походи вікінгів | |||||||
Іспанія в ІХ столітті | |||||||
| |||||||
Сторони | |||||||
вікінги | Астурійське королівство Кордовський емірат | ||||||
Командувачі | |||||||
Гастінг Бйорн Залізнобокий |
Раміро І Абд ар-Рахман II | ||||||
Військові сили | |||||||
до 80 кораблів | невідомо | ||||||
Втрати | |||||||
невідомо | невідомо |
Іспанський похід вікінгів — перший рейд вікінгів до Піренейського півострова. Тривав протягом літа-осені 844 року. Проводився силами декількох флотилій, командування якими приписується легендарним ватажкам Гастінгу й Бйорну Залізнобокому. Вікінги прибули до Іспанії з території Франції. Вони сплюндрували берегові райони Астурійського королівства та Кордовського емірату, а також захопили і пограбували мусульманські міста Лісабон, Кадіс, Медіну, Альхесірас і Севілью.
У серпні 844 року об'єднаний флот вікінгів під командуванням Гастінга й Бйорна Залізнобокого[1] покинув Нуармутьє в гирлі Луари[2] й вирушив на південь вздовж узбережжя Франції. Їхні сили складалися зі скандинавів, які пізніші арабські джерела називають «лавдханами» (норманами)[3].
Вікінги сплюндрували північ Астурійського королівства — Астурію (Хіхон) й Галісію (Ла-Коруня), але зазнали поразки від короля Раміро І в околицях Вежі Геркулеса. Після цього, незважаючи на шторм, вони рушили до португальських земель[4][5].
На початку вересня вікінги зненацька здобули Лісабон, що належав Кордовському емірату Омеядського халіфату[6]. Вони 13 днів грабували місто й вирізали частину його населення[6][7]. Лісабонський управитель негайно сповістив про це кордовського еміра Абд ар-Рахмана II[8][9].
Покинувши Лісабон, скандинави рушили далі на південь й пограбували інші мусульманські міста в Іспанії — Кадіс, Медіну, Альхесірас[2]. Ймовірно, вони також здійснили рейд на Асілу в Марокко[2][10].
25 вересня вікінги дісталися на 80 кораблях до Севільї по річці Гвадалківір[2]. Вони встановили табір на острові посеред річкових боліт[2]. 29 вересня місцеві мусульманські сили атакували прибульців, але були биті[6]. 1 або 3 жовтня скандинави штурмували Севілью, що не була захищена стіною[6][2][7]. Нападники вчинили різанину в місті, спалили більшу частину будинків, але не змогли здобути севільської цитаделі[7]. Тим часом кордовський емір мобілізував велику армію під командуванням Іси ібн Шухайда[8]. 11 або 17 березня вона розбила вікінгів у вирішальній битві при Таляті й звільнила місто[7][6]. Після цього вони рушили грабувати регіон аль-Гарб й покинули Піренейський півострів[2].
Внаслідок нападу вікінгів християнські й мусульманські правителі Іспанії заходилися укріпляти прибережні землі. У Галісії була споруджена мережа маяків, наглядових веж і гірських замків, що слугували укриттям для населення в разі нападу[11]. В Андалусії великі міста отримали міцні оборонні стіни та арсенали для міського ополчення[9].
- Christys, A. Vikings in the South. London: Bloomsbury, 2015.
- Kennedy, H. Muslim Spain and Portugal: A Political History of Al-Andalus. Routledge, 2014 (1st ed. 1996).
- Price, N. The Vikings in Spain, North Africa and the Mediterranean // The Viking World. ed. by Brink S.; Price N. London: Routledge, 2008. pp. 462–469.
- Riosalido, Jesús. Los vikingos en al-Andalus // Al-Andalus Magreb: Estudios árabes e islámicos, № 5. 1997. pp. 335-344.
- Scheen, R. Vikings raids on the Spanish Peninsula // Militaria. Revista de culturea militar. Madrid: Complutense University of Madrid, 1996. pp. 67–88.
- Stefánsson, Jón. The Vikings in Spain from Arabic (Moorish) and Spanish Sources // Saga-Book. London: Viking Society for Northern Research, 1908. V. 6. pp. 32–46.
- Sánchez Pardo, José Carlos. Castros, castillos y otras fortificaciones en el paisaje sociopolítico de Galicia (siglos IV-XI) // Juan Antonio Quirós Castillo; José María Tejado Sebastián (eds.). Los castillos altomedievales en el noroeste de la Península Ibérica. Universidad del País Vasco. 2013.
- Напади вікінгів в Іспанії [Архівовано 9 травня 2019 у Wayback Machine.]